11. Політична думка Київської Русі

Політична думка на теренах України починає розвиватись за часів Київської Русі, коли формується феодальний устрій, розвивається держава і право, політика викристалізовується в досить самостійну сферу суспільного життя. В цей час з’являється “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона, “Руська правда”, “Повчання” Володимира Мономаха. Ці та інші документи відображають існуючий стан речей та переважання ідеї централізації державної влади, об’єднання князівств навколо Києва і формування сильної єдиної держави. Висловлюються досить чіткі думки щодо ролі церкви в державі, справедливих законів, відображаються уявлення про ті чесноти, якими повинен володіти державний діяч, князь – відповідальність, мудрість, справедливість, силу і стійкість у боротьбі з ворогами.

Київська держава як політична система базувалась на владі князя та віча, причому в одні періоди влада князя посилювалась і віче втрачало своє значення, але в кризових ситуаціях роль його була надзвичайно високою. Князь зосереджував у своїх руках і адміністративну, і військову, і судову владу. У своїй діяльності він спирався на військову дружину, що була по-суті аналогом державної машини, нинішнього державного апарату.

Введення християнства розширило зв’язки Київської Русі з Візантією, що сприяло проникненню в суспільне життя і політичну думку русі ідей і державного та правничого досвіду цієї могутньої держави, справило значний вплив на розвиток науки та культури в цілому.

За часів польсько-литовського панування політична думка активно розвивалась на Галицьких землях /Ю.Дрогобич, С.Оріховський/, що аналізували співвідношення світської та церковної влади, шляхи зміцнення королівської влади. Сприяли подальшому розвитку політичних ідей і твори полемістів – Х.Філалета, І.Вишенського, М.Смотрицького.

12 . Політична думка в Україні періоду козацько-гетьманскої доби.

Козацька доба в історії України, яка починається у ХУ сторіччі і продовжується до другої половини ХУІІІ ст.., коли була зруйнована Запорізька Січ, дає не тільки своєрідні зразки соціальної організації суспільства, але й нові політичні ідеї. Козацька держава являла собою досить своєрідне утворення, що ґрунтувалось на принципах свободи, рівноправності, братерства і скріплювалось християнською вірою. Владні посади займались шляхом виборів, але розподілу влади ця держава не знала, оскільки отаман зосереджував у своїх руках і адміністративну, і військову, і судову та духовну владу, а в період походів ця влада взагалі була абсолютною. Маючи суттєві ознаки демократії, ця держава, особливо за часів Б.Хмельницького, явно тяжіє до авторитаризму: зменшуються елементи народовладдя у козацькому середовищі, йде його розшарування, козацька старшина поступово перетворюється у постійну державну адміністрацію, гетьман починає призначати вищих посадових осіб, котрих раніше обирали.

Яскравим зразком політичної думки початку ХУІІІ сторіччя, була Конституція П.Орлика / “Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького”/ 1710 року, яка не тільки фіксувала основні ознаки української державної ідеї, а й фактично визначала основні / і бажані/ тенденції подальшого державного розвитку. В Конституції продовжувались кращі демократичні традиції Запоріжської Січі: значна роль представницьких органів, установлення своєрідного козацького парламенту, розподіл влади і формування механізмів, що виключали б узурпування влади окремими гетьманами, діяльність незалежного військового суду. Конституція також надавала певні соціальні пільги бідним верствам населення, скасовувала ряд повинностей, перетворювала Україну в конституційну державу.

Значний вклад у розвиток політичної думки ХХУІІІ сторіччя внесли й представники українського просвітництва /Я.Козельський, С.Десницький, В.Каразін/, погляди яких сформувались під значним впливом французьких просвітників, зокрема Руссо. Я.Ковельський, значний період діяльності якого був пов’язаний із Сумщиною /з 1770 до 1786 року він був членом Малоросійської колегії у М. Глухів/ розглядав суспільство як продукт природного права і суспільного договору, внаслідок чого виникає і формується держава. Шляхи вдосконалення державності Я.Козельський вбачав у вдосконаленні законів, поширенні знань. Схожі погляди сповідував і В.Каразін, концепція державності якого була дещо чіткішою – він був прихильником конституційної монархії. І хоча уявлення українських просвітників і перебільшення ними ролі знань у вдосконаленні державності були дещо утопічними, можна зазначити, що проголошуючи ідей свободи, рівності і власності, договірних і рівноправних відносин між народом і державою, вони закладали основи лібералізму і юридичного світогляду.