52 . Поняття правового статусу особи (громадянина)

Правовий статус - це сукупність юридичних прав, свобод і обов’язків особи, які закріплені в чинному законодавсті і складають соціально-допустимі та необхідно-потенційні можливості особи мати суб’єктивні права та обов’язки та реалізувати їх в системі суспільних відносин. Правовий статус складається з об’єктивних (формально-законодавчих) та суб’єктивних прав, свобод та обов’язків, а також природні права, що не обумовлені законодавством, але входять до суб’єктивних прав та обов’язків особи. Правовий статус закріплює досягнутий рівень свобод, служить юридичною основою і засобом підвищення соціальної активності. Права, свободи, обов’язки та громадянство є елементи правового статусу.

Права та свободи особи є матеріально обумовлені, юридично закріплені і гарантовані можливості індивіда мати та користуватися конкретними соціальними благами.

Правові статуси можуть бути різними : правовий статус громадянина, іноземця, особи без громадянства, організації тощо.

Права є :

1. фізичні - необхідні для нормального існування і розвитку людини (право на життя, свободу...)

2. особистісні - спрямовані на конкретизацію свободи та вільний розвиток особи (на ім’я, честь ат гідність)

3. економічні - пов’язані з реалізацією особи у сфері виробничих відносин (на працю)

4. політичні - участь громадян у політичному житті суспільства (на участь в виборах)

5. культурні - реалізація прав у сфері духовних цінностей (на освіту, інформацію)

53. Теорія природнього права і законність в державі.

Дана теорія полягає у тому, що крім формального права, яке створюється державою, існує загальне для всіх людей природнє (єстєствєнне) право, яке стоїть над позитивним правом.

Поняття природнього права включає в себе природжені і невід’ємні права людини та громадянина, дотримання та гарантування яких є обов’язковим для кожної держави. До таких прав належать право на життя, здоров’я, нешкідливе навколишнє середовище, працю, вільний розвиток особистості...

Ще римські юристи поряд з цивільним правом виділяли природнє право (jus naturale), як відображення законів природи та природнього порядку речей.

Ціцерон - закон держави, що протирічить природньому праву не може розглядатись як закон. Цю концепцію розробляли Локк, Русо, Монтеск’є. Їх розробки знайшли своє відображення в Декларації незалежності (США), Конституції України та інших сучасних держав.

В цивілізованому суспільстві немає підстав для протиставлення природнього та позитивного права, оскільки останнє закріплює і охороняє природні права людини, утворюючи єдину загальнолюдську систему правового регулювання суспільних відносин.

Законність - такий режим державного та суспільного життя при якому існує суворе та повне здійснення приписів правових законів і основаних на них юридичних актів всіма суб’єктами права.

54. Право : його роль та значення в сучасному суспільстві.

Право відіграє досить важливу роль в житті особи, держави та суспільства. Лише право на даний момент, завдяки підпорядкованій йому системі примусу, взмозі впливати на існуючі правовідносини. Моральні чи інші соціальні норми не можуть ефективно виконувати цю функцію.

При допомозі права держава юридично закріплює рівність громадян. Право регламентує свободу діяльності та поведінку особи та інших суб’єктів відносин. Право регламентує систему прав, свобод та обов’язків особи, які можна розподілити на 5 груп: фізичні (життєвонеобхідні), особистісні, культурні (гуманітарні), економічні, політичні. Регламентіє право і організацію та функціонування органів влади, організацій, підприємств, установ. Профспілок, трудових колективів, громадських організацій. Право закріплює державний устрій, розподіл влад, компетенцію їх органів тощо. Держава та право взаємозв’язані. Держава творячи право, за ініціативою народу, підпорядковується в своїй діяльності праву. Цей зв’язок проявляється в правотворчій, правоохоронній та правореалізаційній функціях.

Право впливає і на економічно-політичну сферу держави.