45.Загальні поняття та структура контракту.

Укладення контракту купівлі-продажу (англ. Sale and parchace contract) – передбачає дотримання сторонами ( експортером та імпортером) наступних принципів:

1)сторони досягли домовленості з усіх істотних умов угоди (оборудки);

2)жодна з сторін не має зобов`язань, які виникли стосовно предмету контракту до того, як ця сторона прийняла оферту іншої сторони;

3)дотримані всі формальності, які вимагає національне законодавство щоб контракт вважався законним.

Практика укладення контрактів передбачає свободу сторін в формуванні його цінових умов, способу і порядку проведення взаєморозрахунків, виконання окремих дій при реалізації контракту та їх оплати. Неодмінною умовою контракту є перехід права власності на товар (англ. – transfer of the ownership of goods) від продавця до покупця.

Традиційними питаннями будь-якої міжнародної торгової угоди, на які даються відповіді в тексті контракту, є визначення яка з сторін:

1)приймає зобов`язання по організації перевезення;

2)платить за перевезення;

3)несе ризи невиконання операцій (1) і (2);

4)несе ризик випадкової втрати чи пошкодження товару при транспортуванні;

5)оплачує податкові, митні, банківсьі, поштово-телеграфні витрати та ін. збори.

В загальному випадку контракти укладають відповідно до принципів Конвенції ООН про контракти (договори) міжнародної купівлї-продажу (англ. – “Vienna Sales Convention”) 1980 р., розробленої в рамках Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі (UNCITRAL). Контракт включає наступні основні умови:

1)№ контракту, дата і місце підписання;

2)преамбула контракту;

3)визначення сторін та скорочені назви, використовувані в тексті контракту;

4)предмет і об`єкт поставки (назву і кількість товару);

5)способи визначення якості товару;

6)строк і дата поставки;

7)базисні умови поставки (часом розглядаються в сукупності з розділом (6), як базисні умови місця поставки);

8)ціна і загальна вартість поставки;

9)умови платежу;

10)порядок передачі-приймання товару;

11)транспортні умови;

12)умови про гарантії та санкції;

13)порядок розв`язання суперечок;

14)обставини нездоланної сили;

15)юридичні, поштові адреси сторін та банківські реквізити;

16)підписи продавця і покупця.

Основні зобов`язання для продавця визначаються як поставка товару, передача документів, що відносяться до товару та права власності на товар; для покупця – сплата вартості товару і його приймання.

Спільними для обох сторін зобов`язаннями є:

-визначення поняття збитків, порядок їх обчислення та відшкодування в випадку невиконання зобов`язань;

-санкції при затримці платежу або невиконанні інших зобов`язань;

-траспортний і валютний ризик;

-принципи та умови звільнення від відповідальності;

-право на призупинення виконання зобов`язань;

-страхування товару;

-порядок розірвання контракту.

Структурування тексту контракту може здійснюватись декількома способами:

1)наскрізною нумерацією статей, параграфів (ускладнюється підготовка, але виключається можливість несанкціонованої зміни);

2)нумерацією по розділах: 1.Розділ; 1.1.Підрозділ; 1.1.1.Текст контракту;

3)складною структурою для об`ємних контрактів, яка включає глави (позначені римськими цифрами – І, ІІ,...); частини (римськими цифрами ); розділи (арбськими цифрами з крапкою – 1.,2.,...); пункт (арабськими цифрами з круглою дужкою – 1), 2), 3),...); наступний підпункт (латинськими буквами з дужкою – і), іі), ііі) або ін.).

Контракт підписується першими особами, в державах СНД (з практики к.СРСР) – двома особами. Повноваження (доручення) на підписання може додаватись до контракту. Застосовується практика підписання кожної сторінки і затвердження підписів печаткою в випадках коли необхідні зміни вносяться по ходу переговорів. Бажано завірити підписи консульством або нотаріусом по належності сторін, а текст перекладу повноважними службами (бюро перекладів Інтуристу чи ТПП).