24. Покажіть оптимізацію паливного балансу на сучасному етапі та у довгостроковій перспективі.

За період 2000—2010 рр. темпи зростання валового внутрішньо­го продукту випереджатимуть темпи споживання паливно-енергетичих ресурсів. Як зазначалось, таких народногосподарських про­порцій може бути досягнуто за рахунок структурних змін в еконо­міці, сталої динаміки зниження питомих витрат палива та енергії. Таке співвідношення досягається за намічених обсягів власно­го видобутку вугілля в 2010 р. — 100,0 млн т, газу природного -24,5 млрд м , нафти — 5,4 млн т, використання нетрадиційніїи\ і поновлюваних видів палива і джерела енергії — 7,1 млн т у. п.

Виходячи з оцінки запасів вугілля в Україні, йому повинна на­лежати основна роль у забезпеченні потреб народного господарства в паливі. У результаті значного вичерпання запасів нафти і газу на основних родовищах України, введення в експлуатацію переважно дрібних родовищ, а також внаслідок інших негативних чинників виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягів видобутку цих

найбільш прогресивних паливних ресурсів і, як наслідок, — необ­хідність їх ввезення в Україну у постійно зростаючих масштабах.

У балансі енергоносіїв кінцевого використання передбачаєть­ся подальше збільшення частки переробних і облагороджених видів палива з підвищенням як якості, так і рівня переробки пер­винної сировини. Особливо характерним щодо цього є розвиток нафтопереробки зі зростанням потужностей із вторинних проце­сів і скороченням споживання мазуту як котельно-пічного пали­ва. Зростання витрат на видобуток нафти зумовлює економічну доцільність перевищення обсягів виробництва моторного палива та інших світлих нафтопродуктів за рахунок збільшення глибини пе­реробки нафти замість отримання цих продуктів за рахунок до­даткового видобування нафти при незмінній глибині переробки.

Для забезпечення прогнозних рівнів розвитку економіки пот­реба в електроенергії повинна зрости в цілому по Україні до 225—230 млрд кВт • год. У 2010 р. порівняно з 2000 р. передбача­ються такі структурні зміни в електроспоживанні: промисловості з 40,7 до 42,7—43,0 %, у сільському господарстві з 5,1 до 8,7—8,9 %, у будівництві від 0,5 до 1,2—1,3 %, у житлово-комунальному го­сподарстві з 23 до 25 % і, навпаки, знизиться питома вага на ви­робничі погреби самої галузі та втрати в електромережах.

Таким чином, основними стратегічними напрямами вдоскона­лення структури паливно-енергетичного балансу України є:

• концентрація народногосподарських зусиль на всебічному прискоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей важли­вий напрям вимагає проведення різноманітних заходів щодо під­вищення ефективності використання палива і енергії, а також удосконалення самої структури народного господарства з пріо­ритетним розвитком менш енергомістких виробництв;

• удосконалення структури балансів енергоносіїв кінцевого використання. Передбачається збільшення питомої ваги електро­енергії і тепла при зниженні частки котельно-пічного та моторно­го палива безпосереднього використання. Значно збільшиться та­кож частка споживання природних енергоресурсів як сировини, а також для інших непаливних потреб.

У процесі формування територіальної структури паливно-енер­гетичного балансу особливого значення набуває запровадження енергозберігаючих заходів у дефіцитних на енергоресурси районах, а також залучення нетрадиційних джерел палива (енергії).. Ці заходи створюють можливість скорочення~транспортних витрат на достав­ку енергоресурсів з інших районів, що забезпечує суттєвий ефект, особливо для зон, які віддалені від енергетичних баз.