31. Навести загальні відомості про публікації в Internet.

Всесвітня павутина WWW — це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних електронних документів, які зберігаються на Web-серверах глобальної комп'ютерної мережі Internet. Електронні видання (наприклад, суто електронні газети, журнали, книги, статті, а також електронні версії деяких поліграфічних видань — газет, журналів, книг) розміщують на Web-серверах у вигляді електронних документів і називають Web-публікаціями або публікаціями в Internet.

Окремі електронні документи, розміщені в пам'яті Web-сервера, називають Web-сторінками.

Web-сторінка являє собою комбінований документ, до складу якого можуть входити текст, графічні ілюстрації, а також мультимедійні та інші вставні об'єкти.

Групи тематично поєднаних Web-сторінок утворюють Web-сайт, який називають також Web-вузлом. На одному Web-сервері розміщується досить багато Web-сторінок та Web-сайтів.

Отже, електронні публікації в Internet можуть бути реалізовані у вигляді Web-сторінок або Web-сайтів, які мають спільну назву Web-документів.

Публікація електронного видання в Internet складається із двох етапів:

• підготовка електронного документа;

• розміщення електронного документа на Web-сервері (тобто власне публікація).

Для підготовки електронних документів використовують мову HTML (Hyper Text Makeup Language — мову розмітки гіпертексту) та мову подібного призначення XML

31. Проаналізувати програми для перегляду Web-сторінок.

Програми для перегляду Web-сторінок називають броузерами (броузерами).

Броузер виконує відображення Web-документа на екрані, керуючись тегами HTML. Під час відображення HTML-документа на екрані теги не відтворюються і спостерігач бачить тільки текст та ілюстрації, з яких складається документ.

31. Обґрунтувати складові вартості електронних видань.

На першому місці стоїть базове програмне забезпечення видання, без якого видання перетворюється на байтову кашу. В залежності від прийнятих технологічних підходів воно може змінюватись від «нульового рівня», коли використовується базове ПЗ операційної системи, через проміжний рівень, на якому використовується ПЗ стороннього виробника (не видавця), яке не постачається з виданням і мусить встановлюватись окремо, до рівня повної автономії («все своє несу із собою»), коли все специфічне ПЗ включене до складу видання і не може бути відділене від нього (найбільш поширений приклад – комп’ютерні ігри).

Вартість розробки та / або ліцензування цього ПЗ включається у вартість видавничого проекту і таким чином впливає на кінцеву вартість. Кожен з підходів по ПЗ має свої переваги й недоліки. «Нульовий рівень» зручний тим, що видання не містить ніяких додаткових файлів, окрім власне інформаційного наповнення; незручність полягає в залежності такого видання від конфігурації комп’ютера читача і в обмеженості доступних форматів. Практично можна розраховувати тільки на формат HTML, оскільки Internet Explorer встановлено на всіх комп’ютерах з ОС Windows. Але останні новини говорять, що нові версії ОС Windows вже не будуть містити передвстановленого Internet Explorer-а, тому й «нульовий рівень» втрачає привабливість.

На вартість впливають додаткові функції ПЗ, такі як можливість пошуку даних, друку, копіювання фрагментів інформації в інші програми, експорту інформації в інші формати. Серед цих функцій варто згадати таку дуже пожиточну річ, як підтримка сеансів (тобто здатність ПЗ автоматично запам’ятовувати місце, на якому користувач зупинився при роботі з програмою, з наступним автоматичним відновленням цієї позиції); можливість робити свої примітки до документів видання, і т.д.

Чи впливає на вартість стандартизація ? Чи можна вважати, що електронне видання, яке використовує документовані / стандартизовані / відкриті формати і технології, є кориснішим за видання, яке використовує власний закритий формат ? Питання спірне; думаю, що відповіді будуть протилежними для видань різного призначення. Для комерційних електронних видань немає альтернативи використанню закритих форматів, тому для них це питання звучить риторично; але для видань, призначених стати громадським надбанням, використання відкритих форматів є однозначним плюсом.

Важливими складовими вартості є кросплатформеність і системні вимоги (як документ, який переводить загальне поняття кросплатформеності в площину технологій). Ми вже говорили, що єдина риса, яка ріднить всі електронні видання між собою і протиставить їх іншим типам видань – це необхідність електронного пристрою-посередника для читання. Промисловість пропонує величезну різноманітність таких пристроїв, і якщо в центрі поставити персональний комп’ютер як найбільш універсальний і потужний пристрій, то на флангах розмістяться відеоплеєри та мобільні телефони. І все це – платформи !

Отже, правильно сформульовані системні вимоги (які, з одного боку, гарантують роботу електронного видання, з другого боку, не вимагають нічого зайвого й непотрібного) є дуже важливою частиною опису видання. М’які вимоги (такі, що визначають широкий клас пристроїв) підвищують цінність видання, а жорсткі (які містять специфічні вимоги) – звужують коло споживачів і знижують цінність видання.