39. Розкрийте умови і чинники розміщення цементної промисловості, промисловості залізобетонних виробів і конструкцій, стінових, покрівельних та інших матеріалів.

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросії-вка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл), Балаклея (Харківська обл), Миколаїв (Львівська обл), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл), Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (АР Крим), Ольшанка (Миколаївська обл), Одеса.

Якщо в цілому по Україні у 2000 р. випуск цементу порівняно з 1990 р. зменшився в 4,3 раза, то у Львівській області цей показник становить 5,4 раза, у Рівненській та Хмельницькій — 6,3 ра-за. Уповільнили темпи роботи підприємства-велети Дніпропетров­ської, Харківської, Донецької областей. І лише на Прикарпатті обся­ги виробництва цементу помітно зростали. У 2000 р. проти рівня 1990 р. випуск цементу на Івано-Франківщині зріс на 41,2%. Відповідно збільшилася частка області в загальнодержавному виробництві — з 1,5 до 9,2 %.

Таке зростання обсягів виробництва цементу забезпечує ВАТ Івано-Франківськцемент — потужне, багатогалузеве підприємст­во, що випускає нині майже 3000 найменувань продукції. У п'яти великих головних цехах — цементному, гіпсовому, гірничному, азбестоцементних і залізобетонних виробів, шести технічних під­розділах і трьох дочірніх підприємствах працюють понад 2,5 тис. чоловік.

Із виробництвом цементу тісно пов'язаний випуск азбестоце­ментних виробів — шиферу, труб і муфт, який, як правило, орга­нізований на діючих цементних заводах. У табл. 3.77 наведено дані, що характеризують розміщення виробництва азбестоцемен­тних листів (шиферу) по регіонах України. ВАТ Івано-Франківськцемент є головним виробником азбестоцементного шиферу в Україні — у 2000 р. його частка у загальному обсязі виробництва даної про­дукції досягла 43,2 % (проти 19,8 % у 1990 р).

Скляна промисловість. Підприємства скляної промисловості України випускають будівельне скло в широкому асортименті, серед якого основна питома вага належить склу віконному. Його обсяги у 2000 р. становили 17,4 млн м². Крім того, у цьому році було виготовлено 2,5 млн м² полірованого скла, 0,2 млн м² — ар­мованого та 0,02 млн м² — загартованого неполірованого (сталі­ніту). Розміщення виробництва будівельного скла по території країни обумовлене наявністю відповідних запасів сировини, зок­рема пісків скляних, забезпеченість якими за категоріями А + В + + Сі визначається терміном більш як 100 років.

Підприємства скляної промисловості входять до складу кор­порації «Укрбудматеріали», 253 підприємства якої виробляють майже третину будівельних матеріалів у країні. У 2001 р. на під­приємствах корпорації на 20 % збільшився випуск будівельного скла, стінових матеріалів, консервної тари, каоліну; у 1,3—1,6 ра­за зросло виробництво гіпсу, плитки керамічної для підлоги, са­нітарно-керамічних виробів, щебеню, м'якої покрівлі; майже вдвічі більше вироблено полірованого скла та лінолеуму. Питома вага експорту в товарній продукції становить 19,2 %.

Після модернізації і реконструкції Лисичанського склозаводу «Пролетар» значно поліпшилась якість готової продукції. У ре­зультаті реконструкції у 2001 р. Костянтинівського заводу «Авто-скло» створені окремі підприємства «Кварсит», «Спецтехскло», «Техбудскло», «Житлобудсервіс», що дало можливість здійснити інноваційне оновлення цих підприємств, поліпшити їх фінансове становище. Окрім листового скла, підприємства випускають ба­гато виробів з нього — вітражів, дзеркал, стемаліту. У системі корпорації є державне підприємство «Спецскло». яке єдине в Україні (і в СІІД) виготовляє широку номенклатуру скловиробів для літаків і вертольотів. Підприємство поряд з ви­робництвом скління для усіх типів пасажирських і транспортних, бойових літаків, які є в експлуатації, веде розробки для нових машин АН-140 та ЛН-70. На черзі скління українських велетнів АН-124 «Руслан» і АН-225 «Мрія».

Промисловість стінових матеріалів. Виробництво стінових матеріалів розміщене в усіх областях України. Запаси необхідної сировини, особливо цегляно-черепичної, дозволяють функціону­вати сотням підприємств понад 100 років. Структура стінових матеріалів є різноманітною і містить як дрібноштучні стінові матеріали (керамічна й силікатна цегла, стінові блоки з природного каменю, шлакоблоки), так і великорозмірні індустрі­альні конструкції (стінові панелі зі збірного залізобетону, великі бетонні і силікатні блоки, панелі з ніздрюватих бетонів).

Структура виробництва стінових матеріалів постійно зміню­ється. Індустріалізація будівництва, яка здійснювалася протягом 1970-х — 80-х рр., розвиток висотного великопанельного домо­будування обумовлювали зниження питомої ваги дрібноштучних матеріалів (цегли, керамічних каменів, дрібних блоків) за раху­нок збільшення частки великорозмірних залізобетонних та інших панелей. Тенденція зміни структури виробництва стінових мате­ріалів у напрямку збільшення частки великорозмірних індустріаль­них панелей з легких та ніздрюватих бетонів, керамічних та силі­катобетонних панелей, об'ємних елементів, великопанельних склоблоків та інших тривала до 1990 р.

Найбільша мережа підприємств з виробництва керамічної цег­ли налічує більше 1000 заводів, цехів і виробництв (включаючи сезонні). Оснащені вони формувальним устаткуванням — преса­ми продуктивністю від 3000 до 15 000 шт. цегли на год, автома­тами — укладачами цегли-сирцю на сушарні вагонетки; випалю­вальними агрегатами — тунельними, кільцевими та пічами-сушилами із середньомісячним зніманням з 1 м³ випалювального каналу від 1240 до 3200 шт. цегли; сушильними агрегатами — тунельними та камерними сушарками із середньою тривалістю циклу сушіння від 42 до 79 год.

У зв'язку з важким фінансовим становищем багато цегельних заводів зараз скоротили виробництво продукції або зовсім не працюють. У той же час є підприємства, які вийшли зі скрутних обставин і працюють ефективно. Одним з таких заводів є «Слобожанська будівельна кераміка» в селі Плавинище (Роменський р-н Сумської обл). У результаті подорожчання енергоносіїв, відсуі ності потрібної сировини, сучасних технологій та стрімкого ско рочення платоспроможного попиту у 1994 р. основні заводські потужності були законсервовані. Згідно з планом реконструкції на місці колишнього державного підприємства утворилося АТЗІ з іноземними інвестиціями. Американська фірма \^езіегп N1^ Епіегргізе Рипсі вклала в модернізацію заводу 2,7 млн дол., оснас­тила виробництво комп'ютерними системами, які контролюють 70 технологічних параметрів. Унаслідок цього підприємство пра­цює з повним завантаженням і забезпечує випуск 30 млн шт. лицю­вальної цегли на рік майже 30 фасонів, високих марок МІ00-150. трьох кольорів — світлого, червоного та коричневого. Продукція упаковується в поліетилен і так доставляється замовникові. Основ­ні ринки збуту — Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Крим.

Поліпшили в останні роки роботу і багато інших підприємств з виробництва стінових матеріалів. Так, проведені реконструкція і мо­дернізація Житомирського комбінату силікатних виробів, реконс­трукція і газифікація виробництва вапна на Ладижинському заводі силікатної цегли; освоєно виробництво лицьової та архітектурно-облицювальної цегли на Очеретинському заводі «Індустрія» тощо.

У структурі стінових матеріалів незначна питома вага нале­жить стіновим пиляним матеріалам, але в південних областях стінові камені і блоки з гірських порід є іноді основним будівель­ним матеріалом. Основні запаси пиляних вапняків знаходяться в АР Крим (41 % від загального обсягу в країні) та Одеській облас­ті (28 %). На підприємствах Криму випускають великі стінові блоки М 35-100, стандартні та негабаритні стінові камні М 4-75, облицювальні плити, різні види продукції з відходів каменепи-ляння. Одним з найбільших підприємств є Альмінський завод бу­дівельних матеріалів, який розробляє унікальну групу Бодраксько-Альмінських родовищ мшанкових вапняків. Видобуток пиляних вапняків може здійснюватися відкритим і підземним способом.

Промисловість нерудних будівельних матеріалів. Нерудні ма­теріали як одна з найбільш масових груп будівельних матеріалів має велике значення у створенні матеріальної бази будівельної індустрії. У вартості будівельно-монтажних робіт питомі витрати на них становлять близько 6—8 %, а в загальних обсягах витраї на будівельні матеріали частка нерудних матеріалів досягає 25-30 %. Перевезення нерудних будівельних матеріалів становлять близько 10 % вантажообігу України й посідають друге місце піс ля вугільної промисловості.

механічними властивостями гранітоїди придатні для зовнішнього облицювання будівель і споруд, для монументального будівництва.

Блочність вапняків, піщаників і туфів значно нижча, тому окремі їх види, маючи знижену морозостійкість, придатні лише для внутрішнього облицювання. Своєрідність фактури й забарв­лення багатьох з них дає можливість архітекторам і будівельни­кам значно розширити палітру облицювальних матеріалів. Це ви­значає доцільність виробництва з таких порід виробів для деко­ративного оздоблення інтер'єрів.

Загальна кількість розвіданих родовищ облицювальних каме­нів досягає в Україні 70, з них близько 40 — гранітів, інші — мар­мури та мармуризовані вапняки. Найбільша кількість родовищ знаходиться у Житомирській області (19), запаси сировини яких представлені сірими, червоними, червоно-сірими гранітами, сі­рими, темно- й світло-сірими габро, синьо-зеленими тонами лаб­радоритів. Основний видобуток сировини сконцентрований на Головінському, Горбулєвському, Сліпчицькому, Слободському ро­довищах габро і лабрадоритів, Коростишівському родовищі сірих гранітів, Ємельянівському та Корнінському родовищах червоних й червоно-сірих гранітів.

У структурі виробництва нерудних матеріалів піски будівель­ні й піщано-гравійні матеріали посідають відповідно друге та тре­тє місце після буто-щебеневої сировини. Пісок широко викорис­товується в капітальному будівництві як наповнювач бетону, для виробництва силікатної цегли, будівельних розчинів, у дорож­ньому будівництві. Збільшилось використання піску для вироб­ництва великих силікатних блоків, блоків та панелей з ніздрюва­тих бетонів. Крім того, він використовується як добавка під час виробництва цементу, покрівельних рулонних матеріалів та для деяких інших цілей. Гравій та гравійно-піщані суміші традиційно використовуються як заповнювачі бетону, для баластного шару залізничного шляху, для обладнання підмурків і покриттів авто­мобільних шляхів.

Видобуток будівельних пісків в Україні здійснюється на більш ніж 300 родовищах, причому їх запаси розподілені по те­риторії нерівномірно. Більше 50 % запасів зосереджено в межах Донецької, Запорізької, Миколаївської та Харківської областей Найбільші запаси пісків для силікатних виробів зосереджені в Херсонській, Харківській, Одеській, Луганській, Донецькій, Львів­ській областях. Найбільш значні запаси пісків для кладочних і штукатурних розчинів знаходяться в Донецькій та Львівській об­ластях. Більше 80 % запасів баластної сировини й піщано-

і навійних матеріалів зосереджено в межах Івано-Франківської, Ль­вівської, Одеської, Чернівецької областей та АР Крим.

Пісок є місцевим будівельним матеріалом і транспортування його в більшості випадків економічно недоцільне. Нерівномір­ність розміщення його запасів і виробництва по території Украї­ни створює значний дефіцит в окремих областях. Він може бути компенсований за рахунок збільшення випуску штучного піску з відходів виробництва каменедробильних заводів.

У промисловості будівельних матеріалів України сьогодні на багатьох підприємствах стінових, в'яжучих, нерудних будівель­них матеріалів, керамічних та санітарно-технічних виробів, теп­лоізоляційних матеріалів здійснюється інноваційне оновлення. Воно передбачає оптимізацію виробництва, підвищення ефектив­ності збутової діяльності, технічне переобладнання підприємств, освоєння нових технологій, зниження матеріаломісткості та енер-гомісткості виробництва. Активізовано роботу за бізнес-проек-тами, ведеться пошук нових ринків збуту.

У межах цих заходів значно поліпшилась якість продукції піс­ля модернізації та реконструкції на Харківському плиточному та Львівському керамічному заводах, Славутському руберойдовому заводі та комбінаті «Будфарфор». На Кам'янець-Подільському ВАТ «Гіпсовик» освоєно виробництво формувальних високоміцних гіп­сів і сухих будівельних сумішей. Зі складу Херсонського заводу скловиробів виокремлено виробництво гофрокартону і силікат-натрію; зі складу Головинського кар'єру і Миколаївського заводу силікатних виробів виокремлені житлово-комунальні об'єкти тощо.

39. Дайте характеристику сучасного розміщення й обсягів виробництва будівельних матеріалів. Визначте використання у виробництві будівельних матеріалів місцевої сировини та відходів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузі.

Структурні зміни в промисловості будівельних матеріалів, які повинні відбуватися в перспективі, зумовлені насамперед потре­бами будівництва. Одним з головних напрямів розвитку цемент-ної промисловості є модернізація діючих підприємств.

Існуючий світовий досвід модернізації цементних заводів, які працюють за так званим мокрим способом виробництва, вказує на можливість реалізації трьох напрямів:

• перехід на сухий спосіб виробництва;

• перехід на напівсухий спосіб виробництва;

• оптимізація існуючого «мокрого» способу виробництва й модернізація устаткування, використання сучасних енергозбері­гаючих технологій.

Оптимізація існуючого способу виробництва включає такий комплекс робіт, спрямованих на модернізацію:

• встановлення високоефективних теплообмінників для обер­тових печей;

• модернізація системи охолодження клінкеру;

• помел цементу за замкненим циклом;

• переведення з газового на альтернативне паливо під час ви­палювання клінкеру;

• встановлення сучасного устаткування екологічної безпеки виробництва.

Загалом у цементній галузі будуть впроваджуватись процеси, пов'язані з використанням високих температур, високого тиску, солевої технології. Значно розшириться використання вторинних ресурсів — зол і шлаків ТЕС, шлаків чорної металургії, відходів вуглезбагачення як добавок до клінкеру, які забезпечують еконо­мію палива. Збільшиться випуск спеціальних видів цементу — швидкотверднучого, тампонажного, напрягаючого, білого й кольо­рового. У структурі виробництва продукції буде зростати частка високомарочного цементу.

Структура виробництва азбестоцементних виробів буде змі­нюватися в напрямі підвищення питомої ваги продукції з викори­станням більш низьких сортів вихідної сировини, без зниження її якості. Зокрема, за рахунок використання прогресивного екстру-зивного способу отримання погонажних азбестоцементних виро­бів на основі азбесту V та VI сортів можна буде вивільнити дефіцитні ресурси азбесту III та IV сортів. Будуть практикуватися та­кож часткова заміна азбесту базальтовим волокном, утилізація азбесту (відходів азбесіоцементної промисловості), використання замість азбесту полікрилонітрильних волокон (відходів виробни­цтва штучного хутра) та інші замінники, що сприяють економії азбесту.

Прогресивні зміни в структурі виробництва стінових матеріа­лів будуть торкатися, головним чином, великорозмірних стінових конструкцій, зокрема, залізобетонних панелей, частка яких у за­гальному обсязі стінових матеріалів зменшиться за рахунок збі­льшення масштабів монолітного домобудування. Частка тради­ційних дрібноштучних матеріалів, у тому числі керамічної та силікатної цегли, практично не зміниться і перебуватиме в межах 65 % загального обсягу. У цій підгрупі збільшиться лише питома вага блоків з ніздрюватих бетонів.

Збільшення обсягів виробництва виробів з ніздрюватого бето­ну зумовлено їх високими техніко-економічними показниками. Вироби з ніздрюватого бетону на 10—15 % дешевше виробів з бетону на легких заповнювачах.

Найбільшого розвитку виробництва виробів з ніздрюватих бе­тонів досягнуто в таких областях, як Сумська, Хмельницька, Ми­колаївська, Одеська, Чернігівська. Найпотужнішими підприємст­вами, які випускають стінові матеріали й конструкції з ніздрю­ватого бетону, є Славутський завод силікатних стінових матеріа­лів, Білгород-Дністровський завод ніздрюватих бетонів і виробів, Миколаївський комбінат силікатних виробів, Сумський завод си­лікатної цегли. Сприятливі умови для розвитку виробництва ви­робів з ніздрюватого бетону на діючих підприємствах стінових матеріалів мають Вінницька, Житомирська, Київська, Львівська, Дніпропетровська області. Збільшення темпів виробництва сті­нових матеріалів з ніздрюватих бетонів можна забезпечити за ра­хунок оснащення підприємств високопродуктивним устаткуван­ням — змішувачами, віброустановками, комплектами для роз­різування масивів висотою 600 мм, лініями збільшеного збирання й оздоблення, дозаторами алюмінієвої суспензії тощо.

Удосконалення структури виробництва дрібноштучних стіно­вих матеріалів здійснюватиметься шляхом підвищення питомої ваги ефективних видів цегли й керамічних каменів. Наявність пустот у виробах ефективної кераміки зумовлює менше витрачання сировини на 1 м стіни, а у витратах виробництва — економією за статтею «сировина і матеріали». Більші порівняно із повнотілою цеглою габарити ефективних ке­рамічних виробів та менша їхня вага дозволяють підвищити про­дуктивність праці робітників-будівельників і таким чином знизи­ти трудомісткість зведення будинків і споруд.

У структурі великорозмірних конструкцій на заміну стіновим панелям із збірного залізобетону приходять монолітні конструк­ції. Собівартість монолітних конструкцій у 1,5—2 рази нижче, ніж збірних залізо­бетонних; тому вони потребують значно менших питомих капі­тальних вкладень.

У промисловості нерудних будівельних матеріалів передбача­ється подальше підвищення технічного рівня їх видобутку й пе­реробки за рахунок використання електрогідравлічного ефекту та лазерної техніки.

Одним з напрямів розвитку галузі є збільшення випуску деко­ративно-облицювальних виробів з природного каменю. Він буде забезпечуватися переозброєнням підприємств шляхом установ­лення високопродуктивних каменерозпилювальних, шліфуваль­но-полірувальних й фрезерно-окантовувальних верстатів. Вико­ристання алмазного інструменту в таких технологічних процесах, як фактурна обробка мармуру, розпилювання лабрадориту й габ-ропориту та ін., сприятиме значному скороченню важкої ручної праці, збільшенню її продуктивності й переведенню низки виро­бів з ручного на машинне виробництво.

У виробництві будівельного скла в перспективі також відбу­дуться суттєві структурні зміни. Подальшого розвитку набудуть виробництво таких видів продукції, як візерункове скло, склоб­локи, дзеркала у тропічному виконанні, багатостійкий триплекс, скляні загартовані двері, стемаліт, вироби з ситалів й шлакосита­лів для улаштування підлог та облицювання будов. Помітно зрос­те випуск тепло- й сонцезахисного скла, яке поглинає інфрачервону (теплову) частину променів сонячної радіації. Використання цієї продукції в південних областях України буде досить ефективним, тому що дозволить значно зменшити перегрівання помешкань.

Збільшення обсягів виробництва та покращання в його струк­турі будуть базуватися насамперед на технічному переозброєнні діючих підприємств. Будуть удосконалюватися конструкції скло­варних печей з одночасним збільшенням їхньої потужності, здій­снюватися механізація та автоматизація різання й пакування скла шляхом впровадження на заводах поточних ліній його обробки, а також подальшої контейнеризації відвантажування продукції споживачам. Остання дозволить не тільки скоротити втрати скла під час навантажування, транспортування й зберігання, а й знач­но скоротити трудові затрати і підвищити продуктивність праці в цій галузі.

Впровадження нових прогресивних будівельних матеріалів повинно ув'язуватися з наявністю місцевих традиційних матеріа­лів, їхньої сировинної бази. Тому оптимальна структура вироб­ництва будівельних матеріалів в окремих областях повинна оріє­нтуватися на місцеву сировину, зокрема, наявність на території України величезних запасів різновидів глинистої сировини. На їх базі доцільно розвивати в широких масштабах ефективні вироб­ництва керамічної продукції. В Україні повинні набути розвитку виробництва природних будівельних матеріалів — пиляного ка-меню-ракушняку, опок, туфів, вапняків тощо.