- •Відповіді на питання з дисципліни «Комерційна діяльність торговельного підприємства»
- •1. Підприємництво, його характерні риси, роль в економічній системі. Комерційний успіх підприємства, його критерії.
- •2. Комерція у вузькому та широкому розумінні. Функції та принципи комерційної діяльності підприємства.
- •4. Види комерційних підприємств, їх порівняльна ефективність. Малі підприємства, особливості їх комерційної діяльності.
- •5. Методи та форми державного регулювання комерційної діяльності в Україні. Комерційне законодавство.
- •6. Глобалізація бізнесу, її вплив на комерційну діяльність. Особливості комерційної діяльності транснаціональних корпорацій.
- •7.Правовий статус та особливості комерційної діяльності фізичних-осіб підприємців.
- •10. Капітал комерційного під-ва, його структура. Активи та пасиви під-ва. Оборотність капіталу під-ва, її вплив на його прибутковість.
- •11. Цілі та показники ефективності діяльності комерційних підприємств, методи їх визначення.
- •12. Логістика як складова комерційної діяльності підприємства. Види логістики. Організація логістичної діяльності на комерційному підприємстві.
- •13.Роль маркетингу в діяльності сучасних комерційних підприємств. Основні завдання сучасного підприємства в сфері маркетингу. Організація маркетингової діяльності на комерційному підприємстві.
- •14. Сутність збутової діяльності, її форми та методи. Структура збутового апарату комерційного підприємства.
- •15. Види, форми та порядок кредитування комерційних підприємств. Фактори, що визначають вартість кредитів.
- •16. Франчайзинг як форма комерційної діяльності, її недоліки та переваги. Стан та перспективи розвитку франчайзингу в Україні.
- •17. Аутсорсинг та аутстаффінг в діяльності комерційних підприємств, досвід їх застосування в Україні та світі.
- •18. Порядок розробки та впровадження нових товарів на комерційному підприємстві.
- •19. Інфраструктура ринку, її склад та вплив на комерційне підприємство. Стан та перспективи розвитку інфраструктури ринку в Україні.
- •20. Ринок, його сегментація. Методи визначення ємності ринку. Поняття абсолютної та відносної частки ринку комерційного підприємства.
- •21. Товарні межі ринку, методи їх визначення.
- •22. Способи розширення сфери діяльності торговельного підприємства. Вхідні бар’єри для проникнення на ринок.
- •23. Портфельний аналіз: сутність, порядок здійснення, роль в діяльності підприємства.
- •24. Канали розподілу товарів, їх види. Порядок побудови та управління каналами розподілу.
- •25. Типи розподілу товарів, умови їх застосування.
- •26. Роль та функції посередників в комерційний діяльності підприємства.
- •27. Основні типи посередників, особливості їх діяльності.
- •28. Комерційна таємниця, її захист на підприємствах.
- •29. Сутність кон’юнктури ринку, її складові. Методи аналізу і прогнозування стану ринкової кон’юнктури.
- •30. Конкурентоспроможність комерційного підприємства, способи її визначення.
- •31. Типи ринкових структур. Форми та методи конкурентної боротьби
- •32. Особливості комерційної діяльності на ринку товарів виробничого призначення.
- •33. Особливості комерційної діяльності на ринку державних установ.
- •34. Особливості комерційної діяльності в оптовій торгівлі. Завдання комерційної служби оптового торговельного підприємства.
- •38. Інформаційне забезпечення комерційної діяльності. Маркетингові дослідження, методи їх проведення.
- •40. Комерційні ризики підприємства, методи їх оцінки та зниження.
- •41. Види основних та допоміжних комерційних угод, умови їх укладання.
- •43. Способи та процедура укладання комерційного договору. Діловий етикет.
- •44. Порядок розірвання, зміни та пролонгації комерційного договору. Способи забезпечення виконання договірних зобов’язань.
- •45. Форми та методи оптової закупівлі товарів.
- •46. Критерії та порядок вибору постачальників.
- •51. Інтенсивність конкуренції, фактори,які її визначають. Визначення інтенсивності конкуренції за моделлю м. Портера.
- •53. Зовнішнє середовище комерційного підприємства. Сутність та форми економічної циклічності, її вплив на комерційну діяльність.
- •54. Товарооборот торговельного підприємства, методи його аналізу.
- •56. Способи припинення діяльності комерційного підприємства. Сутність, причини і процедура банкрутства.
- •57. Форми відповідальності комерційних підприємств та їх посадових осіб. Умови настання різних форм відповідальності.
- •58. Антимонопольна діяльність в Україні та світі, її вплив на комерційні підприємства.
30. Конкурентоспроможність комерційного підприємства, способи її визначення.
Конкурентоспроможність комерційного підприємства — здатність виробляти й реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність комерційного підприємства — це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку.
В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається в двох аспектах:
1) конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.
2) конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.
Конкурентоспроможні продукти — це результат функціонування конкурентоспроможної організації, здатної їх створити, виготовити та забезпечити необхідний рівень споживання у замовників. Основне тут — наявний потенціал, уміння його ефективно використовувати та розвивати.
Конкурентоспроможність організації не є її постійною характеристикою, вона визначає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам.
Конкурентоспроможність підприємства залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.
В умовах ринкової економіки зібрати всю необхідну й повну інформацію про конкурента неможливо, проте доцільно ретельно аналізувати поточний стан конкурента, його конкурентну позицію в галузі, потенціал конкурента та стратегію його використання, а також цілі конкурента на коротко-та довгостроковий період.
31. Типи ринкових структур. Форми та методи конкурентної боротьби
Існує декілька типів ринкових структур:
Досконала конкуренція – такий тип ринкової структури, для якого характерні: велика кількість дрібних фірм, абсолютна однорідність продукції фірми, можливість вільно входити на ринок і залишати його, відсутність взаємодії постачальників і споживачів між собою, поведінка учасників на ринку не є стратегічною, повна поінформованість всіх учасників ринку.
Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією.
Варто зазначити, що реальних ринків, де одночасно і в повному обсязі виконуються всі ці умови, не існує. Мова йде про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до певних суспільних втрат.
Монополія – це такий тип ринкової продукції, де:
1. Весь галузевий випуск постачає одна фірма;
2. Наявність бар'єрів для входження на ринок нових фірм(Бар'єри: абсолютна перевага в вартості продукції, економія від масштабу, потреба більшого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати, монопольне володіння всім обсягом пропозиції певного ресурсу, державні бар’єри: патенти, ліцензії, авторське право, привілегії на здійснення певного виду діяльності лише однією фірмою. Іноді сама державна влада виступає монополістом);
3. Споживачі не взаємодіють між собою;
4. Продукція фірми унікальна, не має близьких замінників;
5. Немає доступу до інформації.
Типи монополій:
1. Закрита монополія – монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.
2. Природна монополія – галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли одна фірма обслуговує повністю весь ринок. З природними монополіями, а основі яких лежить економія від масштабу виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природними ресурсами.
3. Відкрита монополія – фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. В ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.
Олігополія – це тип ринкової структури, де:
1. На ринку функціонує від 2 до 10 продавців;
2. Продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;
3. Існують певні бар'єри, що ускладнюють вхід нових фірм на ринок;
4. Виробники повинні враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;
5. Існують певні перепони на шляху отримання інформації.
Олігополія – ринок, на якому декілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі. Це ринкова структура, за якої на ринку домінує незначна кількість продавців, а поява нових фірм ускладнена чи неможлива. Природня монополія має місце тоді, коли декілька фірм можуть постачати продукцію для всього ринку при більш низьких середніх витратах, ніж тих, що були б у великої кількості фірм ( переробка нафти, виплавка сталі, пивоваріння).
Головна риса, притаманна олігополії, це стратегічна поведінка виробників : фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потеційних зустрічних дій конкурентів.
Розрізняють олігополію І виду , коли декілька фірм виробляють майже ідентичні товари;
олігополію ІІ виду , коли декілька великих фірм виробляють диференційовані товари.
Монополістична конкуренція – тип ринкової структури, де:
1. На ринку функціонує багато продавців і і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продаж незначна;
2. Продукція виробників неоднорідна, диференційована;
3. Вільний вхід і вихід на ринок;
4. Виробники не взаємодіють між собою;
5. Існує повна поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.
Монополістична конкуренція має місце тоді, коли велика кількість виробників продають диференційований товар, який є недосконалим замінником товару інших фірм.
Важливою ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження в галузь нових фірм.
Види конкурентної боротьби:
• Чиста конкуренція: велика кількість конкурентів (виробників, продавців). Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави. Немає проблеми і з раелізацією. Продукція збувається методом звичайного обміну або через товарну біржу.
• Монополістична конкуренція. Як і чиста конкуренція, цей її вид охоплює багатьох виробників і продавців. Однак купівля і продаж вже не здійснюються за єдиною ринковою ціною, а коливання цін досить значне. Таку конкуренцію вважають недосконалою.
Недосконала конкуренція означає, що виробник має можливість спливати на встановлення ціни. Тут виникають різні ситуації, наприклад:коли існує багато товаровиробників з виробництва будь–якого товару. При його виробництві існують різні витрати праці, великий асортимент, неоднакова якість, упаковка тощо. За таких умов товаровиробник може призначити ціну на свій товар, орієнтуючись на ціни і попит, що встановилися на ринку.
• Олігополістична конкуренція. Товари виробляють небагато виробників – пояснюється це тим, що новим виробникам важко включитися до цієї галузі виробництва. Як правило, це пов’язано з обмеженістю ресурсів. Їм також важко знайти ринки збуту, адже попит на цей товар уже насичений.
Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і після продажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі “мирні” методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.