1.2 Записуємо умовне позначення посадки

Ø100

де Ø100 - номінальний діаметр з’єднання, мм;

– поле допуску отвору;

– поле допуску вала;

– посадка в системі вала із зазором.

1.2.1 За таблицею стандартів визначаємо граничні відхили розмірів отвору та вала

отвір Ø100Js7

вал Ø100h6

1.2.2 Креслимо схему розташування полів допусків

1.2.3 Визначаємо граничні розміри за формулами (1.1 - 1.4)

D_max = 100 + 0,017 = 100,017 мм

D_min = 100 + (- 0,017) = 99,983 мм

d_max = 100 + 0 = 100 мм

d_min = 100 + (-0,022) = 99,978 мм

1.2.4 Визначаємо допуски отвору T_D , вала T_d посадки за формулами (1.5 - 1.7)

T_D = 100,017 – 100 = 0,017 мм

T_d = 100 - 99,978 = 0,022 мм

T_Σ = 0,017 + 0,022 = 0,039 мм

1.2.5 Визначаємо граничні значення зазорів , по формулам

S_max = D_max - d_min = ES - ei (1.11)

S_min = D_min - d_max = EI - es (1.12)

T_ΣS = S_max - S_min (1.13)

S_max= 100 - 99,983 = 0,017 мм

S_min= 99,978 – 100,017 = -0,039 мм

T_ΣS = 0,017 + (-0,039) = -0,022

1.2.6 Креслимо ескізи з‘єднання і деталей

EMBED KompasFRWFile

1.3 Записуємо умовне позначення посадки

Ø

де - комбінована посадка.

1.3.1 За таблицями стандартів знаходимо граничні відхили

отвір Ǿ

вал Ø

1.3.2 Будуємо схему розташування полів допусків з‘єднання

1.3.3 Визначаємо граничні розміри за формулами (1.1-1.4)

D_max =

D_min =

d_max =

d_min =

1.3.4 Визначаємо допуски розмірів отвору T_D , вала T_d , посадки по формулам (1.5 - 1.7)

T_D =

T_d =

T_Σ =

1.3.5 Визначаємо граничні значення зазорів і натягів S_max і N_max, за формулами (1.8 - 1.11)

S_max =

N_max =

T_Σ =

1.3.6 Креслимо ескізи з‘єднання та деталей

EMBED KompasFRWFile

2 Розрахунок і вибір посадок

2.1 Розрахунок і вибір посадок з натягом

Розрахувати і вибрати стандартну посадку з натягом для передачі крутного моменту М_кр= Н м. З‘єднання працює в наступних умовах:

d_н = мм,

d₂ = мм,

l = мм,

R_z = мкм,

R_zd = мкм

Матеріал деталей – сталь 40.

Межа текучості .

Робоча температура з‘єднання 20⁰С.

Визначимо зусилля запресування, побудуємо схему розташування полів допуску вибраної посадки, накреслимо ескізи з‘єднання і деталей, позначимо посадку, поля допусків і граничні відхилення.

2.1.1 Визначаємо потрібний мінімальний тиск на контактних поверхнях з‘єднання

, (2.1)

де М_кр –крутний момент, що передається, Нм;

d_n – номінальний діаметр з’єднання, м;

l - довжина з’єднання, м;

f – коефіцієнт тертя f = 0,085

2.1.2 Визначаємо мінімальний натяг, який забезпечує нерухомість з’єднання:

(2.2)

де C_d, C_D – коефіцієнт, що залежить від розмірів і матеріалів валу і

втулки відповідно;

, (2.3)

, (2.4)

де _D=_d = 0,3 – коефіцієнт Пуассона для сталі;

d₂- зовнішній діаметр втулки;

d₁- діаметр отвору вала, d₁= 0 – приймаємо суцільний вал.

Е_D,Е_d – модуль пружності; для сталі Е_D = E_d = 2,1 10¹¹ Па

N_min=

2.1.3 Визначаємо розрахунковий натяг

(2.5)

де висота нерівностей поверхонь отвору і вала, мкм

N_роз=

2.1.4 За таблицями стандарту ISO 286 – 1 – 2002 вибираємо посадку з умови:

, (2.6)

Обираємо посадку за умовою , у якої

N_{min ст.} = N_{max ст.} =

2.1.5 Обрану посадку перевіряємо на міцність з‘єднання

 р_доп , (2.7)

де р_max та р_доп – найбільший та допустимий питомий тиск на контактних

поверхнях з‘єднання, Па.

, (2.8)

, (2.9)

Р_max =

Р_доп =

Міцність з‘єднання забезпечується

2.1.6 Будуємо схему розташування полів допусків обраної посадки.

2.1.7 Розраховуємо зусилля запресування:

, (2.10)

2.1.8 Креслимо ескізи з‘єднання та деталей

EMBED KompasFRWFile