1. Державне право зарубіжних країн як наука і учбова дисципліна

Термін «конституційне право» має три значення: галузь діючого права, наука, учбова дисципліна. Як галуззю права воно є систему внутрішньо погоджених юридичних норм(правил особливого роду), що містяться в конституціях, законах, декретах президента і так далі і що регулюють певну групу громадських стосунків(передусім основи облаштування суспільства і держави, правового положення особи). Як наука це сукупність різних теорій, навчань, поглядів, гіпотез з питань конституційного права, викладених в книгах, статтях, наукових доповідях. Як учбова дисципліна це предмет викладання у вищій школі. Поняття «Конституційне право зарубіжних країн» не означає особливу галузь права — такої галузі немає. Існує конституційне право тієї або іншої країни, і в кожній з них — своє(французьке, індійське, конголезьке, бразильське, австралійське та ін.). Отже, при використанні терміну «конституційне право зарубіжних країн» йдеться про відгалуження від єдиної науки конституційного права, про комплексне і порівняльне вивчення конституційного права багатьох країн світу(нині існує більше 200 держав), а також про учбову дисципліну.

На відміну від діючого конституційного права наука про нього — це не сукупність норм, а міркування, гіпотези, висновки учених. Матеріально вона представлена не законами і іншими правовими актами, а величезною кількістю книг, статей, доповідей на багатьох мовах світу. Наука вивчає дію конституційного права, реалізацію його норм, виявляє закономірності його розвитку, формулює практичні поради з метою вдосконалення норм і конституційно-правових стосунків. Вона вивчає історію науки, теорії, їх розвиток. Наука конституційного права єдина. Якщо учені не наслідують якісь заздалегідь встановлені догми, підганяючи під них свої погляди, то навіть помилкові їх міркування можуть бути корисні для наукової дискусії.

Нині відомими представниками зарубіжної науки конституційного права є: у Франції — Ж.Бюрдо, М.Дювер-же, Б.Шантебу, Д.Лаврофф(що займався, зокрема, проблемами країн, що розвиваються), П.Гонидек(також відомий роботами про країни, що розвиваються), Ж.Конак; у Великобританії це Д.Макинтош, Д.Маршалл, П.Бромхед, А.Дженнингс(що також займався новими проблемами країн, що розвиваються); у США — Л.Трайб, Д.Эптер, Ш.Х. Нахмод, С.Хантингтон; у Канаді — Ф.Снайдер; у Італії — Дж. ди Верготти; у Німеччині — К.Хессе, К.Штайн, К. фон Бойме, Ф.Иен-зее, П.Кирххоф, Т.Маунц та ін. Тут перераховані, звичайно, далеко не усі відомі учені.

Оскільки в зарубіжних країнах діє безліч актів конституційного права і є величезна література, детальне вивчення конституційного права цих країн студентами неможливе. У вищих юридичних учбових закладах вивчаються лише основи діючого конституційного права зарубіжних країн і основи науки про нього, причому йдеться далеко не про усі існуючі держави, навіть в порядку згадок. Більше поглиблене вивчення тих або інших інститутів, а також конституційного права окремо взятих країн або регіонів можливо тільки на основі підготовки курсових і дипломних робіт, а також в ході подальшої спеціалізації, зокрема в аспірантурі.

Вивчення конституційного права зарубіжних країн, у тому числі шляхом самопідготовки, покликане підвищити правову культуру громадян, навчити їх широкому підходу до конституційної дійсності, використанню досвіду зарубіжних країн у своїй практичній діяльності(зрозуміло, з урахуванням конкретної ситуації і умов своєї країни). Знання позитивних і негативних сторін тих або інших конституційно-правових інститутів, вживаних в зарубіжних країнах, дозволяє правильно і усебічно оцінювати пропоновані заходи, застосовувати такі способи правового регулювання, які довели свою корисність в схожих умовах, і, навпаки, відкинути інститути, що виявилися непродуктивними.

Курс конституційного права зарубіжних країн складається із Загальної і Особливої частин. У першій. Загальній частині вивчаються основні інститути конституційного права в зарубіжних країнах в узагальненому і порівняльному плані, в другій. Особливою — основи конституційного права окремих країн : великих держав світу, представників різних правових систем, деяких сусідів Росії(країн СНД).