5. Критерії оцінювання результатів діяльності.

Ефективність освіти є досить складною, з позиції вимірювання, величиною, яка зазвичай досліджується у двох аспектах: внутрішньому і зовнішньому.

Дослідження внутрішньої ефективності освіти є передумовою аналізу її позитивних зовнішніх (макро- та мікроекономічних) проявів. Від стану та рівня розвитку системи освіти залежить її зовнішня ефективність, тобто ступінь її позитивного впливу на різноманітні сфери суспільного життя. Тобто чим вищим є рівень розвитку освіти в країні, тим більшим є її зовнішній позитивний вплив на валовий внутрішній продукт, рівень доходів, зайнятість, безробіття тощо.

Внутрішня ефективність є категорією, яка відображає найбільш оптимальне співвідношення темпів змін параметрів системи, що забезпечує гармонійний розвиток, ефективність і стабільну якість роботи даної системи.

Параметрами слугують макроекономічні показники, які відображають

організаційно-економічні, інституціональні та інші аспекти функціонування

системи освіти України як елемента національної економіки, а саме:

• оцінка розвитку системи освіти України за показниками Світового банку та інших міжнародних організацій;

• рівень освіченості населення в Україні та його структура;

• регуляторна політика у сфері освіти;

• рівень фінансування освіти в цілому та за освітніми рівнями;

• частка валової доданої вартості освіти;

• частка освітніх послуг у загальному обсязі вироблених у країні послуг;

• вартість освітніх послуг;

• стан основних фондів освіти;

• рівень інвестування в освітню сферу;

• кількість та мережа навчальних закладів;

• ступінь охоплення населення освітою;

• кадровий потенціал освіти;

• рівень оплати праці в освіті.

Кожен із параметрів внутрішньої ефективності має важливе значення у розвитку освіти та відповідає за ступінь прояву її позитивних якостей. У запропонованому І. Елісєєвою показнику соціально-економічної нормалі використовується чотири параметри:

• обсяги фінансування у фактичних цінах;

• кількість працівників освіти;

• кількість навчальних закладів;

• кількість населення, яка здобуває освіту в тому чи іншому періоді.

Теоретично обґрунтоване оптимальне співвідношення темпів змін показників освіти, що забезпечує її гармонійний розвиток, ефективність та стабільну якість роботи і є соціально-економічною нормаллю. Також соціально-економічну нормаль освіти характеризує збільшення чи зменшення одного із показників розвитку системи, яке позначається на зміні іншого.

6. Користувачі інформації

До користувачів інформації, яка використовується в процесі бюджетного фінансування середньої освіти можна віднести:

• Міністерство освіти і науки України;

• міністерства і відомства України , яким підпорядковані заклади освіти;

• місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.

Міністерство освіти і науки України ( МОН України ) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України .МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти , наукової , науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

МОН України узагальнює практику застосування законодавства з питань,що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України .

Основними завданнями МОН України є :

• участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти наукової науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;

• створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

• забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково- технічного потенціалу України.

Міністерства і відомства України ,яким підпорядковані заклади освіти разом з Міністерством освіти України :

• беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти науки професійної підготовки кадрів ;

• у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти;

• здійснюють контрольні функції з додержання вимог щодо якості освіти;

• забезпечують зв’язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань що належать до їх компетенції;

• організують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Державну політику в галузі освіти на місцях здійснюють місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування .Вони в межах своєї компетенції :

• встановлюють не нижче визначених Міністерством освіти і науки України мінімальних нормативів обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання ;

• забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

• здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання , навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

• організують облік дітей дошкільного і шкільного віку , контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

• вирішують у встановленому порядку питання ,пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх , які залишились без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав надання матеріальної та іншої допомоги;

• створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

• забезпечують у сільській місцевості регулярне безплатне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

• визначають потреби, обсяг і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.