Предмет і структура політології.

1. Об’єм і предмет політології

П. – одна з найпізніше сформованих наук (США – 2пол.19ст.,Європа – 1 пол.20ст.)

Термін «політологія» вживається в більшості пострадянських країн, на заході – «політична наука».

1948р. – Рішення вживати «political science» в однині

Зростання кількості напрямів – амер. Політолог Гарольд Лассвел – пропозиція «political sciences» (1951)

Об’єкт науки – той фрагмент об’єктивної чи суб’єктивної реальності, який вона досліджує.

Об’єкт політології – політична царина суспільного життя.

Об’єктпредмет

Предмет політології:

Є 2 основні тлумачення предмету:

1. Більш «широке» визначення – предмет ототожнюється з об’єктом, тобто – політологічна царина усіх боків суспільного життя. Або політика, її зв’язок з людиною і суспільством.

2. В якості предмета береться 1, вузька проблема, явище, тощо – політична система, політична культура, демократія, тощо).

Виходячи з того, що об’єктпредмет, предмет треба визначити через знаходження центральної проблеми суспільства.

2 підходу до осмислення цього питання:

1) Платонівський підхід – предмет – держава.

Виходячи з цього П. – наука про державу.

2) Макіавеллівський підхід – предмет – державна влада.

Розроблявся Максом Вебером.

На думку Соломіна предмет – політична, або державна влада.

Виходячи з цього П. – це наука про закономірності становлення, функціонування і розвитку політичної (державної) влади.

П. стає наукою (самостійною) коли підіймається від простого опису до виявлення законів та закономірностей.

В сучасній науці не існує однозначного ставлення до законів п.

Михайло Василик виокремлює 3 групи законів П.

1. Закони, що характеризують зв’язки між політикою та іншими царинами людського життя

2. Закони, що характеризують зв’язки між політ. Явищами

3. Закони, що характеризують особливості функціонування і розвитку окремих політ. Явищ.

Олександр Соловйов заперечує існування законів політики.

Структура політології

1. По Соловйову:

1. Загальна фундаментальна політологія

2. Теорії середнього рівня

3. Прикладні теорії політики, які формуються у зв’язку з необхідністю вирішення типових п. проблем.

2)

1. Теоретична політологія (+ субдисципліни)

2. Практична політологія (політ. Технології, політ. Менеджмент, політ. Маркетинг)

3) Дисциплінарний підхід:

Політологія –сукупність великої кількості політичних субдисциплін.

За Дагом Стрпічем нараховує 13 осн. п-х. дисциплін та 97 субдисциплін.

Чи є П. єдиною (цілісною) наукою, чи існує багато окремих (самостійних) наук про політику?

Три підходи:

• Частина вчених вважає що політологія – лише одна з наук про політику

• Біхевіорист. Підхід – 1 наука, але вона включає в себе тільки те, що можна дослідити точними емпіричними методами

+ політологія єдина, але внутрішньо диференційована наука

Процес формування нових політологічних дисциплін триває.

Тема 2. Політика як суспільне явище.

1. Походження і сутність політики

Політика – (politike, грецька) – «державні, або суспільні справи», «державна діяльність», «мистецтво управляти державою».

У багатьох (слав., нем.) мовах політика є слово багатозначне. Можно умовно визначити умовно

Широке значення слова – будь-яка цілеспрямована діяльність, стратегія)

Вузьке – саме політика.

Історичний підхід до визначення:

1. Політична царина сусп. Життя існувала не завжди, вона виникає за певних історичних умов, бо не виникає, якщо такі умови не склалися.

2. Більшість історії є неполітичною.

3. Історичність політики також означає, що виникаючи у якогось народу вона постійно змінюється під внутрішніми та зовнішніми чинниками.

Неолітична рев-я – розшарування суспільства.

Джерард Ліенскі в одній із праць писав: вже в 4 тис. до н.е. склалися політичні структури, які відбивали соц., етн., культ. розвиток.

Причини і закономірності формування політики:

Ренат Мухаєв:

• Західна цивілізація – політика виникає через соц. диференціацію. Поділ праці => соц. диффер. =>

• Східна цивілізація – потреба в політиці викликана необхідністю вирішувати глобальні проблеми, захисту від зовнішніх загроз.

Поява політики:

Внутрішній чинник – соц. диффер-я, поява держави.

Зовнішній чинник – боротьба за життєвий простір, внутрішні ресурси.

Концепції політики:

1. Економічна (Маркс, Енгельс) політика – як «надбудова» над економічним базисом суспільства. Концентроване вираження економічних інтересів найбільш розвинених верств населення.

2. Стратифікаційна (стратум – лат. шар) (Артур Бентлі, Девід Труман) – така сфера суп. життя, в якій відбувається боротьба різних сусп. груп за свої корпоративні інтереси.

Для Маркса соц. групи – класи, нації

Для Бентлі – зацікавлені групи, групи інтересів.

3. Субстанціальна теорія (Макіавеллі, Вебер) – політика – діяльність, спрямована на здобуття та використання державної влади

4. Конфліктно-консессусна (Гантінгтон, Шмідт) – увага до суперечностей, які вирішує політика. Політика – діяльність по насильницькому або компромісному врегулюванню конфліктів.

5. Системна концепція (Істен, Алман) - політика – відносно-самостійна система суспільства, яка задовольняє цілу низку його інтересів.

Політика – це відносно-самостійна царина суспільного життя, де через певні інститути (наприклад державу) відбувається узгодження суперечливих інтересів різних соц. груп. Це сфера боротьби за владу в державі, за допомогою якої соц. групи прагнуть пріоритетно задовольнити свої соціально значущі потребита інтереси, реалізувати власні уявлення про справедливий суспільний лад.

Гантінгтон в статті «Зіткнення цивілізацій» (1993р) висловив припущення, що культурно-політична ідентичність стане причиною конфліктів в світі.

Політика:

=> елемент боротьби (за власні інтереси)

=> інтеграційний елемент (залагодження конфліктів)

1. Тоталітарна концепція – безпосереднє керування всіми сферами життя

2. Анархістська концепція – політика=систематичне насильство з боку держави. Відмова від політики.

3. Ліберальна концепція:

Соціум:

• держава (захист і реалізація прав людини

• громадянське суспільство

Межі політики в суспільстві обмежені.

Втратила популярність після «великої депресії».

4. Кейнсіанство – обмежене втручання в життя суспільства

_______________________________________________

’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’’

Влада та її агенти.

1. Влада як фундаментальна засада суспільного життя

Що таке влада як елемент суспільного життя?

Владні відносини виникають скрізь, де є стала людська спільнота.

На думку Алвіна Тоффлера (американський політолог 1928р.) – численні зловживання владою надали цьому явищу (нейтральному) негативного значення.

Вона є неминучим атрибутом людських стосунків. Без влади жодна людська спільнота не існує. Владні відносини пронизують усю людську спільноту.

В сучасній науці існує багато концепцій влади, і це одна з проблем філософії політики.

Основні концепції (підходи до аналізу) влади

1. Владні відносини як взаємовідносини між окремими людьми.

   1. Біхевіористи (Гарольд Ласвелл)

• Людям притаманна воля до влади.

• Влада – засоб покращення свого життя

• Влада можлива як самоціль, насолода від самого процесу володорювання.

1. Реляційна – біхевіористська.

1. Влада – як системна властивість будь-якої сталої спільноти.

   1. Системна (Т. Парсонс, К. Дойч) – Влада – похідна не від індивідуальних відносин, а від соціальноі системи в цілому. Влада - здатність системи забезпечувати її елементами взятих на себе забов’язань задля спільних цілей.

Попереднє визначення – влада – здатність і можливість одних людей впливати на інших, спонукати їх до певних дій з допомогою різних чинників.

Влада – відносини залежності між людьми, за яких одні можуть підпорядковувати собі іншихє, кримушуючи їх до певних дій за допомогою різних засобів.