46.Топографічна анатомія шлунка.

Шлунок — найширша частина травного каналу, завдовжки (у дорослих) 30 см і місткістю 2—2,5 л. Розташований шлунок у верхньому поверсі очеревинної порожнини.

Шлунок має передню і задню стінки, які переходять одна в одну, утворюючи малу кривину шлунка, обернену догори та праворуч,  і велику кривину шлунка обернену донизу та ліворуч.

У шлунку виділяють такі частини: кардіальну, опуклу догори частину, що прилягає до лівої половини діафрагми, дно шлунка, тіло шлунка та воротарну частину. Останню, своєю чергою, поділяють на розташовану краніально воротарну печеру і дещо вужчу ділянку — воротарний канал і воротар ,який через воротарний отвір переходить у дванадцятипалу кишку.

Вхід у шлунок лежить на рівні Тх—Тхі ліворуч від хребтового стовпа, вихід — на рівні Тхп або Lj праворуч.

Більша частина задньої стінки шлунка прилягає до заднього пристінкового листка очеревини та до органів, розташованих за цим листком (ліва нирка, ліва надниркова залоза, підшлункова залоза, черевна частина аорти), а дно шлунка — до селезінки. Мала кривина шлунка прилягає до нутрощевої поверхні печінки, велика — до поперечної ободової кишки, а вхідна частина та дно шлунка — до нижньої поверхні діафрагми.

Зв*язки:печінково-шлункова зв'язка, шлунково-діафрамова, шлунково-селезінкова, шлунково-ободовокишкова, шлунково-підшлунковозалозова зв'язка.

Кровопостачання:

• Ліва шлункова артерія

• Права шлункова артерія

• Ліва шлунково-чепцева артерія

• Права шлунково-чепцева артерія

• Короткі шлункові артерії

і відповідні вени

За іннервацію шлунка відповідають симпатична та парасимпатична частини вегетативної нервової системи.

Симпатичні нервові волокна відходять від черевного сплетення і його похідних — селезінкового та верхнього брижового сплетень. Парасимпатичну іннервацію здійснюють гілки правого та лівого блукаючих нервів.

47.Топографічна анатомія печінки.

Печінка — найбільша залоза людського організму. Розташована вона переважно в правому підребер'ї, займає надчеревну ділянку та частково ліве підребер'я.

Верхню межу печінки скелетотопічно визначають праворуч по середній пахвовій лінії в десятому міжребер'ї, по правій середньоключичній лінії вона досягає четвертого міжребер'я, потім вище мечоподібного відростка перетинає груднину і в лівому п'ятому міжребер'ї доходить до білягруднинної лінії.

Нижня межа печінки також починається в десятому міжребер'ї, проходить косо вгору і вліво, перетинає реброву дугу на рівні хряща лівого VII ребра і в п'ятому міжребер'ї зліва з'єднується з верхньою межею.

Розрізняють три основні положення печінки:

1) вентропетальне, за якого передній край печінки опущений;

2) дорзопетальне — печінка наближається до задньої черевної стінки, і її нутрощева поверхня відкрита вперед так, що добре видно всі її частки та жовчний міхур;

3) проміжне положення, яке є середнім між вентро- і дорзопетальним.

Печінка має дві поверхні: діафрагмову та нутрощеву.

Печінка майже повністю вкрита очеревиною (мезоперитонеальне розташування), і лише на задній її поверхні, що прилягає до діафрагми, очеревини немає

У печінці розрізняють вісім сегментів. У правій частці органа виділяють правий присередній відділ, до складу якого входать V (правий присередній передній) і VIII (правий присередній задній) сегменти та правий бічний відділ (divisio lateralis dextra), який, своєю чергою, має VI (правий бічний передній) і VII (правий бічний задній) сегменти. Ліва частка печінки містить лівий присередній відділ (divisio medialis sinistra), до складу якого входить IV (лівий присередній) сегмент і лівий бічний відділ (divisio lateralis sinistra), який має II (лівий бічний задній) і III (лівий бічний передній) сегменти, що відповідає хвостатій частці печінкию.

Зв'язки печінки:

• Серпоподібна зв'язка — натягнена в стріловій площині між діафрагмою й опуклою діафрагмовою поверхнею печінки на межі її правої та лівої часток.

• Кругла зв'язка печінки біля переднього краю органа зливається із серпоподібною зв'язкою.

• Від нутрощевої поверхні печінки вниз прямують печінково-шлункова, печінково-дванадцятипалокишкова та печінково-ниркова зв'язки.

Кровопостачання. Кров до печінки надходить з двох джерел: власної печінкової артерії та ворітної вени.

Власна печінкова артерія (a. hepatica propria) є гілкою спільної печінкової артерії (a. hepatica communis), яка, своєю чергою, відходить від черевного стовбура. Розташована артерія між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки, ліворуч від загальної жовчної протоки. У середній третині зазначеної зв'язки власна печінкова артерія ділиться на дві (праву та ліву), а іноді й на три гілки, що прямують до печінки. Від правої гілки, що кровопостачає однойменну частку печінки, відходить жовчноміхурова артерія. Ліва гілка приносить кров до однойменної частки печінки, а також до квадратної та хвостатої.

Ворітна вена, найчастіше вона утворюється з трьох основних вен: селезінкової, верхньої брижової, та нижньої брижової.

Венозна кров від печінки відтікає печінковими венами.

Іннервацію печінки забезпечують гілки блукаючих нервів і черевного сплетення. У печінково-дванадцятипалокишковій зв'язці гілки зазначених нервів формують переднє та заднє печінкові сплетення