16.4. Регіональні і спеціалізовані міжнародні судові установи

Окрім Міжнародного суду ООН на сьогодні успішно функціонують регіональні вони ж, як

правило, і спеціалізовані судові установи, хоч це і не обов'язково (універсальний характер має

Міжнародний трибунал з морського права, хоч присвячені конкретній проблематиці, але на

універсальній основі діють міжнародні трибунали по Югославії і Руанді).

Міжнародний трибунал з морського права. Правовою основою діяльності є Конвенція

ООН з морського права, 1982 р., Статут Міжнародного Трибуналу з морського права (додаток УІ

до Конвенції) і Правила Трибуналу (Регламент).

Складається з 21 члена трибуналу, неупереджених, справедливих, з високою репутацією

незалежних суддів, які є відомими авторитетами в галузі морського права. Формується на основі

справедливого представництва географічного і правових систем. Від країни не може бути два

громадянина.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

129

Члени трибуналу обираються на 9 років, з тим, що повноваження перших триватимуть

три роки (7 членів за жеребом) і шість років (7 членів за жеребом). Кворум для засідання 11

членів, а для камери 7. Місце засідання - Гамбург (ФРН). Вирішує всі питання, спори і заяви, які

передаються йому у відповідності з Конвенцією, питання застосування і тлумачення інших угод з

морського права.

Сторонами спору можуть бути: держави (учасниці Конвенції), міжнародний орган з

морського дна, Підприємство (орган, який реалізує діяльність в Районі морського дна за межами

національної юрисдикції) юридичні особи, фізичні особи (громадяни держав учасниць Конвенції,

які здійснюють діяльність в Районі морського дна), інші держави, звернення яких в Трибуналах

передбачено Конвенцією.

Спори слухаються Трибуналом або в Камерах (11 суддів), відкрито (якщо не прийнято

інше рішення і рішення приймаються більшістю голосів. Рішення кінцеве і обов'язкове лише для

учасників спору. Для розгляду конкретних справ можуть створюватися камери із трьох і більше

членів.

Суд Європейського Союзу. Діє на основі Статуту Суду, договорів про утворення Союзу

(паризький про ЄОВС, римські про ЄЕТ і Євратом), Маастрихтського договору 1992 (про

Європейський Союз), правил Регламенту.

В склад суду входять судді і генеральні адвокати (призначаються за згодою держав-членів

на 6 років). Справи розглядаються в повному складі або в одній з камер. Судочинство письмове і

усне (слухання справи).

Зберігається таємниця виступів суддів і голосування. Рішення обов'язкове, кінцеве і не

оскаржується.

Право звернення в суд мають: держави-члени, органи ЄС, юридичні і фізичні особи,

національні судові установи з проханням тлумачення права ЄС.

Суд вирішує спори по суті, контролює діяльність держав і органів ЄС в рамках своїх

повноважень, забезпечує виконання права ЄС, його тлумачення, захищає права і інтереси

фізичних і юридичних осіб, приймає рішення по відміні органами ЄС прийнятих ними актів, які

порушують право ЄС. До держави, яка допустила таке порушення суд може застосувати санкцію.

Суд формулює основні принципи побудови права ЄС, якщо вони не відображені в

установчих актах. Серед таких принципів Суд визначив: 1) право ЄС є субординаційне і

розвивається в значному завдяки зусиль органів ЄС; 2) право ЄС має пряму дію на території

держав-членів і має вищу юридичну силу по відношенню до національно-правових актів; 3)

норми права ЄС є складовими національних правопорядків держав-членів, з них випливають

права і обов'язки не тільки для держави, а й для фізичних і юридичних осіб; 4) держави не

можуть посилатися на національне законодавство як на причину не дотримання норм права ЄС;

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

130