1.Поняття філософії та проблема її походження

Філосо́фія— особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.

Проблемою виникнення філософії цікавилися вже деякі античні філософи. Ті чи інші аспекти цієї проблеми притягали до себе увагу Платона й Аристотеля, Діогена Лаєрція й Олімпіодора.

Аристотель насамперед досліджує питання про сутність філософії. Філософія для нього — це вища теоретична наука. Тому питання про сутність філософії Аристотель зв'язує з питанням про сутність науки.

Що ж стосується питання: з чого виникає філософія, то в Аристотеля можна помітити натяки на те, що філософія виникає і з науки — як результат її розвитку, і з міфології.

У Новий час проблему генезису філософії розглядали багато філософів.

Проблему виникнення філософії Гегель трактує в рамках загального дослідження змісту історико-філософського процесу, парадоксальність якого полягає в тому, що в "ньому філософія виявляється на перший погляд у протиріччі зі своєю власною історією, тому що філософія хоче пізнати незмінне, вічне, суще саме по собі; її мета — істина”.

Особливість гегелівської концепції виникнення філософії полягає не у вченні про те, що філософія виникла з релігії (міфології), - таких концепцій багато, а в тому, що Гегель максимально і навіть надмірно раціоналізував релігію і міфологію, уподібнюючи їх філософії, а не філософію — релігії і міфології

Проблема генезису філософії багатогранна. Являючись виразом одного з вузлових пунктів в історії світової культури, вона сприяє порівняльному вивченню давньо-західної і давньосхідної (насамперед давньо-китайської і давньоіндійської) філософії. Питання про ґенезу філософії потребує з’ясування як специфічних, так і загальних закономірностей цих самобутніх і різних процесів.

В рамках філософії вона зближує філософів різних профілів. Наприклад, до цієї проблеми має безпосереднє відношення і вивчення співвідношення образу і уявлення, з одного боку, і поняття – з іншого; і питання про історичні формації (проблема “первинної” і “вторинної” формацій) і багато іншого. Але, будучи проблемою не лише історії філософії, але й історії культури, ця проблема виходить за межі самої філософії.

Вона здатна зв’язати філософські дослідження з дослідженнями істориків і етнологів, психологів і наукове дів, мистецтвознавців і істориків релігії. Адже генеза філософії пов’язана з історією ранньокласових і навіть докласових суспільств, з розвитком їхньої матеріальної і духовної культури, зі станом суспільної психології, зі зростанням знання і науки, з розвитком здібностей до абстрактного мислення, зі світоглядними інтенціями мистецтва, міфології, релігії і т.д.