2. Документи осіб без громадянства

Особи без громадянства в Російської Федерації (як і іноземні громадяни) користуються національним режимом. У той же час вони, як і іноземці, не мають деяких політичних прав (наприклад, виборчих) [2].

Документами, що засвідчують особу без громадянства в Російській Федерації, є:

документ, виданий іноземною державою і визнаний відповідно до міжнародного договору Російської Федерації як документа, що посвідчує особу особи без громадянства;

дозвіл на тимчасове проживання;

вид на проживання;

інші документи, передбачені федеральним законом або визнані у відповідності з міжнародним договором Російської Федерації як документів, що засвідчують особу без громадянства [3].

Під іншими документами, визнаними згідно з міжнародним договором Російської Федерації як документів, що засвідчують особу без громадянства, маються на увазі документи, згадані в статтях 27 і 28 "Конвенції про статус апатридів" [1]. Зокрема, таким документом є документ під назвою certificat d `apatrid.

5. Багатопартійність

— характеристика такої політичної системи, в якій одночасно діють кілька політичних партій. Б.— необхідна передумова демократії, без неї неможливо адекватно представити в системі державного управління різноманітність суспільних інтересів. Разом з тим Б. не розв’язує автоматично проблему

демократизації. Лише ті партії, що тісно пов’язані з широкими і впливовими силами і насправді виражають їхні інтереси/здатні своєю участю в роботі державних органів домогтися узгодження державної політики з насущними потребами народних мас. Тільки за такої умови демократичні інститути можуть забезпечити політичну стабільність без застосування бюрократії та апарату, примусу. Формування партій, які тісно пов’язані з стихійними громадськими рухами І надають цим рухам організованого і свідомого характеру,— невід’ємна складова частина демократичного перетворення суспільства.

6. Бікамералізм

- ДВУХПАЛАТНАЯ СИСТЕМА, БИКАМЕРАЛИЗМ такая структура общенациональных представительных учреждений - парламентов, при которой парламент состоит из двух палат, как правило, формируемых по-разному и обладающих разной компетенцией. Традиционно нижняя палата считалась более демократической, поэтому ей противопоставлялась верхняя палата, которая должна была представлять интересы аристократии и играть роль тормоза по отношению к нижней палате. Нижняя палата парламента всегда избирается непосредственно населением. Верхняя палата формируется различными способами - путем непрямых выборов (Франция, Австрия, ФРГ) или в порядке прямых выборов (США, Италия, Австралия, Япония). В некоторых странах верхняя палата формируется по наследственному признаку (Великобритания), либо ее члены назначаются главой государства (Канада). В ряде случаев верхние палаты формируются смешанным путем: часть их членов избирается, часть назначается, а остальные занимают место по наследственному принципу (Непал). В некоторых странах (США, Аргентина, Франция и др.) для верхней палаты, в отличие от нижней, не установлен срок полномочий, их состав обновляется по частям, что дает верхней палате существенные организационные преимущества, создает видимость непрерывности законодательной власти. Частично обновляемые верхние палаты не подлежат роспуску. К кандидатам в депутаты верхних палат предъявляются, как правило, более строгие требования (более высокий возрастной ценз и др.). В большинстве современных парламентов права верхних палат ограничены по сравнению с правами нижних палат (например, во многих государствах финансовые законопроекты могут быть внесены только в нижние палаты, а верхние палаты не могут оказывать к.-л. влияния на их принятие). В парламентах, где палаты неравноправны, устанавливаются определенные процедуры преодоления возражений верхних палат в отношении нефинансовых законопроектов, одобренных нижними палатами. Д.с. существует в настоящее время как в федеративных, так и ^унитарных государствах.