МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Реферат
на тему:
“Соціальна структура суспільства. Характеристика базових елементів”
виконала:
студентка ЖРз-31
Табак Ганна
перевірив:
ст. викладач Уманець Н. А.
2015 Р. План
Тема, мета, предмет та об'єкт контрольної роботи;
Вступ;
Поняття соціальної структури суспільства та її основних елементів;
Критерії визначення соціальної структури;
Характеристика базових елементів;
Висновки;
Використана література.
Тема: Соціальна структура суспільства. Характеристика базових елементів.
Мета: Розкрити суть соціальної структури суспільства та охарактеризувати її базові елементи.
Предмет: Соціальна структура суспільства.
Об'єкт: Суспільство у державі.
Вступ
Суспільство — складна соціальна будова, яка характеризується структурно організованою цілісністю і багатозначними людськими відносинами. Внутрішня картина цієї соціальної будови віддзеркалюється в її соціальній структурі.
Соціальна структура суспільства — це сукупність його елементів і взаємозв'язків між ними.
Першоцеглинками соціальної структури суспільства є статуси і ролі. Тут же важливо наголосити, що перші надають їй статичність, усталеність, нерухомість, а другі — динамічність, рухомість. Будь-який статус складається із ролей, а ті — із сукупності прав і обов'язків, які за традицією суспільство закріплює за статусом. Права і обов'язки визначаються соціальними нормами. Соціальну структуру суспільства утворює сукупність пустих статусів, тобто не заповнених людьми.
Чим розвиненіше суспільство, тим більше в ньому статусів. В сучасному суспільстві одних тільки професійних статусів біля 40000, сімейно-шлюбних відносин понад 200, багато сотень політичних, релігійних, економічних, демографічних.
Соціальні статуси взаємопов'язані один з одним, але не взаємодіють між собою. Взаємодіють між собою тільки суб'єкти (власники, носії статусів, тобто люди). У соціальні відносини вступають не статуси, а їх носії.
Соціальні відносини зв'язують між собою статуси, але реалізуються ці відносини через людей — носіїв статусів.
Хоча статуси безпосередньо не вступають у соціальні відносини, а тільки опосередковано — через їх носіїв, вони головним чином визначають зміст і характер соціальних відносин.
В громадській думці з часом виробляється, з вуст в вуста передається, але, як правило, ні в яких документах не реалізується ієрархія статусів і соціальних груп, де одні цінуються і поважається більше інших. Місце в такій незримій ієрархії називається рангом.
Ролі на відміну від статусів, надають динамічності соціальній структурі суспільства, роблять її рухливою.
Соціальна роль є динамічною характеристикою статусу, це модель поведінки, орієнтованої на даний статус, на виховання прав і обов'язків, які приписані конкретному статусу. Але приписані правила поведінки — соціальні норми характеризують не статус, а саме роль. Роль має справу не з соціальними відносинами (як статус), а з соціальною взаємодією. Отже:
• соціальні ролі і соціальні норми відносяться до соціальної взаємодії;
• соціальні статуси, права і обов'язки, функціональний взаємозв'язок статусів відносяться до соціальних відносин;
• соціальна взаємодія характеризує динаміку суспільства, соціальні відносини — його статику.
Поняття соціальної структури суспільства та її основних елементів
Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою
цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою
чергу вони теж мають певний рівень організованості й упорядкованості
власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура
суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.
Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність
індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів,
об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.
Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з
відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між
собою. Поняття «соціальна структура» охоплює системно-організаційний і
стратифікаційний аспекти.
Згідно із системно-організаційним аспектом головний зміст соціальної
структури створюють соціальні інститути, насамперед економіка, політика
(держава), наука, освіта, сім'я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в
суспільстві відносини і зв'язки. Ці інститути нормативно регулюють,
контролюють і спрямовують поведінку людей у життєво важливих сферах, а
також визначають стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції
(статуси) у різних типах соціальних організацій. Соціальний статус є
первинним елементом соціальної структури суспільства, що розкриває місце
особистості в соціальній структурі суспільства. Він зумовлений
професією, віком, освітою, матеріальними статками тощо. Наприклад,
структура сім'ї утворюється взаємозалежною мережею позицій: чоловік,
дружина, діти; у системі освіти — учитель, учень; в економіці —
підприємець, робітник і т. д. Соціальні позиції (статуси) та зв'язки між
ними визначають характер соціальних відносин. На основі близькості
соціальних статусів, що встановлюють потенційну можливість участі
індивідів у відповідних видах діяльності, формуються складніші
структурні елементи суспільства — соціальні групи.
Кожне конкретне суспільство, залежно від історичних умов, складається з різноманітних, відносно стійких соціальних спільностей, що виникають на певній економічній підвалині. Сукупність цих спільностей та певний порядок їх взаємодії складають соціальну структуру суспільства.
В науковій літературі соціальну структуру визначають як стійкий зв'язок елементів у соціальній системі суспільства, що означає об'єктивний розподіл суспільства на окремі прошарки і групи, які поєднуються на підставі однієї або декількох ознак, що надають їм неповторну своєрідність і розрізняються за суспільним положенням, за місцем і роллю в системі суспільних зв'язків.
Таким чином, поняття соціальної структури включає в себе, з одного боку, соціальний склад і сукупність різних типів соціальних спільностей усередині суспільства, з іншого – соціальні зв'язки усіх складових частин, які розрізняються за широтою розповсюдження їх дії, за значенням і характеристикою соціальної структури суспільства на певному щаблі розвитку.
Між статусом і роллю є проміжна ланка — очікування людей (еспектакції). Скажімо, від професора студенти очікують досить визначеної поведінки — поведінки професора, а не поведінки прокурора на судовому процесі. Роль індивідуальна у відповідності із статусом. Тільки така поведінка, яка відповідає очікуванням тих, хто функціонально пов'язаний з даним статусом, називається роль.
Отже, соціальна роль неможлива без таких умов, як очікування членів групи, функціонально зв'язаних з даним статусом і соціальні норми, які фіксують коло вимог до виконання цієї ролі. Статус віддзеркалює схожість людей, а роль — їх відмінність.
Кожний індивід (або людина) може успішно себе утвердити, самореалізувати, зайняти той чи інший соціальний статус (статуси) і виконувати необхідні соціальні ролі в результаті входження, інтеграції в різні колективні утворення, особливі соціальні системи і підсистеми. в якості висхідної підсистеми в соціальній структурі людських відносин виступає соціальна група, яка виконує роль проміжної ланки в системі "суспільство - група - особистість".
Соціальна група — це найбільш загальне і специфічне поняття соціології, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами.
Для виникнення групи необхідна внутрішня організація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності.
Критерії визначення соціальної структури
Соціальна структура суспільства завжди передбачає групування його
елементів. Критерієм їх диференціації чи інтеграції є їх позиція щодо
певних суспільних ресурсів (влада, власність), виконувані у суспільстві
функції (соціальна роль), соціальний статус (ієрархічне місце в
суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна
ідентичність) та ін. Факторів, що визначають структурну організацію
суспільства, багато, і їх необхідно брати до уваги. Залежно від критерію
виділяють сімейно-побутову, релігійну, соціально-політичну, освітню та
інші підструктури суспільства.
Як історичний феномен, соціальна структура суспільства
перебуває в постійному розвитку. Його динаміка залежить насамперед від соціальної мобільності елементів соціальної структури.оціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення,
його здатність (готовність) до соціальних переміщень.
Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у
зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової
групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За
напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність —
посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи
та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну
мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями
населення. Обидва види переміщення переплітаються, взаємодіють.
Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:
— структурні зрушення в економіці;
-— зміни характеру й змісту суспільного розподілу праці й відносин
власності;
— послаблення закріпленості працівників за соціально та економічно
нерівноцінними видами діяльності.
Соціальні переміщення між групами складні, супроводжуються певними
соціальними наслідками, найістотнішим з яких є постійна наявність
перехідних (маргінальних) верств щодо певних соціальних спільнот.
Соціальна структура ніколи не є простим описом суспільства в
«горизонтальній проекції», вона передусім є відображенням соціальної
нерівності. Нерівність індивідів і соціальних груп є первинною ознакою
соціальної структури. В іншому разі (за рівності, тотожності елементів
системи) відсутні підстави для тверджень про суспільну організацію,
структуру. Тому соціальна структура суспільства в його «вертикальній
проекції» — це ієрархічно організована сукупність статусів, груп,
верств, класів (нерівних ресурсів, якими володіє соціальна система).
Факт нерівності, як засвідчує досвід, зумовлює роз-виток і зміну
соціальної структури. Нерівність людей виявляється у різних аспектах їх
буття. Але не все, що різнить їх, є соціально значущим. Про соціальну
нерівність йдеться тільки тоді, коли вона за якимось критерієм
закріплена інституціально як базовий принцип вертикальної класифікації
людей. Наприклад, у простих(досучасних) суспільствах соціально значущими
були належність до певного роду, стать, вік, що відповідно
трансформувалися в ієрархію родинних, вікових і статевих груп. У
сучасному суспільстві кількість класифікаційних ознак істотно зросла.
Соціологія соціальну нерівність розглядає як результат соціальної
стратифікації.