95. Облік касових операцій

Каса – самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Облік касових операцій ведеться в Касовій книзі. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укла­дають договір про матеріальну відповідальність у формі зо­бов'язання касира. Зобов'язання касира зберігається у головного бухгалтера. Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок «Каса», записи здійснюють на основі перевірених відривних аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або за кілька днів). На цьому рахунку не можна робити жодних бухгалтерських проведень, якщо вони не відображають касових операцій (сторну­вань тощо). Усі бухгалтерські проведення мають точно відповідати записам касової книги. Це неодмінна умова для забезпечення го­тівки. На рахунку «Каса» у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредиті – їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі. За дебетом рахунок «Каса» кореспондує з рахунками «Рахунки в банках», «Доходи», «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо. Записи на кредиті рахунка «Каса» здійснюють в кореспонден­ції з дебетом рахунків «Розрахунки з оплати праці»; «Розрахунки з підзвітними особами» (видача підзвітних сум); «Рахунки у банку»; «3агальновиробничі витрати»; «Адміністративні витрати»; «Витрати на збут»; «Розрахунки з різними дебіторами»; «Розрахунки зі страхування» тощо. Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами. Він ведеться по кожному виду бланків із зазначенням даних про місце зберігання, нумерації, кількості і вартості таких бланків. Операції, пов’язані з одержанням та витраченням готівкової валюти в касі під-ства на субрахунку 302 передбачабть необхідність вести облік по кожному виду валюти, а акож відображати курсові різниці на залишках валютних коштів. Як на обліку касових операцій в національній валюті так і валютних коштів банк встановлює ліміт залишку готівкової валюти.

96. Облік розрахунків з підзвітними особами.

Відповідно до нормативних актів працівники під-ства направляються у відрядження згідно з наказом керівника. Реєстрація осіб, які відбувають у відрядження, здійснюється в спеціальному журналі, в якому зазначається дата вибуття і дата повернення. Витрати на відрядження включаються до складу валових витрат під-ства тільки за наявності документів, які підтверджують зв’язок даного відрядження з основною дія-стю під-ств. Граничні норми добавок витрат для працівників під-ства встановленні в єдиній сумі: для відрядження в межах України – 6 грн., за кордон – 160 грн. У БО на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження робиться запис Дт 372 – Кт 30. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по Дт 92,93,20 – Кт 372.

97. Форми та облік безготівкових розрахунків.

В Україні безготівкові розрахунки здійсн. за такими формами: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами, векселями, пластиковими картками, та ін. Підприємство самостійно обирає форму розрахунку з іншим підпр-воми, організаціями, установами. Нині найбільшим поширеним видом розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підпр-во подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймається до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підпр-ва або за рахунок кредиту. Доручення на пе­рерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками неза­лежно від наявності грошових коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку. З використанням платіжних доручень здійсн. також “роз­рахунки за плановими платежами”, які првадятся у разі, якщо між підпр-ми здійсн. постійні й рівномірні поставки продукції(робіт, послу). Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий облік, є платіжна вимога-доручення – комбінований документ: верхня частина – вимога постачаль­ника(одержувача грошових коштів) покупцеві (платникові) сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника своєму банкові перерахувати з його ра­хунка вказану суму. У безготівковому обігу ширококо використовуються також чеки. Чек – це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену суму грошових коштів у чеку. В Ук. чеки викорст. тільки юр. особи при розрахунках між собою. Бланки чеків брошу­рюються в окремі чекові книжки, які банки видають клієнтам за їх заявами. Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітові і нелімітові. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітових че­кових книжок є лімітовий чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти. Джерелом нелімітових чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих кліє­нтові кредитів. Менш поширеною вУк., але згальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив – це грошове зобов”язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що відкрив акредитив) може здійсн. платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитиви бувають: -Покриті (депоновані в банку постчальника) і непрокриті (гарантовані); -Відзивні (може бути змінений або анульваний банком платника за його дорученням без погодження з постачальником) та безвідзивні (тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито); -З оплатою документів за акцептом платника і без акцепту. Використання перших передбачає перевірку представником платника відванта­жених товарів для оплати останнім розрахункових документів, тобто забезпечує необхідний контроль за діями постачальника. Надоліком є необхідність додаткових витрат з боку постачальника на здійсн. роз­рахунків. Використання акредитивів без акцепту дає змогу уникнути цього недоліку, але не забезпечує платникові можливість котролювати дії постачальника.