91. Форми опосередкованої демократії

политический режим, при котором основным источником власти признается народ, но управление государством делегируется различным представительным органам, члены которых избираются гражданами. Представительная (репрезентативная) демократия является ведущей формой политического участия в современных государствах. Её суть заключается в опосредованном участии граждан в принятии решений, в выборе ими в органы власти своих представителей, призванных выражать их интересы, принимать законы и отдавать распоряжения.

Представительная демократия необходима особенно тогда, когда из-за больших территорий или вследствие других причин затруднено регулярное непосредственное участие граждан в голосованиях, а также когда принимаются сложные решения, труднодоступные для понимания неспециалистов.

Принципиальным недостатком представительной демократии является формирование властных органов посредством выборов, во время которых избиратели вынуждены голосовать за малознакомых им кандидатов, не представляющих интересы всех слоёв населения.

92. Юрисдикція

- установленная законом (или иным нормативным актом) сово- купность правомочий соответствующих государственных органов разрешать правовые споры и решать дела о правонарушениях, т.е. оценивать действия лица или иного субъекта права с точки зрения их правомерности, применятьюридические санкции к правонарушителям. ЮРИСДИКЦИЯ определяется в зави симости от вида и характера разрешаемых дел (преступления и проступки,имущественные споры между хозяйственными организациями и отдельными лицами, и т.д.), территориальной их принадлежности (рассмотрение уголовно го дела судом по месту совершения преступления, гражданского дела

93. Функції конституції

Значение Конституции определяется ее функциями. Основными функциями Конституции являются:

Юридическая функция. Конституция является Основным законом, главным источником права, нормы которой обладают высшей юридической силой и лежат в основе других отраслей права.

Политическая функция. Конституция регулирует порядок функционирования политической системы общества.

Идеологическая функция. Конституция, признавая и устанавливая идеологическое многообразие, является средством идеологического воздействия.

Экономическая функция. Конституция определяет формы собственности в государстве, порядок их функционирования.

94. конституційні обмеження державної влади

95. узурпація

(от лат. usurpatio — овладение) — захват власти насильственным путём, совершённый с нарушением закона, либо незаконное присвоение властных полномочий. Совершается одним лицом или группой лиц.

К узурпации относят также выборы, проведённые с грубыми нарушениями и фальсификация их результатов. Частным случаем узурпации является злоупотребление властными полномочиями.

96. класифікації прав людини

У літературі і міжнародних-правових актах існують різні підходи до класифікації основних прав і свобод людини і громадянина. У залежності від виду суб'єктів пропонується розрізняти права людини, права нації, права людства. Права людини розрізняють за часом виникнення ("покоління прав людини") - права людини і громадянина першого покоління, права другого покоління і третього покоління. З урахуванням міжнародних-правових актів і стандартів, загальнолюдських вимірів і цінностей складений розділ II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", у якому основні права та свободи людини і громадянина класифікуються по сферах життєдіяльності: громадянські; політичні; соціально-економічні і культурні права і свободи.

Громадянські (особисті) права, т. н. права першого покоління, покликані забезпечувати свободу й автономію індивіда як члена громадянського суспільства, його юридичну захищеність від будь-якого незаконного зовнішнього втручання. Ця категорія прав характеризується тим, що держава визнає свободу особи в певній сфері відносин, яка віддана на його розсуд і не може бути об'єктом зазіхань держави. Ці права, що властиві кожній особистості, покликані юридично захистити простір дії приватних інтересів, гарантувати можливості індивідуального самовизначення і самореалізації особистості.

До громадянських (особистих) прав і свобод людини відносять:

право на життя;

право на повагу честі і гідності людини;

право на свободу й особисту недоторканність;

недоторканність приватного життя, житла;

свободу пересування і вибору місця проживання;

свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

свободу вибору національності і вибору мови спілкування;

право на судовий розгляд;

право на презумпцію невинуватості;

свободу вираження поглядів;

свободу інформації;

свободу від катувань і інших форм нелюдського поводження і покарання;

таємницю листування тощо.

По суті, цей блок прав охоплює фундаментальні аспекти свободи особи, висловлюючи гуманістичні принципи всякого демократично організованого суспільства.

Політичні права і свободи - важлива категорія суб'єктивних прав і свобод громадянина. Їх цілком правомірно розглядати як забезпечену людині законом і привселюдною владою можливість участі (як індивідуально, так і колективно) у суспільно-політичному житті держави і здійсненні державної влади. Тим самим перемагається відчуженість громадянина від держави. Політичні права громадян є неодмінною умовою функціонування всіх інших видів прав, оскільки вони складають органічну основу системи демократії і виступають як цінності, якими влада повинна обмежувати себе і на які повинна орієнтуватися. Політичні права і свободи є невід'ємним атрибутом цивілізованого суспільства.

До політичних прав відносять:

право на управління справами держави;

право на звернення;

свободу пересування;

свободу слова;

право на мирні збори;

право на створення спілок і об'єднань (асоціацій).

Соціально-економічні права (поряд із культурними правами) відносяться до прав людини другого покоління. Вони стосуються підтримки і нормативного закріплення соціально-економічних умов життя індивіда, визначають положення людини в сфері праці і побуту, зайнятості, добробуту, соціальної захищеності з метою створення умов, при яких люди можуть бути вільні від страху і нужди. Їх обсяг і ступінь реалізованості багато в чому залежить від стану економіки і ресурсів, і тому гарантії їх реалізації в порівнянні з громадянськими і політичними правами першого покоління, менш розвинені. На відміну від інших видів прав людини особливостями соціально-економічних прав є:

поширеність на певну область життя людини;

допустимість рекомендаційних, "нестрогих" формулювань базових положень (наприклад, "гідне життя", "справедливі і сприятливі умови праці", "задовільне існування");

залежність реалізації соціально-економічних прав від стану економіки і ресурсів. Ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. спеціально говорить про те, що ці права повинні забезпечуватися поступово і "у максимальних межах наявних ресурсів".

Соціально-економічні права забезпечують людині вільне розпорядження основними чинниками господарської діяльності і захист держави. До них відносять:

право на працю;

право на власність;

право на підприємництво;

право на страйк;

право на відпочинок;

право на соціальне забезпечення;

право на житло;

право на достатній рівень життя;

право на охорону здоров'я тощо.

Крім того, робітники і роботодавці мають право на укладання колективних договорів; право на вільне об'єднання в національні або міжнародні організації для захисту своїх інтересів.

Культурні права гарантують духовний розвиток людини, допомагають кожному індивіду стати корисним учасником політичного, духовного, соціального і культурного прогресу. До них відносять право на освіту, право на доступ до культурних цінностей, право вільно брати участь у культурному житті суспільства, право на творчість, право на користування результатами наукового прогресу і їхнього практичного застосування тощо.

97. теорії походження конституції

98. джерела конституційного права

Джерелами конституційного права України є - Конституція України і Конституція Автономної Республіки Крим, Закони України, що приймаються Верховною Радою України, нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми, рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів, міжнародні договори, певні акти органів місцевого самоврядування та інше.

99. Функции законодательной власти

Функции законодательной власти: 1) законодательная функция; 2) представительская функция связана с обеспечением партийного, территориального, корпоративного, этнического представительства; 3) учредительная функция состоит в утверждении и назначении различных лиц на государственные посты, создание организационных структур, специальных комиссий и т. п.; 4) функция контроля и ответственности проявляется в обсуждении основных направлений правительственной политики, бюджета и отчета о его выполнении, парламентских запросов депутатов правительству или министру, контрольной деятельности парламентских комиссий, выражении недоверия правительству.

100. Функции исполнительной власти

подзаконодательное регулирование;

осуществление управленческой деятельности, направленной на исполнение законов и реализацию государственной политики в различных сферах жизни общества;

административное правоприменение;

осуществление политики государства по лицензированию, регистрации и сертификации;

административный контроль за соблюдением правовых норм и общеобязательных правил;

охрана правопорядка, то есть непосредственное обеспечение безопасности граждан и общества;

информационное обеспечение органов государственной власти

101. Функции судебной власти

Правосудие.

Судебный контроль (надзор) за законностью и обоснованностью применения мер процессуального принуждения.

Толкование правовых норм.

Удостоверение фактов, имеющих юридическое значение.

Ограничение конституционной и иной отраслевой правосубъектности граждан