Отримання імунних (специфічних) сироваток крові

Імунними (специфічними, позитивними) називають сироватки, що містять відомі специфічні антитіла до певного антигену (збудника інфекції, чужорідного білку чи клітин).

За призначенням імунні сироватки поділяють на лікувально-профілактичні та діагностичні. Лікувально-профілактичні сироватки формують в організмі тварин пасивний імунітет, який зберігається 2–3 тижні, В імунних сироватках містяться антитіла, тому їх застосовують також з лікувальною метою на початку хвороби, з тим щоб досягнути найбільшого лікувального ефекту у тварин. Сироватки можуть містити антитіла проти мікроорганізмів та токсинів, тому вони підрозділюються на антимікробні та антитоксичні.

Отримують сироватки на біофабриках та біокомбінатах шляхом гіперімунізації продуцентів імунних сироваток (коней, волів, овець, свиней, мулів, віслюків) певним, відомим антигеном. Гіперімунізацію (зараження або введення) проводять наростаючими дозами антигенів (збудників або чужорідних, даному виду тварин, білків) за певною схемою.

По завершенню імунізації у тварин-продуцентів беруть кров, відстоюють її та отриману сироватку, досліджують на специфічну активність. При цьому отриману сироватку піддослідним тваринам вводять одночасно з аналогічними вірулентними мікроорганізмами в летальних дозах або через деякий час після зараження. Тварини не повинні захворіти.

При внутрішьовенному введенні сироваток та глобулінів тваринам з метою лікування або профілактики несприйнятливість набувається зразу після їх введення. При субкутанному або внутрішньом’язевому введенню антитіла у достатній концентрації в крові з’являються через 12–24 год. і циркулюють 1–2 тижні, гомологічні їм глобуліни 3–4 тижні, а потім розпадаються.

У подальшому сироватки стерилізують шляхом фільтрування через бактеріальні фільтри, фасують у ампули чи флакони, маркірують та відправляють замовникам.

Імунні сироватки можуть бути моновалентними – містять антитіла до одного збудника (антигену) і полівалентними – до двох і більше збудників.

Принцип отримання діагностичних імунних сироваток такий же, як і лікувально-профілактичних. Діагностичні сироватки повинні характеризуватись не тільки високою активністю в серологічних реакціях, але і специфічністю. З допомогою діагностичних сироваток виявляють мікробні антигени в тканинних матеріалах та ідентифікують виділені мікроорганізми. В отриманій сироватці визначають її активність (титр).

Т и т р сироватки – це найбільше розведення (або найменша її кількість), в якому сироватка спричинює видиму реакцію з відповідним антигеном в умовах досліду.

Імунні діагностичні сироватки готують для використання в різних серологічних реакціях. На відміну від лікувально-профілактичних сироваток, які стерилізують фільтруванням, діагностичні зазвичай консервують борною кислотою, фенолом, мертиолатом, гліцерином, (щоб не допустити псування) а також ліофільно висушують і перед використанням розводять дистильованою водою. Зберігають сироватки в холодильнику за температури 4–10°С.

Питання для самоконтролю:

1. Метод виготовлення клітинних антигенів.

2. Фізичні методи виготовлення гуморальних антигенів.

3. Способи отримання крові у різних видів тварин.

4. Виготовлення дефібринованої крові.

5. Отримання сироватки крові та її консервування.

6. Отримання гіперімунних сироваток.

7. Що таке титр сироватки та методи її зберігання.