- •1. Мито як метод регулювання міжнародної торгівлі
- •2. Кількісні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •3. Об'єкти і суб'єкти світового ринку технологій
- •4. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •5. Фінансові ринки та фондові біржі
- •6. Інституції єс та інтегрована система управління
- •7. Фінансові методи регулювання зтп
- •8. Становлення світового ринку та його характерні риси
- •9. Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів
- •10. Сучасне світове господарство
- •11. Характеристика ринку міжнародних інвестицій
- •12. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •13. Міжнародні економічні відносини і глобальні проблеми світового господарства
- •14. Суть, види та показники світової торгівлі
- •15. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі
- •16. Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •17. Державне регулювання міжнародної торгівлі
- •18. Зовнішня торгівля України
- •19. Прямі іноземні інвестиції . Україна на ринку міжнародних інвестицій
- •20. Приховані методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Стратегії та економіка трансферу технологій
- •22. Сутність та структура світового ринку праці
- •23. Форми міжнародного руху капіталу
- •24. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •25. Особливості сучасного міжнародного руху капіталів
- •26. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні
- •27. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •28. Основні світові ринки і експортери робочої сили
- •29. Світовий ринок технологій як системоугворювальний фактор світової економіки . Структура срт і класифікація технологій
- •30. Міжнародне регулювання міграційних процесів
- •31. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції
- •32. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- •33. Сучасні інтеграційні угруповання країн
- •34. . Створення Європейського союзу та проблеми запровадження євро в регіоні
- •35. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •36. Форми міжнародного кредиту
- •37. Міжнародні кредити і міжурядові позики
- •38. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації
- •39. Поняття валютної системи та її основні елементи
- •40. Етапи становлення світової валютної системи
- •41. Європейська валютна система
- •42. Валютні ринки та валютні курси
- •43. Валютна політика . Регулювання валютних курсів
- •44. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості питання 32 таке саме
- •45. Міжнародна передача технології
- •46. Міжнародне технічне сприяння
- •47. Сутність та головні етапи економічної глобалізації
- •48. Особливості сучасної економічної глобалізації та її форми
- •49. Світовий ринок технологій
- •50. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції питання 31.
- •51. Нетарифне регулювання зовнішньоторговельної політики держав
- •52. Державне регулювання міжнародної торгівлі питання 17
- •53. Світовий ринок праці , його сутність та структура
- •54. Ліцензійні угоди ,види ліцензій . Економіка сплати ліцензійних платежів.
- •55. Основні ринки експортери робочої сили питання 28.
- •56. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія
- •57. Світовий ринок послуг
- •58. Передумови та етапи формування єс .Її структура
- •59. Ринки похідних фінансових інструментів Єврофінансові ринки
- •60. Наслідки міграції робочої сили
- •61. Нафта і розвиток економічної інтеграції в Північній Америці
- •62. Об’єкти срт. Форми трансферу технологій
- •63. Наслідки руху капіталу для країн експортерів та імпортерів
- •64. Наслідки міграції робочої сили для країн експортерів та імпортерів
- •65. Основні показники міжнародної торгівлі
- •66. Валютний курс, його види та регулювання
- •67. Конвертованість валют та її види
- •68. Валютні ринки , їх види
- •69. Суб’єкти срт та форми трансферу технологій
- •70. Правові методи регулювання зтп
5. Фінансові ринки та фондові біржі
Біржа — це некомерційна ринкова структура, або частка організованого, регулярно діючого ринку товарів і послуг, у рамках якого здійснюється ряд операцій (перерозподіл ка-піталу, товарів та інших цінностей). Найбільш поширеними біржами є товарні, фондові, валютні, праці та інші.
Фондові біржі — це спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об'єднання попиту, пропозщій на них, надання місця, системи і засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів.
В історичному значенні поняття «фондова біржа» трактувалось по-різному. На перших порах фондовими біржами називали спеціальні місця, де збиралися продавці та покупці цінних паперів і здійснювалися угоди щодо їх купівлі-продажу. Таке місце було вигідним для обох сторін, так як передбачало можливість знайти партнерів по угоді. Надалі фондові біржі стали перетворюватися в заклади, що спеціалізувалися на наданні послуг і матеріальному забезпеченні торгівлі цінними паперами. Угоди купівлі-продажу стали укладатися в конкретні дати і час, стали більш чітко визначатися коло учасників біржової торгівлі та перелік цінних паперів, щодо яких укладалися угоди.
Першою функцією фондових бірж була функція впорядкування процесу біржової торгівлі цінними паперами.
За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж:
1) публічно-правова організація — це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем.
2) приватні фондові біржі — приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі.
3) змішані фондові біржі — створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі.
Важливою частиною фінансової системи є фінансові ринки, на яких здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів. Такі ринки виникають унаслідок існування в економіці тимчасово вільних капіталів. Завдяки фінансовим ринкам вони перетворюються в позичковий капітал, що інвестується в економіку. Цей процес можна представити такою схемою.
Фінансові ринки традиційно поділяють на ринки капіталу і грошові ринки. На ринках капіталу обертаються фінансові вимоги зі строком виплати довшим за один рік, звичайно їх називають довгостроковими вимогами. Це акції, що репрезентують майнові вимоги та не мають дат строку виплати, а також облігації та довгострокові позики. На грошових ринках обертаються короткострокові вимоги зі строком виплати меншим за один рік.
Фінансові ринки — це сукупність кредитно-фінансових установ, ринків цінних паперів. Серед них провідною ланкою є фондові біржі.
6. Інституції єс та інтегрована система управління
У відповідності з договорами, на основі яких створювалось та розбудовувалось Співтовариство, створено інституції, котрі реалізують її мету. До головних із них належать Європейська комісія, Європейська рада, рада міністрів, Європейський парламент, Суд Європейського Союзу, Економічний і соціальний комітет. Комітет регіонів та Лічильна палата.
Європейська комісія. Її називають європейським виконавчим комітетом тому, що вона висуває пропозиції та веде переговори, здійснює нагляд за виконанням угод, має розпорядчі функції і дійсно є управлінським і виконавчим органом. Європейська комісія відає загальнополітичними та адміністративно-технічними питаннями. Характерними рисами її діяльності є незалежність, колегіальність та відповідальність. Комісія складається із 20 членів, що створюють колегію комісарів.
Рада міністрів ЄС. Це політичний орган, утворений державами-учасницями. Рада приймає або коригує пропозиції Європейської комісії, якій вона делегує виконання своїх рішень і певну, як уже зазначалося, нормативну діяльність. Рада складається з представників 15 держав-учасниць. Уряд кожної з них делегує до Ради одного із своїх міністрів. Існує одна Рада міністрів, але залежно від питань, які розглядаються, вона змінюється і стає спеціалізованою, за участю відповідних міністрів від кожного уряду
Європейський парламент. Ця інституція є «демократичним голосом» Європи. Вона пройшла шлях від консультативного органу на перших етапах інтеграції -- через стадію співробітництва з Радою -- до органу, що має право в останній період на прийняття з нею спільних рішень. Із 1979 p. цей парламент вибирають шляхом прямого загального голосування за виборчими процедурами держав-учасниць.
Суд Європейського Союзу. ЄС відрізняється від інших міжнародних організацій тим, що він побудований на основі юридичне обов'язкових договорів. Особливо важливий Євросуд, який з 1958 p. виконує роль органу контролю над законністю і дотриманням правових норм Співтовариства. Він забезпечує правомірність тлумачення й застосування Римського договору і законодавчих актів та вирішує спірні питання, які виникають у процесі діяльності ЄС.
Європейська рада. Цей орган, не передбачений угодами про ЄС, був інституційований Єдиним актом. Своєю появою Рада завдячує регулярним зустрічам керівників держав і урядів країн ЄС разом з міністрами закордонних справ, головою Європейської комісії та одним із його заступників.