15. Оон та мирне вирішення спорів і конфліктів.

Міжнародний спір - це спір, що виникає між державами або іншими суб'єктами МВ з питання юридичного факту чи правового регулювання певних відносин. Статут ООН наводить поняття спір і ситуація: спір виникає,коли держави взаємно пред'являють претензії з приводу одного і того ж предмету спору; ситуація виникає, коли зіткнення інтересів держав не супроводжується взаємним пред'явленням претензій, хоч і породжує непорозуміння між ними.

Положення щодо мирного вирішення спорів знаходяться у Главі 6 Статуту ООН:

Сторони, що беруть участь у будь-якому спорі чи конфлікті, якщо такі погрожують підтримці миру та безпеки, зобовязані впершу чергу розвязати його мирними способами. До таких належать: переговори, дослідження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів чи угод, а також інші мирні заходи по вибору сторін, включаючи добрі послуги.

Переговори передбачають налагодження контактів між конфліктними сторонами за участі офіційних представників (глав держав або глав урядів, міністрів закордонних справ, диппредставників).

Добрі послуги полягають у наданні державам-учасникам спору третьою державою або МО матеріальних можливостей для встановлення контакту і ведення переговорів між ними.

Посередництво - обирається третя особа (держава, представник МО), яка бере участь у переговорах як самостійний учасник

Дослідження - аналіз фактів, збір доказів, встановлення об'єктивної бази, на підставі яких легше можуть розпочатися переговори. Для її реалізації сторони створюють міжнародну слідчу комісію іноді на чолі з представником третьої держави чи МО.

Примирення включає не лише встановлення фактичних обставин, але й вироблення конкретних рекомендацій сторін.

Арбітраж являє собою добровільну згоду сторін передати свій спір на розгляд третій стороні (третейський розгляд), рішення якої є обов'язковим для сторін у спорі.

Міжнародна судова процедура має багато спільного з третейським судом. До найістотніших факторів, які обумовлюють схожість між судом та арбітражем, належать остаточність рішення і його юридично обов'язковий характер для сторін у спорі. Відмінність же полягає у порядку їх створення і стосується переважно способу формування, функціонування, чисельності та особистого складу.

Обрання того чи іншого способу покладається на вибір сторін. Такі засоби також можуть бути застосовані зважаючи на вказівку Ради Безпеки ООН, якщо остання вважає це за необхідне. РБ також може рекомендувати належну процедуру чи методи врегулювання на будь-якій стадії спору беручи до уваги ті заходи чи процедури, які вже були застосовані державами. Спори юридичного характеру, за правилом, повинні передаватися у Міжнародний Суд. Якщо засоби мирного характеру виявилися неефективними, сторони спору зобовязані передати його на розгляд до РБ. Зважаючи на це РБ, може рекомендувати певні мирні заходи, або ж інші заходи, які вона вважатиме належними.

Що стосується виявлення таких спорів, то Раді Безпеки надається повноваження розслідувати будь-які спори чи ситуації, які можуть перерости у конфлікт, який буде загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки. Задля швидшого реагування та вжиття заходів, щодо таких ситуацій, будь-яка держава-член ООН може сповістити РБ чи ГА ООН про існування таких спорів чи конфліктів. Держави, що не є членами ООН, також можуть сповістити РБ і ГА про будь-який спір, в якому вони є учасниками, хоча така можливість передбачена лише у випадку, якщо такі держави зобовязалися розвязати цей спір чи ситуацію мирними засобами, що були перелічені вище.

Якщо засоби мирного характеру виявилися неефективними, сторони спору зобовязані передати його на розгляд до РБ. Зважаючи на це РБ, може рекомендувати певні мирні заходи, або ж інші заходи, які вона вважатиме належними.