- •1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.
- •2. Зародження і розвиток економічної науки.
- •3. Виробничі можливості і суспільні потреби. Закон зростаючих потреб.
- •4. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •5. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •6. Економічні відносини як спосіб організації економічної системи.
- •7. Економічні системи, їх типи і еволюція.
- •8. Власність як економічна категорія та її історичні типи, види і форми.
- •9. Суб’єкти і об'єкти власності. Форми власності в Україні.
- •10. Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні.
- •11. Відносини власності в умовах змішаної економічної системи.
- •12. Сутність та форми акціонерної власності.
- •13. Колективна форма власності її сутність та форми.
- •14. Матеріальне виробництво і його фактори.
- •15. Виробництво як джерело задоволення зростаючих потреб суспільства.
- •16. Товарна форма організації суспільного виробництва та закономірності виникнення товарного виробництва
- •17. Товар та його властивості.
- •18. Характеристика розвиненої форми товарного виробництва.
- •19. Функціонування товарного виробництва. Характеристика простого товарного виробництва.
- •20. Гроші та їх функції.
- •21. Грошовий обіг та його закони.
- •22. Еволюція грошей. Форми вартості і виникнення. Сучасна грошова система.
- •23. Витрати виробництва та їх види.
- •24. Продуктивні сили та виробничі відносини суспільства.
- •25. Прибуток як економічна категорія. Фактори, що впливають на норму та масу прибутку.
- •26. Ціна виробництва. Собівартість і рентабельність.
- •27. Первісне нагромадження капіталу. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
- •28. Закони ринку. Закон попиту та його функціонування.
- •29. Конкуренція та її місце в ринковій економіці.
- •30. Державна форма власності, її форми.
- •31. Особливості розвитку ринкових відносин в Україні.
- •32. Закон пропозиції і механізм його дії.
- •33. Ринок, його функції та закони.
- •34. Принципи класифікації ринків. Види ринків.
- •35. Сутність і основні елементи інфраструктури ринку.
- •36. Банківська система. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •37. Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці.
- •38. Специфіка підприємництва в аграрній сфері.
- •39. Фермерське господарство як форма підприємництва.
- •40. Рентні відносини і особливості формування доходів в сільському господарстві.
- •41. Особливості ціноутворення в аграрному виробництві. Ціна землі.
- •42. Земельна рента і її сутність.
- •43. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці.
- •44. Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •45. Капітал як економічна категорія. Альтернативні теорії капіталу.
- •46. Капітал підприємства та його кругообіг і обіг.
- •47. Економічні функції держави та її роль в кругообігу продукту, ресурсів і доходу.
- •48. Інфляція, її види та соціальні наслідки.
- •49. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- •50. Тіньовий сектор в економіці України і його особливості.
- •51. Суть і види економічного відтворення.
- •52. Національний дохід і методи його розподілу.
- •53. Національне багатство: його складові та проблеми їх відтворення.
- •54. Розподіл і перерозподіл національного доходу в державі.
- •55. Економічні кризи та їх причини.
- •56. Роль державного бюджету в накопиченні і перерозподілі національного доходу. (34)
- •57. Економічне зростання та його типи і чинники. (35)
- •58. Натуральна форма організації виробництва. Характеристика натурального господарства.
- •59. Економічне зростання і економічні цикли.
- •60. Держава як суб’єкт ринкових відносин.
- •61. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •62. Проблеми повної зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •63. Зайнятість та відтворення робочої сили.
- •64. Неповна зайнятість і безробіття, його види і форми.
- •65. Економічна система капіталізму вільної конкуренції.
- •66. Економічна система монополістичного капіталізму.
- •67. Робоча сила як товар і джерело додаткової вартості.
- •68. Номінальна і реальна заробітна плата. Прожитковий мінімум та споживний кошик.
- •69. Заробітна плата як економічна категорія та її форми. (16) 13 в гос
- •70. Торгівельний капітал та джерела його накопичення.
- •71. Податкова система України. Податки і їх види.
- •72. Ринок як економічна категорія, суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.
- •73. Соціалістична економічна система, її позитивні та негативні риси.
- •74. Суперечності одержавленої адміністративно-командної економіки, як причина розкладу соціалістичної системи.
- •75. Світогосподарські зв’язки та форми міжнародних відносин.
- •76. Доходи домогосподарства та їх розподіл.
- •77. Проблеми входження України в світове господарство.
- •78. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств в Україні.
- •79. Глобальні проблеми, їх суть і класифікація.
- •80. Міжнародне співробітництво і розвиток світового господарства.
1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.
Політекономія – наука про закони ведення суспільного господарства.
Назву науки «політична економія» запропонував Антуан Монкретьєн де Ваттевіль у книзі «Закони суспільного господарства (Трактат з політичної економії)» (1615).
Предметом політичної економії є вся система економічних відносин людей в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства.
Під методом пізнання розуміють спосіб, шлях дослідження предмета науки.
Методи:
І. Загальнонаукові:
1. Діалектичний виходить з того, що будь-яке економічне явище:
- перебуває в русі: воно зароджується, розвивається, занепадає і відмирає;
- має притаманні йому тотожність, відмінність, протилежність і суперечність, конфліктність;
- розвивається, що означає відмирання старого і зародження нового, боротьбу між ними, спосіб розв'язання суперечностей та повне утвердження нового.
2. Структурно-функціональний розглядає будь-яке економічне явище як системне з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.
3. Емпіричний – за ним усі науки - емпіричні, тобто базуються на фактах, тобто на спостереженнях, що піддаються перевірці через відомі факти або певні явища.
4. Формаційний - дозволяє розкрити соціально-економічний характер капіталістичного, соціалістичного та інших суспільств.
ІІ. Спеціальні (конкретні):
1. Наукової абстракції – очищення наших уявлень про процеси від випадкового, минулого, одиничного і виокремлення в них сталого, стійкого і типового.
2. Індукція – це форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок що загальне.
3. Дедукція – перехід від загального до окремого, бере своїм початком узагальнення чи теорію.
4. Принципи єдності логічного й історичного.
5. Статистичні спостереження.
6. Моделювання процесів.
7. Економіко-математичні методи.
Фізіократизм - перенесли питання про походження суспільного багатства зі сфери обігу у сферу виробництва.
Марксизм – розроблено вчення про суспільно-економічні формації, закономірності їх розвитку та зміни.
Маржиналізм (американська школа граничної продуктивності) – сферою вивчення економіки є чиста теорія; політекономія займається дослідженням нормативної життєдіяльності людського суспільства.
Монетаристи - підтримали відмову від методів активного державного втручання в економіку грошова емісія є головними регуляторами, які впливають на господарське життя.
2. Зародження і розвиток економічної науки.
Як самостійна наука виникла в період зародження капіталізму, формування національного ринку. Виражала інтереси буржуазії як класу, що народжувався в ту пору. Термін «політична економія» ввів до наукового лексикону французький економіст Антуан де Монкретьєн.
Перший напрям політ.–меркантилізм – виходив з того, що торгівля є джерелом багатства. З усіх видів діяльності пріоритет надавався праці, зайнятій у торгівлі.
Класична політ. Перші представники – фізіократи на чолі з Франсуа Кене – перенесли питання про походження суспільного багатства зі сфери обігу у сферу виробництва. Найвищого розвитку клас. політ. досягла в працях видатних англійських економістів Адама Сміта і Давида Рікардо. Основним об'єктом дослідження було виробництво як таке, незалежно від галузевих особливостей, а також розподіл благ. Вони висунули й обґрунтували систему понять і категорій, що являють собою наукові відображення багатьох економічних процесів.
У середині ХІХ ст. – пролетарський напрям у полі., який розробив Карл Маркс. Марксизм висунув положення, що предметом політ. є виробничі відносини людей у їх взаємозв'язку з продуктивними силами. Марксистська політ. поглибила вчення про трудову теорію вартості, а також розробила теорію додаткової вартості
У 2 половині ХІХ ст. – сформульовано теорію граничної корисності – маржиналізму, в становленні якої видатна роль належить австрійській школі. Тоді ж виникла й американська школа граничної продуктивності на чолі з її основоположником Джоном Кларком. Велике значення для розвитку політ. –праці видатного англійського економіста Альфреда Маршалла. «Принципи економічної науки» започаткувала новий напрям у політекономії – неокласичний.
Цей напрям є однією зі складових частин сучасної політекономії. Елементом неокласичної політекономії є кейнсіанство, фундатором якого став видатний англ. економіст Джон Кейнс, опублікувавши працю « Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».
У 2 пол. ХХ ст. неокласичну політ. успішно розробляє видатний. америк. економіст Пол Самуельсон. У його визначенні нова політекономічна школа трактується як «неокласичний синтез». Принципи неокласичного синтезу ґрунтовно вкладені в підручниках, які мають назву «Економікс» або «Економіка».
Представники економікс уважають його предметом дослідження «проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини».
Одним з напрямів політекономії є інституціоналізм, який склався наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. у різних модифікаціях. Прихильники інстит. основою розвитку економіки суспільства вважають соціальні інститути.
З 2 пол. 70-х рр. на передові позиції в політичній економії виступила монетаристська школа. Монетаристи підтримали гасло «Назад до Сміта», що означало відмову від методів активного державного втручання в економіку. Глава монетаристів Мелтон Фрідмен доводить, що «грошові імпульси», грошова емісія є головними регуляторами, які впливають на господарське життя.