Фізична природа кольору. Принципи гармонійного поєднання кольорів.
Як відомо з курсу фізики, світло е явище електромагнітне, тобто від джерела світла відходять промені, що розповсюджуються як електромагнітні хвилі дуже високої частоти. Джерел світла у природі багато. Це сонце і зорі, електричні, гасові й інші лампи, розпечені метали тощо. Більшість з них випромінюють безкольорові пучки променів, які ми умовно називаємо білими.
Вивчаючи білі промені, англійський вчений Ньютон встановив цікаве явище: якщо крізь вузьку щілину у світлонепроникній перегородці пропустити промінь білого сонячного світла і поставити на його шляху скляну тригранну призму, ребро якої буде паралельне щілині, то на екрані утвориться різнокольорова смужка, схожа на веселку (рис. 1). Ньютон назвав її спектром.
Рис.1. Схема розкладання (дисперсії) променя світла призмою
1 — перегородка із щілиною 2 — скляна призма 3— пучок кольорових променів 4 — екран 5 — сонячний спектр
Розглядаючи сонячний спектр, можна розрізнити в ньому сім виразних кольорів (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий), які не мають меж і плавно переходять один у другий.
Отже, можна умовно розглядати білий промінь світла як суміш кольорових променів з різною довжиною хвилі. Тому, проходячи крізь призму, вони заломлюються під різними кутами і виходять з неї у вигляді різнокольорового пучка.
Кожен предмет здатний поглинати або відбивати промені, що падають на нього, а якщо він прозорий, то й пропускати їх крізь себе. Колір непрозорого предмета залежить від здатності даного матеріалу поглинати або відбивати промені певної довжини хвилі, а отже, і певного кольору.
Якщо предмет поглинає всі промені, що падають на нього, то він здається нам чорним, а якщо відбиває їх,— білим. Предмет, що поглинає всі промені, а червоні відбиває, буде мати червоний колір, а той, що відбиває сині,— синій колір тощо.
Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні (безколірні) і хроматичні (кольорові).
Хроматичні кольори. Це насамперед кольори сонячного спектра та всі інші неахроматичні кольори. Кожний хроматичний колір має три властивості: кольоровий тон, світлоту і насиченість кольору.
Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений тощо. У природі є багато кольорових тонів. Природним рядом кольорових тонів є сонячний спектр, в якому кожен тон переходить один у другий завжди в однаковій послідовності.
Світлота хроматичного кольору залежить від його здатності відбивати світлові промені. Два предмети одного колірного тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їхньою світлотою (світло-червоний, темно-червоний). Фактично світлота кольору змінюється від кількості наявного білого (світлі відтінки) або чорного кольру (темні відтінки).
Насиченістю називають ступінь різниці хроматичного кольору від ахроматичного тієї самої світлості. Під поняттям насиченості треба розуміти, наскільки ступінь кольоровості одного кольору більший або менший ніж інший. При змішуванні однієї і тієї самої кількості зеленої фарби з різними кількостями сірої фарби дістанемо ряд сумішей зеленувато-сірого кольору однакової світлості. Проте всі вони відрізнятимуться одна від одної і від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю. Найбільш насиченими чистими кольорами є кольори сонячного спектра.
Хроматичні кольори поділяють на теплі і холодні. Жовто-червоні кольори, які нагадують колір вогню, сонця, розжареного металу, називають теплими. Синьо-зелені кольори, які нагадують колір води, трави, льоду, називають холодними.
Колірний круг
Для зручності вивчення кольорів і виведення правил змішування фарб використовують колірний круг. У класичному варіанті круга під кутом 120о (або на вершинах рівностороннього трикутника) розташовані основні кольори (червоний, синій, жовтий), які не можна отримати шляхом змішування інших кольорів. Між парами основних кольорів знаходяться додаткові (змішані) кольори, які утворюються шляхом змішування цих основних – фіолетовий, зелений і оранжевий.
Можна виділити основні принципи гармонійного поєднання кольорів (за Ітеном)
Контрастне (споріднено-контрастне) поєднання кольорів сприймається як гармонійне, якщо при змішуванні вони утворюють ахроматичний колір.
Нюансне поєднання кольорів сприймається як гармонійне, коли в споріднених кольорах міститься приблизно однакова кількість спільного кольору. Кількість кольору можна варіювати не тільки процентним співвідношенням у фарбі, але і займаною площею.
Монохромне поєднання кольорів (поєднання кольорів одного колірного тону різної світлоти чи насиченості) сприймається як гармонійне.
Гармонійні контрастні поєднання:
Контрастна пара – поєднання діаметрально-протилежних у колірному крузі (взаємодоповняльних) кольорів.
Контрастне тріо – поєднання основних кольорів за рівностороннім трикутником (червоний, синій, жовтий).
Споріднено-контрастні поєднання – два і більше кольорів, які можна поєднати у колірному крузі хордою, вершинами рівностороннього, рівнобедреного трикутників, квадрата, прямокутника.
Радянські вчені Б.М.Теплов і П.А.Шеваров виділяють у своїй класифікації чотири типи колірної гармонії:
• однотонна, побудована на одному головному кольорі чи групі близьких (споріднених) кольорів;
• полярна, побудована на протиставленні двох протилежних кольорів, що ніби утворюють дві однотонні гармонії;
• триколірна, побудована на протиставленні трьох кольорів;
• поліхромна, багатобарвна, у якої при великій розмаїтості кольорів не можна виділити головні.
У кольорознавстві існує багато класифікацій колірних гармоній. Якщо їх об’єднати в одну, можна одержати кілька типів колірної гармонії, до яких практично стає можливим звести все різноманіття колірних вирішень у художньо-дизайнерській практиці:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
