5. Фінансові ринки та фондові біржі

Біржа — це некомерційна ринкова структура, або частка організованого, регулярно діючого ринку товарів і послуг, у рамках якого здійснюється ряд операцій (перерозподіл ка-піталу, товарів та інших цінностей). Найбільш поширеними біржами є товарні, фондові, валютні, праці та інші.

Фондові біржі — це спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об'єднання попиту, пропозщій на них, надання місця, системи і засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів.

В історичному значенні поняття «фондова біржа» трактувалось по-різному. На перших порах фондовими біржами називали спеціальні місця, де збиралися продавці та покупці цінних паперів і здійснювалися угоди щодо їх купівлі-продажу. Таке місце було вигідним для обох сторін, так як передбачало можливість знайти партнерів по угоді. Надалі фондові біржі стали перетворюватися в заклади, що спеціалізувалися на наданні послуг і матеріальному забезпеченні торгівлі цінними паперами. Угоди купівлі-продажу стали укладатися в конкретні дати і час, стали більш чітко визначатися коло учасників біржової торгівлі та перелік цінних паперів, щодо яких укладалися угоди.

Першою функцією фондових бірж була функція впорядкування процесу біржової торгівлі цінними паперами.

За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж:

1) публічно-правова організація — це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем.

2) приватні фондові біржі — приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі.

3) змішані фондові біржі — створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі.

Важливою частиною фінансової системи є фінансові ринки, на яких здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів. Такі ринки виникають унаслідок існування в економіці тимчасово вільних капіталів. Завдяки фінансовим ринкам вони перетворюються в позичковий капітал, що інвестується в економіку. Цей процес можна представити такою схемою.

Фінансові ринки традиційно поділяють на ринки капіталу і грошові ринки. На ринках капіталу обертаються фінансові вимоги зі строком виплати довшим за один рік, звичайно їх називають довгостроковими вимогами. Це акції, що репрезентують майнові вимоги та не мають дат строку виплати, а також облігації та довгострокові позики. На грошових ринках обертаються короткострокові вимоги зі строком виплати меншим за один рік.

Фінансові ринки — це сукупність кредитно-фінансових установ, ринків цінних паперів. Серед них провідною ланкою є фондові біржі.

6. Інституції єс та інтегрована система управління

У відповідності з договорами, на основі яких створювалось та розбудовувалось Співтовариство, створено інституції, котрі реалізують її мету. До головних із них належать Європейська комісія, Європейська рада, рада міністрів, Європейський парламент, Суд Європейського Союзу, Економічний і соціальний комітет. Комітет регіонів та Лічильна палата.

Європейська комісія. Її називають європейським виконавчим комітетом тому, що вона висуває пропозиції та веде переговори, здійснює нагляд за виконанням угод, має розпорядчі функції і дійсно є управлінським і виконавчим органом. Європейська комісія відає загальнополітичними та адміністративно-технічними питаннями. Характерними рисами її діяльності є незалежність, колегіальність та відповідальність. Комісія складається із 20 членів, що створюють колегію комісарів.

Рада міністрів ЄС. Це політичний орган, утворений державами-учасницями. Рада приймає або коригує пропозиції Європейської комісії, якій вона делегує виконання своїх рішень і певну, як уже зазначалося, нормативну діяльність. Рада складається з представників 15 держав-учасниць. Уряд кожної з них делегує до Ради одного із своїх міністрів. Існує одна Рада міністрів, але залежно від питань, які розглядаються, вона змінюється і стає спеціалізованою, за участю відповідних міністрів від кожного уряду

Європейський парламент. Ця інституція є «демократичним голосом» Європи. Вона пройшла шлях від консультативного органу на перших етапах інтеграції -- через стадію співробітництва з Радою -- до органу, що має право в останній період на прийняття з нею спільних рішень. Із 1979 p. цей парламент вибирають шляхом прямого загального голосування за виборчими процедурами держав-учасниць.

Суд Європейського Союзу. ЄС відрізняється від інших міжнародних організацій тим, що він побудований на основі юридичне обов'язкових договорів. Особливо важливий Євросуд, який з 1958 p. виконує роль органу контролю над законністю і дотриманням правових норм Співтовариства. Він забезпечує правомірність тлумачення й застосування Римського договору і законодавчих актів та вирішує спірні питання, які виникають у процесі діяльності ЄС.

Європейська рада. Цей орган, не передбачений угодами про ЄС, був інституційований Єдиним актом. Своєю появою Рада завдячує регулярним зустрічам керівників держав і урядів країн ЄС разом з міністрами закордонних справ, головою Європейської комісії та одним із його заступників.