48. Основні види забруднювачів атмосфери.

Серйозної шкоди навколишньому середовищу завдає хімічна про мисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з ту маном це явище дістало назву фотохімічного смогу.

Значним джерелом забруднення довкілля є підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важ ких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту, кількість якого постійно збільшується у всьому світі. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського орга нізму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фото хімічного смогу. Одна вантажівка або один легковик викидає в повітря відповідно 6 м4 З м3 чадного газу СО. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близь ко 10 кг гумового пилу).

Найбільшу загрозу для людства становить забруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла в 1945 р. після вибуху двох атомних бомб, скинутих з американських літаків на японські міста Хіросиму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

49. Вплив кліматичних чинників на розсіювання забруднень в атмосфері.

Метеорологічні умови мають суттєвий вплив на переміщення і розсіювання природних мас в атмосфері. Найбільший вплив здійснюють режим вітру і температури (температурна стратифікація), опади, тумани, сонячна радіація.

Вітер може по різному впливати на процес розсіювання домішок в залежності від типу джерела і характеристики викидів. Якщо вихідні гази перегріті відносно навколишнього повітря, то вони наділенні початковою висотою підйому. В зв’язку з цим поблизу джерела створюється поле вертикальних швидкостей, які сприяють підніманню факелу і переносу домішок вверх. Це підняття обумовлює зменшення концентрації домішок при землі. Ця концентрація зменшується і при дуже сильних вітрах, однак це відбувається за рахунок швидкого переносу домішок у горизонтальному напрямку. У результаті найбільші концентрації домішок у приземному шарі формуються при деякій швидкості, що називають "небезпечна".

При низьких чи холодних джерелах викидів підвищений рівень забруднення повітря спостерігається при слабких вітрах (w = 0—1 м/с) унаслідок скупчення домішок у приземному шарі. Прямий вплив на забруднення повітря в місті здійснює напрям вітру. Істотне збільшення концентрації домішків спостерігається тоді, коли переважають вітри з боку промислових об'єктів.

Якщо температура навколишнього повітря знижується з висотою, нагріті струмені повітря піднімаються нагору (конвекція), а замість них опускаються холодні. Такі умови називаються конвективними.

Якщо вертикальний градієнт температури буде негативним (температура зростає з висотою), то потік, що піднімається вертикально стає холоднішим навколишніх мас і його рух згасає. Такі умови називаються інверсійними.

Якщо підвищення температури починається безпосередньо від поверхні землі, інверсію називають приземною, якщо ж з деякої висоти над поверхнею землі — піднятої. Інверсії утрудняють вертикальний повітрообмін і розсіювання домішок в атмосфері.

Для стану атмосфери в містах найбільшу небезпеку представляє приземна інверсія в сполученні зі слабкими вітрами, тобто ситуація "застою повітря".

Тумани на вміст забруднюючих речовин в атмосфері впливають у такий спосіб. Краплі туману поглинають домішки, причому не тільки що поблизу підстилаючої поверхні, але і з вищих, найбільш забруднених шарів повітря. Унаслідок цього концентрація домішок сильно зростає в шарі туману і зменшується над ним. Розчинення сірчистого газу в краплях туману приводить до утворення сірчаної кислоти.

Опади очищають повітря від домішок. Після тривалих інтенсивних опадів високі концентрації домішок в атмосфері практично не спостерігаються.

Сонячна радіація обумовлює фотохімічні реакції в атмосфері з утворенням різних вторинних продуктів, що володіють часто більш токсичними властивостями, ніж речовини, що надходять від джерел викидів. Таким чином, відбувається окислювання сірчистого газу з утворенням сульфатних аерозолей.