Фізіократія

Фізіократи перенесли проблему походження багатства з сфери обігу (торгівлі) в сферу виробництва.

Засновником цього напрямку був Франсуа Кене (1694 – 1774). Виводив першість виробництва з принципу еквівалентності обміну.

Він робив висновок, що гроші – лише засіб обігу і їхнє нагромадження не є справжнім багатством. Одночасно Кене вважав, що єдиною сферою, яка створює багатство є землеробство.

ІІ етап. Друга половина XVII – перша третина ХХ ст.

Класична політична економія – напрямок світової економічної думки дру-гої половини ХVII – першої половини ХІХ ст. Засновники класичної політичної економії – В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо виходили з того, що багатство нації створюється в сфері матеріального виробництва, яке включає і сільське господарство, і промисловість.

Післякласична політична економія – напрямок економічної теорії, який сформувався в першій половині ХІХ ст. На відміну від класичної політичної економії післякласична основну увагу перенесла на дослідження сфери обігу, на опис поверхневих явищ. Серед відомих прихильників цього напрямку – Сей Жан Батіст, Т.Мальтус.

Марксистська політична економія. – Напрямок економічної теорії, який базуючись на класичній політичній економії обґрунтовував теорію розвалу капіталізму і побудову комуністичного суспільства.

Засновники К. Маркс, Ф. Енгельс.

Економічні теорії ХХ початку ХХІ століття

Інституціоналізм – напрямок економічної теорії, який рушійною силою економічного розвитку визначає психологічні та соціально-економічні фактори. Засновниками інституціоналізму є американські науковці Т. Верлен, Д. Коммонс, У. Гамільтон. З сучасних прихильників цього напрямку найбільш відомі Дж. Гелбрейт та Дж. Белл.

Інститути – особливі форми суспільного життя – сім’я, домогосподарсто, церква, ринок, підприємство, держава тощо.

Кейнсіанство. Засновник – Джон М. Кейнс (1883-1946). Висунув ідею активної регуляторної діяльності держави. Розширення функцій держави необхідні для

- боротьби з зростаючим безробіттям;

- кризами перевиробництва;

- підвищення ефективності використання трудових та природних ресурсів.

Монетаризм. Економічна школа в якій визначальну роль в формуванні економічної кон’юнктури в країні відводиться співвідношенню між гро-шовою масою та величиною валового національного продукту. Напрямок заснований чиказьким економістом Мільтоном Фрідменом у середині 50-х років ХХ ст.

Неолібералізм – один з напрямків сучасної економічної теорії в якому відстоюється обмежене втручання держави в економіку. Прихильники цього напрямку захищають приватну власність та вільну конкуренцію.