103.Стратегічні напрями економічної інтеграції України.

Щодо стратегічних напрямів інтеграції України в світове господарство необхідно виділити:Входження її в перспективі до структур Європейського Союзу (ЄС). У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу одне з найбільш приоритетних направлень української інтеграції є поглиблення зв'язків з країнами-членами Європейського Союзу. Необхідність інтеграції Україні до ЕС випливає з ряду об'єктивних обставин:* Україна представляє собою одну з найбільших, як за чисельністю населення, так і за територією, європейських країн; * Інтеграція відкриває перед Україною значні можливості щодо використання свого вигідного географічного положення. * Орієнтація на співробітництво з Європейським Союзом змусить українських товаровиробників підтягуватися до високих європейських стандартів. Саме через європейський ринок ми зможемо отримувати новітні технології, за допомогою яких виготовлятимемо продукцію, конкурентноспроможну на ринках Європи, Азії, Росії, країн СНД. * Забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки ЄС. Треба врахувати, що європейський ринок - це понад 500 млн. Потенційних споживачів, що мають високу платоспроможність. *Україна вже зараз може сподіватись на певну підтримку з боку ЄС та його країн-членів в питанні приєднання України до Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю ГАТТ/СОТ, одержання доступу до Загальної системи преференції ЄС. Інтеграція України у світові економічні структури потребує певного часу і відбуватиметься в міру формування внутрішніх і зовнішніх передумов. Основними з них є: — розвиток власних галузей, що мають конкурентні переваги у світовій економіці; — створення могутнього внутрішнього ринку — основи для завоювання міжнародних ринків і закріплення на них; — забезпечення фінансової стабільності, розвитку підприємництва та сприятливого інвестиційного клімату; — досягнення повної конвертованості національної грошової одиниці; — постійна гармонізація національного зовнішньоекономічного законодавства з вимогами і нормами СОТ. Найбільш прийнятною для України є експортно орієнтована модель економічного розвитку. При цьому виникають певні проблеми: труднощі з проникненням на ринки розвинутих країн; сировинна орієнтація експорту може вести до занепаду обробної промисловості та машинобудування; внутрішнє економічне зростання залежатиме від кон´юнктури міжнародних ринків. Тому втілення експортно орієнтованої стратегії має відбуватися паралельно з реалізацією політики імпортозаміщення.

104.Пріоритетні напрями галузевої орієнтації України.

Основним пріоритетом національної економіки на сьогоднішній день є піднесення життєвого рівня народу, яке можна досягнути перш за все за допомогою високого рівня виробництва товарів народного споживання, включаючи продукти харчування. Тому в промисловоcті України можна виділити такі напрямки її подальшого розвитку: 1. Прискорений розвиток усього комплексу галузей, пов'язаних зі створенням сучасної бази матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва та переробки. 2. Пріоритетний розвиток харчової, легкої та деревообробної промисловості, освоєння цими галузями широких аспектів внутрішнього ринку. 3. Розширення масштабів житлового будівництва. Як відомо, в країнах Заходу динаміка цієї сфери є основним індикатором внутрішньої економічної кон'юнктури. В Україні у 2000 р. введено в експлуатацію 5558 тис. м2 загальної жилої площі, тоді як у 1990 р. - 17447 тис. м2. 4. Енергозбереження на основі значного зниження енергомісткості всіх без винятку галузей. До пріоритетних галузей промисловості на даному етапі її розвитку можна віднести: · у машинобудуванні - виробництво авіаційної та ракетно-космічної техніки, суднобудування, енергетичне і сільгоспмашинобудування, окремі виробництва електронної техніки і засобів зв'язку; · у металургійній промисловості - виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів і арматури; · у хімічній і нафтохімічній - виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок і рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумових технічних виробів; · у деревообробній промисловості - виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів; · у промисловості будівельних матеріалів - виробництво високоякісного скла, крейди, фракційного щебеню, тонких облицювальних плит з граніту та бруківки сучасного дизайну; · у легкій промисловості - поглиблена переробка льону і хмелю, швейне і трикотажне виробництва. Аграрний сектор України має величезний потенціал, але за браком відповідних економічних та інституційних умов не може його використати. У сфері послуг найбільш перспективними є телекомунікаційна та транспортні галузі.