Динаміка рівнів сформованості у майбутніх учителів початкових класів умінь, необхідних для впровадження інноваційних технологій навчання у початковій школі (за результатами самооцінювання)

	Елементарний рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Перший зріз	12%	48%	32%	8%
Другий зріз	6%	38%	42%	14%

Результати підсумкового опитування та оцінювання педагогічної діяльності під час практики показали, що більшість студентів на середньому та високому рівнях оволоділи вміннями добирати та застосовувати оптимальні технології, адаптувати відомі до конкретних навчальних ситуацій. Спостереження за студентами під час педагогічної практики в ході проведення повторного зрізу виявила збільшення кількості майбутніх учителів початкових класів, у яких сформовані проектувальні вміння, вміння організовувати, спрямовувати й активізувати пізнавальну діяльність молодшого школяра у навчальному процесі, визначати конкретні завдання і керувати розвитком і учінням дітей у процесі використання конкретної технології навчання. Зросла частка студентів, які оволоділи алгоритмом упровадження інноваційних технологій. Отже, використання система розроблених для виконання студентами практичних завдань під час проведення семінарський, практичних, лабораторних занять, активне включення майбутніх учителів початкових класів у поза аудиторну роботу, якісне оновлення педагогічної практики сприяло покращенню рівнів операційного компоненту готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій у навчальний процес початкової школи.

З метою виявлення динаміки сформованості у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи було запропоновано респондентам повторно заповнити карти самооцінки готовності. Порівняння і до- і післяекспериментальних даних самооцінки студентами рівня готовності до впровадження інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи показало позитивну динаміку рівнів сформованості.

Аналіз карти самооцінки готовності виявив, що вже, на думку респонедів, 12% студентів вважають, що вони готові до впровадження інноваційної діяльності за всіма показниками на високому рівні. 42% респондентів оцінюють свій рівень готовності як середній, 40% – як низький, 8% - як елементарний. Порівняльні дані самооцінювання студентами готовності до використання інноваційних технологій у навчальному процесі початкової школи представлено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Динаміка рівнів сформованості у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій навчання (за результатами самоцінювання)

	Елементарний рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Перший зріз	10	48%	34%	8%
Другий зріз	8%	40%	42%	12%

За результатами повторного дослідження збільшилась кількість студентів, у яких сформувалось прагнення до постійного самовдосконалення, здатність до самоаналізу власної діяльності із використання інноваційних технологій навчання під час педагогічної практики. підвищився інтерес до використання інноваційних технологій навчання.

Проведена дослідна робота під час формувального експерименту з апробації і впровадження методики формування в майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання у школі І ступеня, за оцінками студентів, сприяла підвищенню рівнів готовності у цілому. Нами також узагальнені дані щодо виявлення рівнів сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання за всіма виокремленими компонентами під час повторного зрізу. Порівняння до- і після експериментальних даних показала позитивну динаміку в цілому, яка представлена на діаграмі (рис.2.1.).

Кількість

студентів, %

Рис. 2.1. Динаміка сформованості готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання (за результатами двох замірів)

Як видно із діаграми (рис.2.1.), у цілому, збільшилась кількість студентів високого рівня із 8% до 12%, середнього – 36% до 48%. Пропорційно зменшилась частка респондентів низького рівня із 42% до 34%, елементарного – із 12% до 6%.

Отже, визначення ступеня сформованості кожного із компонентів готовності майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій навчання у сучасній початковій школі позитивно позначилось на стані їхньої готовності у зазначеній сфері педагогічної діяльності. Принагідно зауважимо, що ми розуміли феномен готовність як результат підготовки особистості до професійної діяльності. Є всі підстави стверджувати, що в результаті запровадження експериментальної методики відбулися позитивні зміни.