44. Глобальні небезпеки. Прогнозування небезпек та захист від їх дії.

Згідно офіційних стандартів небезпеки поділяються на фі-зичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні; за характеромдії на людину поділяються на активні та пасивні; за похо-дженням — природні, техногенні, антропогенні, екологічні,змішані; за збитками — соціальні, технічні, екологічні тощо;за часом дії — негативні наслідки поділяються на імпульсніі накопичувальні; за локалізацією: пов'язані з літосферою,гідросферою, атмосферою, космосом; за сферою прояву: побу-тові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військовітощо

Джерела небезпек можуть бути: природні, техногенні, соці-альні та комбіновані .

Природні джерела небезпеки — це об'єкти, явища природита стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'ялюдини (землетруси, вулкани,повені, снігові лавини, урагани,ожеледі, блискавки, сонячне такосмічне випромінювання, небез-печні рослини, тварини, бактерії,віруси) .

Техногенні джерела небезпе-ки — це небезпеки, пов'язані з ви-користанням: горючих, вибухо-небезпечних речовин;

процесів, що відбуваються припідвищених температурах та тисках; транспортних засобівелектричної енергії, хімічних речовин та різних видів випро-мінювання

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, ви-кликані низьким духовним та культурним рівнем людей:п'янство, алкоголізм, наркоманія, бродяжництво, злочин-ність тощо

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаці-ональному та міждержавному рівнях, політичний тероризм,ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлік-ти, війни

Але більшість джерел небезпек мають комбінований харак-тер . Перелік можливих небезпек (номенклатура) налічує понад150 найменувань . З метою аналізу, узагальнення та розробкизаходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхід-ність класифікації та систематизації небезпек, джерел, що по-роджують їх, та тих факторів, які безпосередньо призводять донегативного впливу на людину

Небезпечності зазначених напрямків завжди діють в комп-лексі (комплексність дії) Для того, щоб була можливість про-гнозувати, аналізувати і відслідковувати всі вище згадані не-безпечності, з точки зору сучасної концепції, необхідне плану-вання профілактики небезпечностей . Основними напрямкамипрофілактики небезпечностей є зменшення ризику і реальнийзахист людини в природному середовищі, в виробничому серед-овищі і в екстремальних ситуаціях, розпізнавання характерис-тик і координат небезпечностей, захист від небезпечностей на

основі співставлення витрат і вигод, ліквідація можливих не-безпечностей, виходячи з концепції залишкового ризику .

До глобальних небезпек відносять: техногенні аварії (Чорно-бильська катастрофа), забруднення навколишнього середовища(порушення озонового шару, посилення парникового ефекту,забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів,деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різно-маніття, кислотні дощі), міжнародну злочинність та тероризм,наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління, епідемії туберкульо-зу та СНІДу, нестачу ресурсів .

Ознайомлення із змістом дисципліни «Безпека життєдіяль-ності» базується на системному підході, що передбачає дослі-дження проблем безпеки життя однієї людини чи групи людей,необхідність їх вивчення без відриву від соціальних, екологіч-них, технологічних, економіч-них, організаційних та іншихкомпонентів системи, до якоївони входять . Людина є однимз елементів зазначеної систе-ми, в якій під терміном «лю-дина» розуміється не лишеодна істота, індивід, а й групалюдей, колектив, мешканцінаселеного пункту, регіону,країни, суспільство, людство  в цілому . У сфері наук про без-пеку системою є сукупність взаємопов'язаних людей, процесів,будівель, обладнання, устаткування, природних об'єктів тощо,які функціонують у певному середовищі для забезпечення без-пеки 

Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії.

Напрямки забезпечення безпечної життєдіяльності

Нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуютьсясмертельними випадками, травмами, скороченням тривалостіжиття, шкодою здоров'ю та природному середовищу є наслід-ками прояву небезпек Завжди постає проблема оцінки цихнаслідків Кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою,залежать від багатьох факторів, наприклад, від кількості лю-дей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості ма-теріальних цінностей, що перебували там, природних ресурсівтощо

Кожен вид шкоди має своє кількісне вираження . Наприклад,кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої те-риторії, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих спорудтощо

Перший кількісний спосіб визначення шкоди — це вар-тісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквівалентіДругою, універсальною, найбільш розповсюдженою оцінкоюнебезпечності є ризик. Його можна назвати ще фактором потен-ційної небезпеки

У тлумачному словнику наводиться таке означення понят-тя «ризику»: «усвідомлена можливість небезпеки» Точнішим,очевидно, слід вважати інше означення: «Усвідомлена ймовір-ність небезпеки»

Ризик — кількісна оцінка небезпеки, це відношення числатих чи інших небажаних реалізованих наслідків (n), до макси-мально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:R = n/N, тобто це частота реалізації небезпечностей . Він є су-путником будь-якої діяльності людини .

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри індиві-дуального, групового та загального ризику При оцінці за-гального ризику величина N визначає максимальну кількістьусіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальнукількість подій у конкретній соціальній групі, що вибрана іззагальної кількості за певною ознакою В групу можуть вхо-дити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групуможе складати один клас суб'єктів господарської діяльнос-ті тощо . Щоб визначити індивідуальний ризик, наприклад,потрапити людині в аварію на транспорті необхідно числолюдей які травмувалися 46 000, поділити на число тих, щоможуть травмуватися за рік тоді ризик (R — фак-тична частота небезпечності на транспорті) буде складати:0,001 (46000 : 46 000 000) .

В охороні праці для характеристики рівня травматизму ви-користовують коефіцієнт частоти (Кч), який показує кількістьтравмованих чи загиблих на 1 000 працівників .

За ступенем припустимості для суспільства ризик буваєзнехтуваний, прийнятний, гранично допустимий (рис . 1 .14),надмірний . Знехтуваний ризик має настільки малий рівень,що він перебуває в межах до-пустимих відхилень природ-ного рівня . Прийнятним на-зивають такий рівень ризику,який громадськість може спо-кійно прийняти, враховуючитехніко-економічні та соціаль-ні можливості на даному ета-пі розвитку цивілізації . Гра-нично допустимий ризик —це найбільший ризик, який не          

може перевищуватись, незва-жаючи на очікуваний результат Надмірний ризик характери-зується надзвичайно високим рівнем, який у переважній біль-шості випадків призводить до негативних наслідків

Практично досягти нульового рівня ризику, тобто абсолют-ної безпеки, сьогодні неможливо . Абсолютна безпека не можебути гарантована жодній людині незалежно від її способу жит-тя та соціального статусу . Ми живемо тому, що щоденно уника-ємо небезпек Вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєюгуманністю, може обернутися трагедією для людей На даномуетапі розвитку суспільства знехтуваного ризику також немож-ливо досягти з огляду на технічні та економічні передумовидля цього . Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльностібазується на досягненні допустимого ризику Суть ідеї концеп-ції «допустимогоризику» полягає у намаганні створити такийнизький ступінь ризику, який сприймає суспільство в данийчас Допустимий ризик поєднує технічні, економічні, соціаль-ні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем без-пеки й можливостями її досягнення

Щоб оцінити розмір прийнятного (допустимого) ризику ви-користовують витратний механізм, який дозволяє перерозпо-ділити витрати держави на досягнення заданого рівня безпекиміж природною, техногенною та соціальною сферами . Завждинеобхідно підтримувати відповідне співвідношення витрату зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користьоднієї з них може спричинити різке збільшення ризику, і йогорівень вийде за межі допустимих значень .

Збільшуючи кількість коштів на технічні витрати, ризикаварій на технічних устаткуваннях зменшується, але зрос-тає соціально-економічний ри-зик (рис . 1 . 15) . Збільшеннямвитрат на підвищення безпекитехнічних систем в умовах об-меженості коштів можна зане-дбати соціальну сферу, напри-клад, погіршити стан аварійно-рятувальних служб, медичнудопомогу

Загальний ризик зводитьсядо мінімуму при збалансованомуспіввідношенні витрат у техніч-ній та соціальній сферах . Мак-симально прийнятним рівнеміндивідуального ризику загибелі людини вважається ризик,який дорівнює 10-6 на рік . Малим вважається ризик загибелілюдей, що дорівнює 10-8 на рік .

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характерис-тик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних захо-дів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життє-діяльності людини

Прогнозування наслідків небезпечних ситуацій та екс-тремальних ситуацій повинно включати:

оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення не-безпек;

очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розви-тку небезпеки (ураження);

характеристику та розміри ураження реципієнтів (насе-лення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічнесередовище, водоймище, господарських об'єктів);

агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імо-вірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів проявунегативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

періодичність виникнення небезпечних та екстремальнихситуацій та їх динаміку;

визначення величини збитків у випадку реалізації небез-печних ситуацій

Головним пріоритетом безпеки життєдіяльності є намаган-ня підвищення рівня безпеки у всіх видах діяльності людини .Коли створюються нові пристрої, устаткування, технічні сис-теми, то необхідно, щоб у відпо-відний проект, наскільки це мож-ливо, були включені елементи,що виключають небезпеку . Алеце не завжди вдається здійснити(рис . 1 .16) . Якщо виявлену не-безпеку неможливо виключитиповністю, необхідно знизити ймо-вірність ризику до мінімуму шля-хом вибору відповідного рішення .В будь-якій системі чи ситуації до-сягають цього такими шляхами:повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем,які мають високий ступінь небезпеки;заміна небезпечних операцій іншими, менш небезпечними;

технічне удосконалення системи та об'єкту;розробка та використання спеціальних засобів захисту;вживання заходів організаційно-управлінського харак-теру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання лю-дей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та по-ведінки.

Всі ці напрямки забезпечення безпечної життєдіяльнос-ті мають свої переваги і недоліки, а тому важко заздалегідьвизначити, який з них кращий . Для підвищення рівня безпе-ки найкраще використовувати комплекс цих заходів та засо-бів Для того, щоб вибрати конкретний захід або засіб, а кра-ще їх комплекс, порівнюють витрати на ці заходи та засобиі рівень зменшення шкоди, який передбачається в результатіїх впровадження . Такий підхід до зменшення ризику небез-пеки зветься управління ризиком. В цьому процесі не остан-нє місце посідає вартість такого управління . Іншим аспектомтого, як встановлюється співвідношення витрат з розміромприйнятного ризику, є можливість контролювання чи лікві-дації ризику

45.Інфекційні захворювання, поширені на території України.Серед інфекційних захворювань найбільше поширені на всій територіїУкраїни дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, кір, епідемічнийпаротит, гострі кишкові інфекційні хвороби. Реальною епідемічноюзагрозою населенню України є особливо небезпечні інфекції. У країнішироко розповсюджені активно діючі природні вогнища багатьох небезпечнихінфекцій: туляремії (у 23 областях), лептоспірозу (у всіх регіонах),сибірки (у 16 областях), лихоманки Ку (у 9 областях), кліщовогоенцефаліту (у 8 областях), геморагічної пропасниці з нирковим синдромом(у 10 областях), вірусу Західного Нілу (у 7 областях), Каліфорнійськогоенцефаліту (у 7 областях), вірусу Укуніємі (у 6 областях).Існують епідеміологічні свідчення про необхідність вивчення нозоареалупсевдотуберкульозу, лістеріозу, хвороби Лайма та іншихприродно-вогнищевих інфекцій.За розрахунковими даними ВООЗ, проведеними у грудні 1996 p., вірогіднакількість ВІЛ-інфікованих в Україні становила 40 000 осіб, а до 2004 р.їх кількість може досягти 400 000 осіб. На черзі стоїть питаннястворення бази для забезпечення медичної, соціальної допомоги цимособам, що теж потребує значних витрат.Зважаючи на інтенсифікацію міжнародних сполучень України, у тому числі зкраїнами, де розповсюджені вищезазначені хвороби, існує реальнаповсякденна загроза їх занесення на територію держави. Тому готовністьдо своєчасної діагностики збудників цих хвороб є вирішальною у справіорганізації профілактичних та протиепідемічних заходів щодо їхрозповсюдження і має велике державне значення у протиепідемічномузахисті населення країни.Найбільша кількість надзвичайних ситуацій припадає на випадки отруєннялюдей харчовими продуктами, токсичними та іншими речовинами.Основу дії ураження біологічно небезпечних речовин складаютьхвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) тавироблені ними токсини, дія факторів ураження яких поширюється на людей,тваринний і рослинний світ.Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворнимимікроорганізмами, яка передається від хворої людини або тварини здоровійлюдині.Інфекційні хвороби проявляються у вигляді епідемічних осередків.Інфекційні захворювання тварин. Епізоотія - широко розповсюдженіінфекційні захворювання тварин, що значно перевищують рівень звичайноїзахворюваності на певній території. Найпоширеніші на території Українитакі епізоотичні хвороби, як туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз,сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо,хвороба Марека.Хвороби та шкідники рослин. Епіфітотія - широко розповсюдженізахворювання рослин, що охоплюють район, область або державу На Україніу посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси, буроїлисткової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зонівідмічався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимоїпшениці - клопа-черепашки.Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдженнявиникнення і розповсюдженняінфекційних захворювань серед людей, який становить неперервну ланцюговупослідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей.Він виявляється у формі епідемічної і екзотичної захворюваності .Епідемічна захворюваність або ендемія - це постійна реєстрація навизначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості.Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію,яка вільна від цієї інфекційної хвороби.Спорадична захворюваність - це звичайний рівень захворюваності, якийвластивий відповідній хворобі у певній місцевості,Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і визначений територієюрізкий підйом захворюваності, яка пов'язана з одночасним зараженнямлюдей.Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певнийвідрізок часу до числа жителів певного району, міста в той самий період.Смертність - це число смертей від певного захворювання, яке визначенокоефіцієнтом на 100 тис., 10 тис. і 1 000 чоловік, що охопленіепідемічним спостереженням.Летальність - це процент померлих від числа хворих даним інфекційнимзахворюванням.Шляхи передачі збудника - це визначені елементи навколишнього середовищаабо їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела дооточуючих людей у конкретних епідемічних умовах.Основні шляхи передачі збудників інфекційних небезпечних захворюваньлюдей і сільськогосподарських тварин: повітряно-капельний, харчовий,водяний, трансмісійний, контактний.Всі інфекційні захворювання людей поділяються на 4 групи: * кишковіінфекції; * інфекції дихальних шляхів; * кров'яні інфекції; * інфекціїзовнішніх покровів.Всі інфекційні захворювання тварин поділяються на 5 груп: * елементарніінфекції; * респіраторні інфекції; * трансмісійні інфекції; * інфекціїзовнішніх покровів; * інфекції з невідомими шляхами зараження.Хвороби рослин характеризуються за наступними ознаками: за віком абофазою розвитку рослин; за місцем і територією проявлення; запроходженням; за культурою зараження.Особливістю біологічно небезпечних засобів ураження людей,сільськогосподарських тварин і рослин е: можливість викликати масовіінфекційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявністьінкубаційного (прихованого) терміну захворювань, важкість індикаціїбактеріальних небезпечних засобів і довге зберігання в навколишньомуприродному середовищі, можливість ураження великої кількості людей ітварин, а також території, велика важкість діагностики цих захворювань,які можуть бути при комбінованій дії, психічна дія на людину.Отже, у зв'язку з наявністю в Україні доволі значної загрози з бокуприродних чинників, захист населення, навколишнього природногосередовища, промислових споруд, об'єктів від стихійного лиха, поряд ззахистом від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, є важливимдержавним завданням.