5.3.5. Традиції й закони загону

Як правило, кожний дитячий оздоровчий табір, а відповідно і загін, має свої традиції і закони. Вони допомагають організувати окремі види виховної роботи, пояснити деякі виховні моменти, розв’язати конфліктні ситуації тощо.

Такі традиції й закони у таборі можуть бути не визначені конкретно, але кожний педагогічний колектив, що спрямовує свої зусилля на виховання підростаючого покоління, керується ними у повсякденній роботі з дітьми.

Для кращого осмислення важливості таких виховних акцентів у організації роботи загону пропонуємо познайомитися з традиціями та законами, яких дотримуються в дитячому оздоровчому таборі “Троянда”.

Традиція справи

Головне в роботі – не слова, не дзвінке звітування. Зміст роботи – в конкретних справах на користь і радість людям. Тому заповідь така: “Нам потрібна не просто робота, а працююча турбота”.

Традиція честі

Які б іспити не зустрілися на твоєму шляху, будь чесний перед собою, родиною, своєю землею.

Традиція шляхетності

Неси добро безкорисливо, без хвастощів, тактовно і не нав’язливо. Умій допомогти ближньому, умій нести радість людям.

Традиція вірності, пам’яті, справедливості

Вивчай історію свого народу, відкрий її закриті сторінки. Віднови несправедливо забуті імена. Пам’ятай: народ, що не знає свого минулого, може позбавитися майбутнього.

Традиція відваги, мужності

Не будь боягузом, навчися переборювати страх. Умій постояти за себе, за маленьку дитину, дівчинку, за матір, брата, сестру, за честь країни. Нехай твоїм девізом у житті будуть слова “Відвага, мужність, честь”.

Традиція доброго ставлення до людей

Не просто “добрий день” і “до побачення”, а чуйність, такт, турбота й увага.

Традиція доброго ставлення до пісні

– якщо почав співати пісню – доспівай її до кінця;

– навчайся не кричати пісні, а співати;

– знай місце і час для виконання кожної пісні;

– знай слова пісні, поважай людей, що написали її.

Традиція прощального кола

“Я кваплюся в наше добре коло. Я почуваю, як мені необхідно увібрати тепло його сердець і рук, з’єднаних разом, воєдино”.

Закон точного часу

Час дорогий для нас – бережімо його щогодини.

Закон території

Не треба шуміти, галасувати, пам’ятай: поруч працюють люди! Табір, загін – це твій дім. Будь ощадливим хазяїном у ньому!

Закон зелені

Щоб усюди зеленіли

Сосни, клени та ялини,

Охороняй їх, бережи,

Від душі допоможи!

Закон моря

З тобою добрим і ласкавим

Море може стати.

Та щоб не стало море злим,

Один на один не зустрічайся з ним.

Закон піднятої руки

Коли ми говоримо всі разом, вирішення питання залишається на місці. Хочеш запитати, оголосити, сказати – треба обов’язково руку підняти.

У загоні закон один:

Усі слухають, коли говорить один!

Закон хліба

Хліб усьому голова! Не викидай голову, вона тобі ще стане у пригоді.

Закон чистоти

Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.

Розділ vі. Використання ігрових методів як провідний напрямок організації дозвілля в дот

6.1. Гра у виховному процесі дот

Ігрова діяльність – один із видів активності людини. Гра як елемент культури – явище соціальне. Це відносно самостійна діяльність дітей і дорослих, що забезпечує потребу людей у відпочинку, розвагах, пізнанні, в розвитку духовних і фізичних сил.

Дитяча гра – вид діяльності, що виник історично, сутність якого полягає у відтворенні дітьми дій дорослих та відносин між ними в особливій умовній формі.

Гра є провідною діяльністю дитини, тобто такою діяльністю, завдяки якій відбуваються зміни у психіці дитини та всередині якої розвиваються психічні процеси, які підготовлюють перехід до нового вищого ступеню її розвитку.

В останні часи у педагогіці відбувається пошук нового осмислення погляду на дитячу гру, як процес та результат отримання досвіду та знань. Підвищилося діагностичне, психотерапевтичне, корекційне значення гри, яке не тільки готує дітей до соціальних відносин, але й являється досить ефективним засобом цих відносин.

Відомий дитячий психолог Д.Ельконін підкреслював соціальну природу гри, її незамінність для повноцінного розвитку особистості дитини. Ігровій діяльності в вихованні приділяється особлива увага як засобу формування комунікативної культури і соціалізації особистості. Основний смисл гри – розгортати соціально направлені дії, що потребують уяви та підкріплюються емоційним переживанням.

Для гри характерне яскраве виявлення емоцій, творчих здібностей, ініціативи. Позитивні емоції можуть спонукати учасників до високого ступеня активності і до творчого підходу у розв’язанні тих чи інших ігрових завдань.

Гра по своїй суті багатофункціональна, вона сприяє виконанню гармонійно розвинутої особистості. Наприклад, ігри на місцевості виховують фізичні якості, розширюють кругозір школярів, є ігри, які допомагають розвивати допитливість дітей, тренують пам’ять, увагу, логічне мислення. Немало є ігор з технічним спрямуванням – вони допомагають оволодівати різноманітними трудовими навичками, умінням користуватися приладами та інструментами. Ігри, які проводяться на повітрі, сприяють зміцненню здоров’я дітей. Ігри-жарти, ігри-забави не тільки сприяють веселому і невимушеному проведенню відпочинку, а й виховують почуття гумору, привчають до умілого спілкування з товаришами, тренують комунікабельність.

Гра надає можливість дітям проявити творчу активність, спрямувати зусилля на досягнення мети, привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. У грі виховується багато вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги – усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих умов становить основу всякої плідної праці.

Педагогічне значення гри полягає у тому, що:

1. гра моделює життєві ситуації боротьби і змагальності;

2. створює умови для взаємодії і взаємодопомоги;

3. створює, хоч і тимчасову, спільність у групі;

4. у грі виявляється справжнє “обличчя” дитини. Як говорить народна мудрість: “У грі й дорозі пізнають людей”.

Гру відносять до опосередкованих методів виховного впливу, оскільки дитина не відчуває себе об’єктом впливу педагога, а повноправним суб’єктом діяльності. Гра – це такий метод, де виховання переходить у самовиховання.

У грі діти знаходяться у постійній взаємодії, спілкуванні між собою, що потребує дотримання певних правил і норм, в процесі чого нагромаджується соціальний досвід поведінки. Розглянемо детально функції гри в процесі формування культури поведінки.

Моделююча функція полягає в ознайомленні дітей з різноманітними видами діяльності людей та стосунками, які виникають між ними. Це сприяє підготовці дітей до майбутнього соціального розвитку.

Інформуюча функція передбачає ознайомлення дітей з правилами та нормами поведінки, формування знань, понять і уявлень про етичні норми, форми та способи поведінки, про суспільно визнані моральні якості особистості.

Формуюча функція визначається тим, що в процесі гри не тільки нагромаджується досвід культурної поведінки, а й формується звичка поводитися культурно через багаторазове повторення окремих дій. Значна емоційна напруга будь-якої правильно організованої гри – запорука формування стійких знань про норми та вимоги суспільної моралі, що сприяє розвитку інтелектуального компонента культури поведінки.

Коригуюча функція дає змогу виявити рівень сформованості культурної поведінки, виділити недоліки, визначає вибір вихователем тем заходів, форм і прийомів роботи, а також засобів виховного впливу для кожної окремої дитини.

Стимулююча функція забезпечує оптимістичний тон спілкування, позитивний емоційний настрій колективу.