Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ME2.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
813.57 Кб
Скачать
  1. Передумови формування зони вільної торгівлі між Україною та єс.

18 лютого 2008 року колишній Комісар ЄС Пітер Мендельсон і Президент України Віктор Ющенко розпочали переговори стосовно укладення угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною. Переговори розпочалися після завершення процесу вступу України до СОТ 5 лютого 2008 року (Україна формально стала членом СОТ 16 травня 2008 року), що було необхідною передумовою початку перемовин щодо Угоди про зону вільної торгівлі (УВТ). УВТ стане невід'ємною частиною майбутньої Угоди про асоціацію, переговори з якої розпочато 6 березня 2007 року. УВТ є частиною ширшої політики ЄС, спрямованої на встановлення стабільних і сприятливих сусідських стосунків шляхом зміцнення економічних зв'язків.

УВТ між Україною та ЄС має стати першим документом нового типу «глибоких та всеохоплюючих» торговельних угод. УВТ охоплюватиме широкий спектр пов'язаних із торгівлею питань («всеохоплююча угода»), а її метою стане усунення перепон для торгівлі, що виникають «поза кордонами» держав, шляхом нормативно-правового наближення, таким чином частково відкриваючи.розширюючи внутрішній ринок ЄС для України («глибока угода»). УВТ надасть Україні «частку на внутрішньому ринку ЄС».

Станом на грудень 2009 року було проведено 9 раундів переговорів з Україною стосовно УВТ. Обговорення проводяться в рамках засідань робочих груп, присвячених наступним темам: (1) Торгівля товарами , (2) Торгівля і сталий розвиток, (3) Правила походження товарів, (4) Послуги, капітал та істеблішмент (5) Інтелектуальні права власності (у тому числі географічні походження), (6) Митний контроль та сприяння торгівлі, (7) Державні закупівлі, (8) Конкуренція (антитрастова політика і державна допомога), (9) Санітарні та фітосанітарні заходи , (10) Енергетичні питання, пов'язані з торгівлею, (11) Тарифні пропозиції, (12) Розв'язання суперечок, (13) Прозорість.

  1. Основні галузі українського коопераційного співробітництва.

  • будівництво транс’європейської магістралі Лісабон-Київ;

  • розробка загальної концепції розвитку швидкісних магістральних доріг в узгодженні з подальшим розвитком транс’європейських магістралей;

  • розробка концепції транспортного коридору Балтійське море - Чорне море (Гданськ-Одеса).

В галузі машинобудування, ВПК і конверсії:

Протягом останніх років міністерствами, відомствами та організаціями системи ВПК здійснено кроки до налагодження тісного співробітництва з відповідною галуззю Польщі. Підписана 16 червня 1996р. у Варшаві Угода між Мінмашпромом України і Міністерством промисловості Польщі «Про співробітництво в галузі машинобудування» надала імпульсу в розвитку співробітництва у цій галузі. Проте необхідно наповнити її конкретним змістом щодо кооперації виробництва товарів народного споживання на конверсійних підприємствах ВПК України.

З підприємствами ВПК обговорюються питання щодо можливості співробітництва по виробництву:

  • двигунів для локомотивів;

  • гальмової апаратури;

  • кінескопів для телевізорів;

  • літаків та їх ремонту.

Певна перспектива у розвитку військово-технічного співробітництва з Республікою Польща зберігається у наступних сферах:

  • надання Україною послуг з ремонту та обслуговування військової техніки радянського виробництва, яка перебуває на озброєнні збройних сил РП. Зокрема це стосується бойових кораблів і літаків;

  • науково-дослідна робота по створенню нових зразків військової техніки та зброї;

  • кооперації виробництва вертольотів, танків та іншої військової техніки і обладнання.

В галузі промисловості:

Здійснення зустрічних поставок української залізної руди в обмін на польське коксівне вугілля та доопрацювання питань співробітництва у спільному виході на ринки третіх країн.

В галузі сільського господарства:

  • створення СП по вирощуванню сільськогосподарської продукції (цукрового буряка, соняшника тощо) з використанням польських технологій;

  • організація в Україні спільного виробництва машин і обладнання для механізації технологічних процесів в овочівництві, тваринництві тощо;

  • здійснення підготовки кадрів, створення і забезпечення функціонування нових організацій державного інтервенціонізму в агропромисловому комплексі, діючих в ринкових умовах (регулювання аграрного ринку, приватизація державних сільськогосподарських підприємств, модернізація і реструктуризація сільського господарства, кредитування).

В галузі фармацевтичної промисловості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]