- •1. Акредитивна форма міжнародних розрахунків: суть і види, переваги та недоліки використання.
- •2. Аналіз факторів, що впливають на формування валютного курсу.
- •3. Базисні умови постачання (Incoterms): сутність, класифікація та особливості застосування у міжнародній торгівлі.
- •4. Вексель як форма міжнародних розрахунків; види векселів.
- •5. Взаємозв’язок та взаємозалежність форм міжнародних економічних відносин.
- •7. "Втеча інтелектуального капіталу", його причини, напрями, наслідки.
- •8. Демпінг як засіб торговельної політики, його види; антидемпінгові та компенсаційні мита.
- •9. Джерела зовнішнього фінансування національних економік та їх порівняльна характеристика.
- •10. Характеристика географічної та товарної структури зовнішньої торгівлі України.
- •11. Економічне співробітництво та інтеграція в рамках снд.
- •12. Економічне співробітництво України з єс.
- •13. Елементи і характеристика соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин
- •14. Етапи еволюції світової валютної системи та їх характеристика.
- •Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту
- •Генуезька світова валютна система (1922р.)
- •15. Етапи та особливості розвитку інтеграційних процесів у Північній Америці.
- •16. Злиття та поглинання фірм у міжнародному бізнесі: теорія та практика.
- •17. Золотомонетний стандарт: принципи організації валютних відносин та наслідки його кризи.
- •18. Класифікація статей платіжного балансу за методикою Міжнародного валютного фонду.
- •19. Ключові показники розвитку національних економік і показники інтернаціоналізації.
- •20. Масштаби та основні характеристики діяльності транснаціональних корпорацій.
- •21. Мета створення та особливості діяльності Групи Світового Банку.
- •22. Методи міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.
- •23. Міжнародна торгівля послугами, її основні види; участь України у міжнародній торгівлі послугами.
- •24.Міжнародна трудова міграція: сутність, причини виникнення, напрямки та наслідки.
- •25.Міжнародний аукціон як інституційний посередник у міжнародній торгівлі: механізм, види та способи його проведення.
- •26.Міжнародний кредит, його функції та порівняльна характеристика форм.
- •27.Міжнародний рух капіталу, його сутність і причини, форми та показники.
- •28.Міжнародні виставки та ярмарки в міжнародній торгівлі.
- •29.Міжнародні розрахунки у формі інкасо: суть, переваги та недоліки використання.
- •30.Міжнародні тендери (торги): особливості проведення та функції тендерного комітету.
- •31.Місце України на світовому ринку товарів і послуг.
- •32.Напрями діяльності Міжнародної організації з міграції як органу міжнародного регулювання.
- •33.Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі: короткострокова та довгострокова перспективи.
- •34.Обґрунтування вибору національної стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •35.Обґрунтування пріоритетних напрямів
- •36.Основні види операцій на міжнародних товарних біржах.
- •37.Основні напрями, характеристики та наслідки фінансової глобалізації.
- •38.Основні теорії міжнародної торгівлі та обмеження їх застосування.
- •39 Основні форми кредитування експорту: суть, переваги та недоліки використання.
- •40. Характеристика Ямайської валютної системи, проблеми розвитку.
- •41. Особливості економічної інтеграції країн Азії.
- •42.Особливості економічної інтеграції країн Африки.
- •43. Особливості європейської економічної інтеграції.
- •44.Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації.
- •46. Особливості інтеграції країн Південної Америки.
- •47. Особливості інтеграції центральноєвропейських країн до єс.
- •48. Особливості організації діяльності економічних суб’єктів у вільних економічних зонах.
- •49. Особливості середовища міжнародних економічних відносин і роль його структурних елементів.
- •50. Особливості сучасних процесів міжнародної трудової міграції:
- •51. Етапи розширення єс.
- •52. Етапи становлення світової валютної системи.
- •Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту
- •Генуезька світова валютна система (1922р.)
- •53. Особливості та етапи формування валютної системи країн єс.
- •54.Особливості функціонування Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва.
- •55.Оцінка ліцензування і квотування як інструментів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •56. Оцінка необхідності та особливості діяльності міжнародних клубів кредиторів.
- •57. Оцінка перспектив розвитку валютного курсу гривні.
- •58. Оцінка ролі транснаціональних компаній у процесах глобалізації.
- •59. Патентно-ліцензійне забезпечення міжнародного науково-технічного співробітництва.
- •60. Перспективи розвитку економічного співробітництва країн снд.
- •61. Позитивні та негативні наслідки глобалізації світового господарства.
- •63. Поняття конкурентоспроможності економіки у теорії міжнародної економіки; модель конкурентних переваг м.Портера.
- •64. Порівняльна характеристика класичних теорій міжнародної торгівлі.
- •65. Порівняльна характеристика основних посередницьких операцій у міжнародній торгівлі.
- •66. Порівняльна характеристика прямих і портфельних інвестицій: ризики, ліквідність, обсяги та витрати.
- •67. Порівняльна характеристика світових ринків робочої сили.
- •68. Порівняльна характеристика світових центрів експорту та імпорту робочої сили.
- •70. Порівняльна характеристика типів, видів та форм міжнародних розрахунків.
- •71.Порівняльна характеристика факторингу та форфейтингу як форм міжнародного кредитування.
- •72.Принципи діяльності сот; наслідки приєднання для України.
- •73.Принципи та особливості розвитку
- •74.Принципи та рівні розвитку міжнародних економічних відносин
- •75.Проблеми взаємодії транснаціональних компаній з національними економіками.
- •76.Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв`язання.
- •77.Проблеми та перспективи участі України у світових інтеграційних процесах.
- •78.Протекціонізм і його сучасні форми. Проблема співвідношення лібералізаційних заходів і протекціонізму в зовнішньоекономічній діяльності України.
- •79.Прямі та портфельні інвестиції в міжнародних інвестиційних процесах.
- •80.Регулювання міжнародних міграційних процесів на національному рівні.
- •81.Реформування світових валютних систем: причини та напрями.
- •82.Роль і місце міжнародних організацій у процесі фінансування розвитку національних економік.
- •83. Роль Міжнародної організації праці в регулюванні процесів міжнародної міграції робочої сили та її функції.
- •84. Роль Світової організації торгівлі в регулюванні міжнародних торговельних відносин.
- •85. Роль та місце України у вирішенні глобальних проблем
- •86. Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів, країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.
- •87.Структура платіжного балансу, основні сфери використання його даних, оцінка стану платіжного балансу України.
- •Структура платіжного балансу:
- •88.Структуризація світового фінансового ринку, його функції та особливості розвитку.
- •89.Сутність і напрями глобалізації світогосподарських процесів
- •90.Сутність і фактори розвитку міжнародної регіональної інтеграції; типи регіональних торговельних угод.
- •91. Сутність і форми протекціонізму в торговельно-економічних відносинах.
- •92. Сутність міжнародної економічної діяльності, її суб’єкти та форми.
- •93. Сутність та особливості міжнародної біржової торгівлі; порівняльна характеристика міжнародних товарних бірж.
- •94. Сутність та форми міжнародного науково-технологічного обміну.
- •95. Сутність та характеристика форм спільного підприємництва.
- •96. Сутність, види і проблеми міжнародної міграції робочої сили.
- •97. Сутність, класифікація та шляхи вирішення сучасних глобальних проблем.
- •98. Сутність, механізм, види і способи, місця проведення міжнародних аукціонів.
- •99. Сутність, основні ознаки та економічні виміри сучасного процесу глобалізації.
- •100. Сутність, фактори, форми та етапи розвитку міжнародного поділу праці.
- •101. Сутність, форми та роль протекціонізму в сучасних торговельно-економічних відносинах.
- •102. Сутність, функції та особливості розвитку валютних ринків.
- •103. Сучасні особливості процесів міжнародної економічної інтеграції в Європі.
- •104. Сучасні особливості процесів міжнародної економічної інтеграції.
- •105. Сучасні тенденції розвитку світового господарства.
- •106. Тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції та фактори, що їх обумовлюють.
- •107. Транснаціональні компанії: сутність та основні характеристики діяльності.
- •108. Участь України у регіональних інтеграційних угрупованнях.
- •109. Участь України у світових міграційних процесах: розвиток, чинники та наслідки.
- •110. Фінансова глобалізація: сутність, характеристика та напрями розвитку.
- •112. Форми міжнародної економічної діяльності підприємств, їх характеристика й особливості.
- •113. Форми, напрями та фактори розвитку міжнародного поділу праці; участь України у міжнародному поділі праці.
- •114. Характеристика елементів світової валютної системи та їх еволюція.
- •Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту
- •Генуезька світова валютна система (1922р.)
- •115. Характеристика основних складових інфраструктури міжнародних економічних відносин.
- •116. Характеристика показників міжнародної торгівлі та їх застосування в економічному аналізі.
- •117. Характеристика світових центрів експорту та імпорту робочої сили.
- •118. Характеристика та мотивація форм і видів міжнародного інвестування.
- •119. Характеристика форм міжнародних розрахунків та фактори їх вибору в міжнародних комерційних відносинах.
- •120. Шляхи поглиблення інтеграції України в світогосподарську систему.
- •1.Акредитивна форма міжнародних розрахунків: суть і види, переваги та недоліки використання.
108. Участь України у регіональних інтеграційних угрупованнях.
Чорноморське економічне співробітництво - один з пріоритетів інтеграції України.
Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) – інтеграційне угруповання, створене 25 червня 1992 року, коли глави держав одинадцяти країн-учасниць (Азербайджану, Албанії, Вірменії, Болгарії, Грузії, Греції, Молдавії, Румунії, Росії, Туреччини та України) прийняли "Босфорську Заяву" та підписали в Стамбулі (Туреччина) "Стамбульську Декларацію" про Чорноморське економічне співробітництво (The Black Sea Economic Cooperation).
Встановлення прямих зв'язків між Україною і сусідніми державами, включення українських підприємств у розробку крупних регіональних проектів, формування в різних областях і містах організаційних і комерційних структур стали першим кроком у напрямі до великомасштабного регіонального співробітництва.
Стосовно України причорноморське співробітництво слід розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому мова має йти про співробітництво територій, які безпосередньо виходять до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ними пов'язані. Цей рівень регіонального співробітництва сягає корінням у колишню прибережну і прикордонну торгівлю. В широкому ж розумінні йдеться про включення у чорноморське співробітництво всього економічного простору України. Базисом для цього рівня регіонального співробітництва є урізноманітнення напрямів і зростання гнучкості підприємницької діяльності по всій Україні. Звичайно, на цьому рівні ще мають бути розроблені і введені дію відповідні закони, що визначатимуть економічні механізми заохочення регіонального співробітництва.
Україна робить свій внесок у розширення і поглиблення співробітництва рамках ЧЕС. Зокрема, вона запропонувала створити єдиний інвестиційний простір, спільний ринок інвестиційних проектів і гармонізувати законодавства країн ЧЕС, щоб ліквідувати перепони на шляху вигідного міжнародного співробітництва. Щоб посилити довіру між країнами і створити більш сприятливий клімат у регіоні, Україна внесла пропозицію зменшити в ньому військову присутність. (До того ж, ЧЕС як регіональна європейська структура має стати значним фактором безпеки в регіоні).
ЧЕС для України – це, передусім, механізм взаємодії урядових та підприємницьких структур, який має забезпечити розвиток економічного співробітництва країн-учасниць в рамках курсу на повноцінне входження до загальноєвропейського економічного простору.
Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди. Члени СНД: Азербайджан, Вірменія, Республіка Бєларусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменистан, Україна (асоційоване членство), Узбекистан.
Україна розглядає СНД як механізм багатосторонніх консультацій і переговорів, який доповнює процес формування двосторонніх взаємин між державами-учасницями Співдружності, оскільки за таких умов СНД має перспективи на існування і відповідно слугуватиме забезпеченню національних інтересів усіх країн-учасниць. Водночас, Україна виступає проти надання Співдружності статусу суб'єкта міжнародного права.
Загалом же можна констатувати, що 6-літній досвід існування СНД засвідчив: двостороння співпраця країн-учасниць у різних галузях розвивається набагато ефективніше, ніж багатостороння. З огляду на це, країна намагається активізувати свою роль в СНД, налагоджуючи двостороннє співробітництво на взаємовигідній основі.
На мікроекономічному рівні цьому мають сприяти процеси транснаціоналізації з урахуванням рівня ефективної спеціалізації та кооперації в науково-технічних і виробничих сферах різних галузей економіки. Передбачалося, зокрема, створити майже 40 українсько-російських промислово-фінансових груп (ПФГ).
В цілому інтеграційна політика стосовно країн СНД та Балтії має орієнтуватися на створення спільних ринків товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Важливо підкреслити, що існують різні варіанти «інтеграційної поведінки» України у межах СНД, де формуються як нові взаємовідносини на двосторонній основі, так і секторальні (галузеві), субрегіональні й інституціональні (наднаціональні) інтеграційні структури.
Європейський економічний простір – зона вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили, що включає в себе країни ЄС і ЄАВТ (функціонує з 1994 р.).
Єдиний Економічний простір є російським геополітичним проектом, спрямованим на відновлення у тій чи іншій формі російської імперії, уникнення подальшого поширення європейської та євроатлантичної інтеграції на територію колишнього СРСР. Участь України в ЄЕП суперечить її національним інтересам, курсу на європейську інтеграцію, становить значну загрозу економічній та політичній безпеці України. Участь України навіть у зоні вільної торгівлі у тому її визначенні, яке дається в Угоді про формування ЄЕП, обмежуватиме національний суверенітет, створюватиме серйозні перепони у стосунках з ЄС та іншими зовнішньоторговельними партнерами.
ГУАМ — регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. В основі утворення цієї форми співробітництва лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація була створена для протистояння впливу Росії в регіоні й отримала підтримку Сполучених Штатів. У 1999 організація була перейменована у ГУУАМ завдяки вступу Республіки Узбекистан до неї, яка, однак, вийшла з організації5 травня 2005, викликавши повернення початкової назви.
Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон.
Ефективним напрямком економічного співтовариства є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту.
Іншим важливим напрямком співпраці в межах ГУАМ - є проблеми безпеки й стабільності в регіоні. Співпраця делегацій країн ГУАМ в рамках міжнародних організацій, в першу чергу ООН та ОБСЄ, реалізується на постійній основі, що включає регулярні консультації з метою обговорення тих чи інших питань, які виникають під час роботи та торкаються інтересів країн ГУАМ, та вироблення спільних позицій.
Зміцнення і поглиблення цієї форми співробітництва країн ГУАМ допомагає більш ефективній координації індивідуальних позицій та зусиль країн об'єднання, реалізації їхніх національних інтересів у діяльності міжнародних організацій.
Учасники об'єднання зацікавлені у всебічному розвитку співробітництва з третіми країнами та міжнародними організаціями, які виявляють інтерес до діяльності ГУАМ та можуть сприяти досягненню цілей та принципів, викладених у Ялтинській Хартії ГУАМ. З цією метою в рамках об'єднання за ініціативою України створюється інститут спостерігачів. До порядку денного 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН включено питання про надання ГУУАМ статусу спостерігача в ГА ООН. Організаційна структура