91. Форми міжнародніх розрахунків та також їх порівняльна оцінка

Основні форми міжнародних розрахунків

1. Інкасова форма розрахунків - доручення клієнта банку про отримання платежу від імпортера за товари і послуги та зарахування цих коштів на рахунок експортера в банку. Банки виконують інкасові операції, користуючись отриманими від експортера інструкціями, відповідно до Уніфікованих правил по інкасо.

2. Акредитивна форма розрахунків - угода про зобов'язання банку на прохання клієнта оплатити документи, акцептувати або врахувати (негоціювати) тратту на користь третьої особи (бенефіціара), на якого відкрито акредитив.

Види акредитивів: 1) відкритий - покупець не має права його відкликати, оскільки він не дає продавцеві ніякої гарантії (використовується дуже рідко), 2) безвідкличний - за загальноприйнятою формою покупець прагне відкликати акредитив. У цього акредитива є підвиди: а) безвідкличний підтверджений акредитив - покупець доручає своєму банку підтвердити акредитив через банк продавця, тобто банк продавця гарантує виконання умов платежу; б) безвідкличний непідтверджений акредитив - банк продавця лише інформує його про відкриття акредитива, а сам не підтверджує його, тобто гарантує оплату (в даному випадку відповідальність за виконання зобов'язань несе тільки банк покупця). 3) Переказний - якщо продавець не виробляє всі продавані деталі, а купує їх у субпостачальників, то доцільно домовитися з покупцем про відкриття переказного акредитиву. Тоді продавець має можливість перевести частину акредитива (навіть зі зміною терміну дії) своїм субпостачальникам

3. Банківський переказ - доручення одного банку іншому виплатити перезоотримувачу (бенефіціару) певну суму.

4. Авансовий платіж - оплата товарів імпортером авансом до відвантаження, а іноді до їх виробництва (наприклад, при імпорті дорогого устаткування, суден, літаків).

5. Розрахунки по відкритому рахунку - розрахунки, що передбачають періодичні платежі у встановлені терміни імпортера експортеру при регулярних постачаннях товарів в кредит за цим рахунком.

6. Розрахунки з використанням векселів, чеків, банківських карток - міжнародні розрахунки, в яких застосовується переказні і звичайні векселі. За оплату векселя відповідальність несе акцептант (імпортер або банк), який дав згоду його оплатити.

7. Валютні кліринги - розрахунки у формі обов'язкового взаємного заліку міжнародних вимог і зобов'язань на основі міжурядових угод.

92. Платіжній баланс, його структура і основні складові

Платіжний баланс - обсяг і співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та суми надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал і т.д.). Перевищення надходжень над платежами становить активне сальдо платіжного балансу, а перевищення платежів над надходженнями-пасивне сальдо. Стан платіжного балансу суттєво впливає на валютний стан країни. Як правило, пасивність платіжного балансу погіршує становище на світовому ринку тієї або іншої валюти, оскільки зумовлює підвищення курсу іноземної валюти, тобто падіння курсу національної валюти. Активний баланс покращує стан національної валюти, оскільки пропозиція іноземної валюти перевищує попит на неї, в результаті, чого зростає курс національної валюти.

Платіжний баланс має дві сторони: статті кредиту і статті дебету. Статті кредиту (+) - відображають операції "експортного типу", за якими країна отримує, "заробляє" іноземну валюту. Статті дебету (-) - відображають операції "імпортного типу", за яким іноземна валюта витрачається. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет - витрати іноземної валюти, тобто попит на неї.

Платіжний баланс складається з трьох частин: "рахунок поточних операцій"; "рахунок руху капіталу"; "рахунок офіційних резервів".

Перша частина платіжного балансу - "рахунок поточних операцій" - включає такі статті: за кредитом - товарний експорт, експорт послуг, приватні доходи від інвестицій; за дебетом - товарний імпорт, імпорт послуг, приватні грошові перекази.

Друга частина - "рахунок руху капіталу" - відображає за кредитом приплив капіталу в країну (надходження: отримання позик, іноземні інвестиції), а за дебетом - відтік капіталу (платежі: купівля іноземних матеріальних і фінансових активів). Отримання кредиту (приплив капіталу) є експортною операцією, оскільки іноземні інвестиції збільшують запаси (резерви) іноземної валюти, і тому відображаються за кредитом.

Третя частина - "рахунок офіційних резервів" служить для регулювання "незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримки необхідного курсу іноземної валюти (фіксованого курсу та регулювання короткострокових коливань плаваючих валютних курсів).

Отже, у платіжному балансі, у зведеному вигляді, представлені чинники, які сприяють збільшенню попиту на іноземну валюту (статті колонки "дебет": імпорт товарів і послуг, витрати туристів, допомогу і позики іншим державам) і збільшенню пропозиції іноземної валюти (статті колонки " кредит ": експорт товарів і послуг, позики, надані країні та ін.) Аналіз платіжного балансу дозволяє судити про доходи, одержувані країною від інших країн та платежі іншим країнам, пропозицію та попит на ту чи іншу валюту, про суб'єктів міжнародних відносин, в руках яких акумулюються валюти, про тих, хто хоче продавати валюту, і тих, хто хоче купити її.