- •11. Особливості діяльності Кирило-Мефодіївського товариства ст 152-153
- •12. Україна в роки Першої світової війни.
- •Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно:
- •13. Утворення та діяльність Української Центральної Ради
- •14. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики п. Скоропадського
- •15. Особливості нової економічної політики
- •16. Особливості політики Українізації в 1920-30-х роках ст. 222-223
- •17. Голодомор 1932-33років в Україні. Ст. 222-223
- •18. Рух опору в роки Великої Вітчизняної війни в Україні ст. 260-262
- •19. Особливості національного питання 1960-1970-х рр. В Україні
- •20. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.
17. Голодомор 1932-33років в Україні. Ст. 222-223
Прискорення темпів колективізації дезорганізувало аграрний сектор: індивідуальні аграрні господарства
руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими.
Але не дивлячись на значне скорочення рівня с/г виробництва, плани здачі пшениці державі зростали.
В 1932 план хлібозаготівлі Україна виконати не змогла , оскільки він був нереальний. Щоб забезпечити виконання
Плану проти колгоспів та індивідуальних селянських господарств почали вживатися крайні заходи:
здійснювалась тотальна конфіскація продовольчих запасів – аж до сухарів, солінь і фруктової сушки;
райони, де не виконувався план, переводилися на блокадне положення – підвезення будь-яких продуктів харчування до них заборонялось.
Хлібозаготівлею в Україні керувала спеціальна комісія на чолі з В. Молотовим – одним із головних винуватців
геноциду укр. народу.
7 серпня 1932р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про охорону майна держ . підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності»: розкрадання колгоспного майна каралося розстрілом, а за «пом’якшуючих обставин – позбавленням волі на строк не менше 10 років.
До кінця 1932 року (за 5 місяців) було засуджено 55тис осіб, у тому числі до розстрілу 2,1 тис осіб. Серед засуджених було багато жінок і дітей, які отримали покарання за жменю зібраних колосків.
Жорстокість, з якою проводили хлібозаготівлі в 1932р., стала безпосередньою причиною небаченого за всю історію України голодомору. Прямі втрати від голодомору становили 3,5 -5 млн осіб.
18. Рух опору в роки Великої Вітчизняної війни в Україні ст. 260-262
В укр. антифашистському русі Опору існувало дві течії:
Радянський рух Опору (партизани і підпільники)
Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН
Радянський рух Опору прагнув до відновлення статусу України у складі СРСР.
Героями були партизани. Вони ділилися на різні категорії, наприклад: диверсійні, інформаційні, мобільні. В тилу
ворога діяли партизанські загони: на Сумщині на чолі з Ковпаком Сидором Артемовичем, на Чернігівщині на чолі з Федоровим. В західних областях діяли загони Конищука, Самчука. До партизан масово йшла молодь. На діяльності загонів негативно позначилась державна політика.
Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН прагнув до відродження незалежної укр. держави. До початку війни ОУН співпрацювала з німцями, вона розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні укр. державності,але це були марні надії. Гестапо заарештували всіх членів ОУН, у відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які об’єдналися під назвою УПА, на чолі з Тарасом Чуприною. ОУН-УПА не припиняло також антирадянської і антипольської діяльності. УПА розраховувало лише на власні сили і підтримку місцевого населення.
Слід зауважити, що в ОУН не було єдності щодо стосунків з німцями. Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба. Боротьба сторін продовжувалась до середини 50-х років і носила надзвичайно жорсткий, кровопролитний характер.