9. Суб’єкти і об'єкти власності. Форми власності в Україні.

Відносини власності, як видно, виникають лише за наявності принаймні двох суб'єктів. Славнозвісний Робінзон. Крузо не був власником, хоч мав певні речі у своєму вжитку, бо ні з ким було вступати у відносини їх відчуження. І коли випадок послав йому П'ятницю, він чинить просто: позбавляє П'ятницю прав економічної відособленості та юридичної самостійності, роблячи його членом єдиної сім'ї. Цим нехитрим актом Робінзон знищує саму умову появи власності.

Звичайно, робінзонада – економічний курйоз. Сучасне виробництво – колективне, і того, що міг собі дозволити заощадливий острів'янин – знищити відносини власності, - не можна досягти в суспільному виробництві за певних його умов. Щоправда, власність як відносини відчуження-присвоєння може. зникнути і в суспільному виробництві. Це можливе тоді, коли всі члени такого суспільства однаковою мірою споживатимуть разом добутий продукт, тобто коли спільне виробництва закінчується не відособленим присвоєнням і споживанням суспільного продукту, а сумісним.

Так велося в прадавній первісній общині, де за обмежених матеріальних благ вони розподілялись рівномірно для підтримки життя кожного члена. Тут ніхто ні в кого не відчужував спільно надбане, а споживали всі громадою. Тому й не існувало власності в їх розумінні. Так може трапитись і тоді, коли цивілізація сягне рівня наддостатку матеріальних благ і зникне необхідність відокремленого привласнення.

Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були контрагенти цих відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення. Отже, відносини власності повинні характеризуватись суб'єктами та об'єктами.

Суб'єкти власності – це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження-привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні; економічно відособлені учасники суспільного виробництва – окремі працівники, трудові колективи та державні установи і відомства (наприклад, армія, державні заповідники) тощо.

Об'єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці.

10. Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні.

11. Відносини власності в умовах змішаної економічної системи.

Соціально-економічною основою економічної системи є відносини власності. Історичний розвиток суспільства й економічних систем є розвитком відносин власності, еволюції як їх юридичної форми, так і економічного змісту.

У сучасній «змішаній економіці» взаємодіють різні типи, види та форми власності. Пануючою є капіталістична власність на засоби виробництва, але не індивідуальна, а групова або акціонерна. Сучасний розвиток продуктивних сил у більшості галузей об'єктивно вимагає колективної та суспільної (державної) власності. Ядром сучасних економічних відносин є, з одного боку, капіталістична акціонерна (групова) власність, яка визначає якісно нові відносини між найманою працею і капіталом, а з іншого – панівна роль у приватному секторі монополій та фінансових магнатів.

Змінюється як юридична форма акціонерної (корпоративної) власності, тому що співвласниками її стають усі акціонери певної фірми (це десятки або сотні тисяч осіб на відміну від однієї особи або декількох), так і економічний зміст – виробництво і розподіл створеного продукту і доходу.

Особливості корпоративної власності:

1) вона є колективною капіталістичною власністю, яка заперечує індивідуальну приватну власність, бо відбувається деперсоналізація та розсіювання власності;

2) співвласником її стає наймана робоча сила, яка купує певну кількість акцій;

3) робітник-власник акцій отримує і заробітну плату, і певний дивіденд за власність, що стає основою для розвитку відносин так званого «соціального партнерства» ;

4) зростає розрив між відносинами власності та економічним відносинами або між юридично-правовою формою та економічним змістом власності;

5) змінюється управління груповою власністю (збори акціонерів, рада директорів тощо), форма господарювання;

6) монополістичний та олігополістичний характер великих корпорацій з точки зору їх влади на ринку та виробництві.

В умовах «змішаної економіки» держава впливає на всі форми, види власності шляхом зміни юридично-правових норм власності. Відбувається демократизація та соціалізація власності і, відповідно, соціально-економічних відносин. Особливе місце в системі форм, видів власності посідає державна власність, як стає основою загальнонародної власності і нових соціально-економічних відносин на цій основі. З часом докорінно зміниться соціально-економічний характер монополістичних корпорацій.