20. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.

Законом від 17 вересня 1991 р. назва «Українська Радянська Соціалістична Республіка» була замінена на назву держави – «Україна»

Законом від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України» визначено правовий статус її населення. Громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти цього.

У листопаді 1991 р. прийнято закон «Про державний кордон України», яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину.

Відразу ж після проголошення незалежності почалося створення законодавчої влади міжнаціональних відносин. Створювалися закони, що регулювали різні форми діяльності України.

Практично з нуля створено такі інститути як НБУ, посольства та консульства, експортні–імпортні організації, Укр. фондову біржу.

Надзвичайно складним і тривалим виявився процес формування 3-х гілок влади:

• Законодавчої;

• Виконавчої;

• Судової.

Відбулися протиріччя між ними. Особливо гострого характеру набули відносини між Президентом і Верховною Радою. У березні – квітні 1994 р. відбулися вибори до ВР 13-го скликання було обрано лідера Соц. партії Укр. О. Мороза. У червні – липні 1994 р. відбулися вибори президента. Із 7 кандидатів перемогу здобув Л. Кучма, за якого у другому турі віддали голоси понад 52% виборців.

Однак стосунки між гілками влади в результаті оновлення вищих органів влади суттєво не поліпшилося. Відсутність ефективної системи влади призвело до падіння авторитету влади, до втрати нею контролю над суспільними процесами.

Питання негайного прийняття нової Конституції набуло особливої актуальності.