- •1Модуль
- •1.Поняття «культура»,його походження та розвиток
- •2.Складові частини культури
- •3.Наступність та форми існування культури
- •4.Предмет і завдання курсу
- •5.«Історія української культури» в наукових дослідженнях
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.
- •7. Культура палеоліту на Україні.
- •8.Виникнення первісного мистецтва. Пам'ятки первісного мистецтва на території України.
- •9.Поняття «неолітична революція» . Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства. Вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.
- •10.Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.
- •11.Неоліт на території України. Характеристика культур лінійно-стрічкової та ямково-гребінцевої кераміки та києво-черкаської культури.
- •12.Розвиток мистецтва та релігійних вірувань в епоху неоліту на території України.
- •13.Культура енеоліту на території України. Трипільська культура.
- •14.Культури бронзового віку на території України
- •15.Початок залізного віку на території України. Культура кіммерійців.
- •17. Культура давньогрецьких колоній на території Північного Причорномор’я та Криму.
- •18. Витоки культури давніх слов’ян, їх поселення, заняття, знаряддя праці, побут (матеріальна культура східніх слов’ян).
- •19. Духовна культура східних слов’ян: вірування, мистецтво.
- •21. Виникнення писемності у слов'ян.
- •22.Фольклор та билинний епос Київської Русі
- •23.Література Київської Русі. «Слово о полку Ігоревім».
- •24. Давньоруські літописи. « Повість минулих літ»
- •Кам'яна архітектура Київської Русі. Софійський та Успенський собори, церква Параскеви п'ятниці.
- •26 Монументальний живопис Київської Русі
- •27 Освіта Київської Русі
- •28 Іконописання в Київській Русі
- •29 Вплив прийняття християнства на к-ру Київської Русі
- •2Модуль
- •1 Умови формування укр.. Культ. 2-пол. 14ст. 1-пол. 17ст.
- •Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •3 Ю.Котермак, с.Оріховський, п.Русин – видатні діячі гуманізму
- •Вплив Реформації на культуру України.
- •6 Початок книгодрукування в Укр. І.Федоров та його першодруки.
- •8 Утворення і діяльність Острозького колегіума.
- •9 Утворення та діяльність Львівської братської школи.
- •10 Утв. І діяльність Києво-Могелянського колегіума
- •11.Література України др.. Половини XIV-першої пол..XVI cт.
- •12.Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •13.Українська архітектура др. Половини XIV-початок XVII cт.
- •14. Становище освіти в Галичині в др… пол…XVII-XVIII ст… Львівський університет.
- •15.Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорозькій Січі України в XVII-XVIII ст.
- •16. Діяльність Київо - Могилянської Академії
- •17. Наука в Україні в другій половині 17-18 ст. І.Гізель, г.Сковорода, я. Баранович
- •18. Фольклор ( думи і пісні) період Гетьманщини
- •19.Світська література України в другій половині 17-18 ст. Козацькі літописи
- •20. Драма- улюблений вид літератури кінця 17-18 ст. Ф.Прокопович « Володимир».
- •21. Розвиток живопису в україні 17-18ст.
- •22.Розвиток архітектури в Україні в др..Половині 17-18ст…
- •23. Українське бароко. Його етапи та особливості.
- •24. Пам’ятки Українського бароко.( і.Григорович-Барський, с. Ковнір, і. Зарудний.)
- •25.Барокова скульптура в Україні в др..Половини хуШст..І.Пінзель,а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський
- •26.Розвиток музики в Україні в др..Половини XVII -хуШст.: м.Дилецький.Д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський.
- •27.Г. Сковорода- видатний діяч української науки
- •28.Ф.Прокоиович- видатний діяч української культури
- •29.Розвиток станкового живопису в Україні в др..Половини XVII -хуШст.. ( ктитирський портрет, парсунпий живопис, народна картина «Козак Мамай» ) д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко
- •30.Іконописання в Україні в др..Половили XVII -хуШст.: і.Конзелевич, п.Казанович
- •3 Модуль
- •1.Особливості розвитку духовної культури Укр. Хіх ст..
- •2.Зародження нової укр. Літ.
- •3. Романтизм та сентименталізм в укр.. Літ. Першої пол.. Хіх ст.: і.Котляревський «Наталка Полтавка»,г.Квітка-Основ*яненко «Маруся», романтичні твори т.Шевченка.
- •4.Укр. Літ. Байка є.Гребінка,л.Глібов.
- •5.Розвиток реалізму в укр.. Літ. Т.Шевченко,і.Нечуй-Левицький,Панас Мирний.
- •6.Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в XIX ст.В.Тропінін,т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •7.Класицизм в Архітектурі України XIX ст..
- •8.Багатостильовість української архітектури XIX ст.
- •9.Особливості освіти України 1 половини XIX ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •10.Зміни в освіті України в др..Половині XIX ст..
- •Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Лсонгович, д.Січинський, с.Людкевич
- •12.Музичний театр- особливе явище української культури XIX ст..
- •13.Формування і розвиток українського театру в XIX ст,. М.Кропивиицький. М.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •14.Розвиток науки вУкраїні в XIX ст..
- •15.Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр
- •16.Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •17.Різноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр.. XX ет.
- •18.Розвиток театрального мистецтва та драматургії в Радянській Україні в 20 рр.Хх ст.. ;
- •Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр XX ст. М.Леоптович. К.Стеценко. Я. Степовий. І. Паторжинський. М.Литвиненко-Волмемут, г.Верьовка, м.Ревуцький
- •Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •23.Внесок діячів літератури.Театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •25.Роль шестидесятників в розвитку української літера тури і мистецтва.
- •26.Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •27.Cуперечливий характер розвитку культури україни в 70-80 рр
25.Роль шестидесятників в розвитку української літера тури і мистецтва.
Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці.
Усвідомлення українською творчою молоддю злочинної суті комуністичної системи сприяло її звільненню з-під впливу ідеологічних догм «соціалістичного реалізму», підвищувало статус загальнолюдських цінностей та ідеалів. Формування світогляду Ш. відбувалося під впливом гуманістичної культури Заходу, ознайомлення з якою сприяло зростанню зацікавлення до надбань власної культури, історії та традицій українського народу. Ш. у своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне українське суспільство.
Найвідомішими представниками Ш. були поети і прозаїки М.Вінграновський, В.Голобородько, Є.Гуцало, І.Драч, Р.Іваничук, І.Калинець, Г.Кириченко, Л. Костенко, Б. Мамайсур, Ю.Мушкетик, М. Руденко, Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Симоненко, Г. Тютюнник, В. Шевчук; художники А. Горська, О.Заливаха, В.Зарецький, В.Кушнір, Г.Севрук, Л.Семикіна; режисери С.Параджанов, Юрій Іллєнко, Л.Осика; перекладачі Г.Кочур та М.Лукаш.
На поч. 1960 років діяли клуби творчої молоді — київський «Супутник» (голова — Л.Танюк) і львівський «Пролісок» (голова — М. Косів), які стали центрами громадської діяльності Ш. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів.
Із 1963 розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень на адресу Ш., насамперед у націоналізмі. Влада розгорнула кампанію цькування Ш. у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно-мистецькі зустрічі та творчі вечори Ш., закривали клуби творчої молоді. Поступово більшість Ш. була позбавлена можливості видавати свої твори, їх звільняли з роботи, проти них влаштовувалися провокації.
Деякі шістдесятники під тиском влади пристосувалися до нових умов і перейшли на офіційні позиції. Проте більшість Ш. не змирилася і мужньо відстоювала свої переконання, їхні твори продовжували з'являтися у самвидаві, та вже замість суто культурологічних проблем усе частіше аналізувалися питання суспільно-політичного життя, зокрема колоніального становища республіки у складі СРСР та необхідності створення організованого визвольного руху.
Із середини 1960-х шістдесятники розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени Української гельсінської групи.
26.Проблеми розвитку української культури в еміграції
1. Мабуть, не знайдеться на земній кулі народу, який не знав у своїй історії явища еміграції. З різних причин і з різною метою залишають люди рідну землю і вирушають у чужі краї. Економічні і політичні проблеми, які на різних історичних етапах потрясали Україну, спричиняли добровільну або вимушену еміграцію багатьох українців за межі батьківщини. Як наслідок цих переміщень- формування діаспори.Як соціальне явище, діаспора характерна для багатьох народів, серед них і для українців.
2. За різними оцінками нині за межами України проживає 11-20млн. українців.Етнічні українські землі входили до складу різних держав: Російської імперії, Радянського Союзу, Австро-Угорської імперії, Польщі та ін.Цим пояснюється формування двох міграційних потоків і як наслідок двох діаспор – західної і східної.
Проживаючи за кордоном, мільйони наших земляків та їх нащадки в багатьох країнах зберегли в своєму середовищі національну культуру, мову, звичаї, українську самобутність.З перших роківnорганізованого громадського життя провідне місце в більшості друкованих виступів та висловлювань з приводу національного самозбереження посідають питання мови, чи не єдиної виразної ознаки, за якою можна було пізнавати “своїх” у чужорідному оточенні.
3. Коли українці вперше прибули до Америки, багато хто з них вважав, що буде мати змогу заробити багато грошей і повернутися додому. Початок другої світової війни вніс зміни у ці плани і багатьом довелося залишитися у новій для них країні.Процес пристосування, через який їм довелося пройти, був складним і часто болючим.Щоб вижити за будь-яких умов, вони засновували свої церкви, відкривали школи, організації, а також культурні та освітні товариства.У боротьбі за пристосування до нової культури вони також послідовно зберігали вірність своїй рідній мові та культурі.
Одним з головних елементів у збереженні еонічності є мова, й українські американці зуміли розвинути як неформальний, так і формальний механізм для підтримання мовних навичок. Хоча найбільше важить тут мова родини, інші інститути, так само як і релігійні організації та церква, секулярні організації та братства також сприяють цьому значною мірою. Майже 90 відсотків українських католицьких і православних церков здійснюють хоча б одну службу українською, а токож церковно-слов’янською мовами. Це можна пояснити “напливом українських іммігрантів після 1945р.”, під час якого кількість україномовних в США зросла більш як в три рази за 20 років. Українська спільнота у такий спосіб набувала необхідних знань в галузі української історії, літератури, мови, релігії і культури.
У зв’язку із збільшенням потоку еміграції, постало питання про необхідність мати за рубежем українських вчителів у нових місцях поселення. Ця проблема не могла бути так просто розв’язаною, бо вчителів, які могли навчити дітей українській мові, літературі, історії бракувало навіть на батьківщині.Помітну роль у розвитку зв’язків України з українцями за кордоном зіграла церква.Важливу роль відіграли суспільні організації та читальні товариства, які організовували навчання та залучали до вивчення української мови.Важливого значення набуває виховання дітей в українській діаспорі.
4. Михайло Слабошпицький в одній із своїх доповідей писав, як йому не раз доводилось чути і в Канаді і в Америці як швидко асимілюються, наприклад, німці, голландці, португальці, італійці.А
якщо українець там не признавався до своїх і зникав у вирі тамтешнього життя, то це вважалось чимось подібним до національної зради.Українці, які від’їжджали за кордон,брали з собою у далеку дорогу не лише молитвенники, а ще й твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Драгоманова.Ці твори українських класиків зігрівали душу емігрантів на чужині, давали наснагу в подоланні труднощів та поневірянь.М. Слабошпицький писав, що діаспора виховувала дітей з думою про Україную. Хай те виховання було трохи специфічне, але Україна незмінно поставала, як найдивніше диво всього світотвору, як те, що має стати змістом усього життя для тих, хто підростає.І ось діти виросли. З трепетом душевним вирушили вони в край батьків, що здобув незалежність. Вони поїхали в Центральні області України, на Південь, на Схід- і майже ніде не почули тієї мови, яку їхні батьки в Канаді, США, Аргентині, у Франції наказували їм вважати рідною,” української мови.Юні ідеалісти й мрійрики були збентежені, обурені, розгублені. Плвернувшись додому, вони запитували батьків:Навіщо Ви змушували нас вчити українську мову? Адже в Україні нею майже не говорять.І та Україна нічим не подібна до тієї, про яку Ви нам розповідали стільки прекрасних казок.У пресі наводилось чимало фактів, як після поїздок на Україну наростала хвиля розчаруваннянею дітей еміграції. Чимало з них і геть відійшли від активного життя в різних українських організаціях, почали принципово наголошувати, що вони канадці, американці, австралійці, а українці- лише за походженням.І як результат, сталося так, що серед іммігрантів були такі , що їм добре почувалося серед англомовного моря, а інші за всяку ціну хотіли плекати українській стиль життя у своїх громадсько-культурних установах, в українських рідних школах, танцювальних ансамблях, хорах, дбали про те, щоб їхні діти вивчали українознавчі предмети в школах і університетах.
5. Українці в Канаді. Більш як половина українців проживають у “степових” провінціях Манітоба, Соскачеван та Альберта. Перші українські громадські організації в Канаді були засновані активістами епохи піонерів. Зародження української літератури в Канаді сягає початку цього століття, коли перші переселенці почали друкуватися на сторінках іммігрантської преси, набуло розвитку справжнє українське писменнитство. Спочатку потреби освідченних читачів іммігрантів задовольняли книжки, привезені з України та місцеві передрукі та переклади української класики. Однак, незабаром їх замінили літературні твори, написані українцями. Хоча ця література не була високої якості, але всеодно вона торкалася душі багатьох іммігрантів. Перша спроба створити організацію українських канадських письменників датується 20-ми роками.
З перших організацій, що були залучені до видання книг, фірма “Свобода” стала видавати книги з 1896р. Серед перших її видань – українською та англійською мовами – “Самоучок і словар”. Іншими організаціями, що долучилися до видавничої справи, були і залишаються дотепер Український Братський Союз, Союз Українців Католиків й Українська Народна Поміч. Останнім часом кілька видавництв спеціалізуються на друкуванні україномовних матеріалів – Книгоспілка, Смолоскип, Пролог. Серед Канадських видань – Гомін України, Добра Книжка, Євшан Зілля, Нові дні та ін.
У багатьох українських громадах Канади можна почути регулярні радіопередачі українською мовою. Як правило, це випуски новин і оголошень, які чергуються з музикою. В деяких районах українські церкви оплачують україномовні релігійні радіотрансляції. Існують таклож специфічно українські компанії, які випускають документальні фільми і спеціальні програми українською мовою. В 70-х роках у деяких містах Канади було розпочато показ телепрограм для українських громад. Але тільки в Торонто відбуваються регулярні передачі. В цьому місті існує також україномовна передача для дітей.