- •1. Особливості та види аграрного технічного сервісу
- •2. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного технічного сервісу
- •3. Організація матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств
- •4. Організація технічного обслуговування та ремонту засобів виробництва
- •5. Організація роботи машинно-технологічних станцій
- •6. Економічна ефективність інвестицій та прогресивних технологій
- •Контрольні запитання по темі: “Економіка і організація аграрного технічного сервісу”
- •Рекомендована література
6. Економічна ефективність інвестицій та прогресивних технологій
Підприємства агросервісу постійно вдосконалюють свою матеріально-технічну базу, збільшують інвестиції у зв'язку з впровадженням прогресивних технологій, що вимагає їх ефективного функціонування.
Вплив інвестицій в основні засоби виробництва, зокрема в сільськогосподарські машини, прогресивні технології, на розвиток виробництва, має багатоплановий характер. Проте головним результатом їх реалізації повинна бути економія суспільної праці, підвищення її продуктивності, зниження собівартості одиниці продукції.
До основних показників економічної ефективності нових машин, прогресивних технологій належать:
• затрати праці і рівень підвищення її продуктивності;
• економія затрат праці, вивільнення робочої сили;
• прямі витрати на одиницю роботи чи продукції і рівень їх зниження;
• розмір капіталовкладень;
• річний економічний ефект;
• термін окупності додаткових капіталовкладень;
• питома металоємність і рівень її зниження;
• питома енергоємність та рівень її зниження.
Затрати праці на одиницю роботи чи продукції характеризують трудомісткість роботи і визначаються в людино-годинах робочого часу за формулою:
Зп = Ч / Р,
де Ч - чисельність обслуговуючого персоналу, чол.;
Р - продуктивність машини за 1 год змінного часу, га, т.
Рівень підвищення продуктивності праці у результаті застосування нової машини (Сп) обчислюють за формулою:
Сп = Зс : Зн,
де Зс - затрати праці на одиницю роботи із застосуванням еталонної машини, люд.-год;
Зн - затрати праці на одиницю роботи із застосуванням нової машини, люд.-год.
На основі трудомісткості обчислюють також рівень зниження затрат праці (Ст):
Ст = (Зс - Зн) / Зс х 100.
Економію затрат праці розраховують за формулою:
Езn = (Зс - Зн) х Q,
де Езn - економія затрат праці, люд.-год;
Q - річний обсяг робіт при використанні нової машини, га, ет. га, т.
Вивільнення робочої сили в результаті економії затрат праці визначають за формулою:
Вр.с = Езn / Фр.ч
де Вр.с - вивільнення робочої сили, чол.;
Фр.ч - річний фонд робочого часу одного середньорічного працівника, люд.-год.
Важливішим економічним показником є собівартість окремої сільськогосподарської роботи або отримуваної в результаті багатьох робіт продукції. Собівартість являє собою синтетичний показник, в якому відбивається використання як живої, так і уречевленої праці.
При порівняльній оцінці різних варіантів механізації окремого процесу, комплексу робіт, усіх робіт з виробництва продукції можна обмежитися зіставленням їх ефективності за прямими витратами, які включають оплату праці, витрати на паливно-мастильні матеріали, амортизацію основних засобів, витрати на поточний ремонт і техобслуговування; інші (витрати на автотранспорт, електроенергію тощо).
Рівень зниження прямих витрат розраховують за формулою:
Сз = (Пз.с – Пз.н) / Пз.с х 100,
де Сз - рівень зниження прямих витрат на одиницю роботи чи продукції, %;
Пз.с - прямі витрати на одиницю роботи чи продукції із застосуванням старої машини, грн.;
Пз.н - прямі витрати на одиницю роботи чи продукції із застосуванням нової машини, грн.
Річну суму економії обчислюють за різницею прямих експлуатаційних витрат на весь обсяг робіт.
Річний економічний ефект (РЕФ) розраховують за різницею приведених витрат по варіантах інвестицій на обсяг робіт за формулою:
РЕФ = [(S0 + En x K0) – (S1 + En x K1)] x Q,
де S0, S1 - сума прямих витрат (собівартості) одиниці робіт (продукції) при базових та проектованих інвестиціях, грн.;
K0, K1 - питомі капіталовкладення в базовому та проектному варіантах, грн.;
En - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (у круглих дужках суми приведених витрат по базовому та проектному варіантах);
Q - обсяг виробництва продукції (роботи) в проектному варіанті.
Термін окупності інвестицій (капіталовкладень) розраховують як відношення суми додаткових капіталовкладень до річної суми економії (річного економічного ефекту), зумовленої цими капіталовкладеннями.
Серед показників економічної ефективності інвестицій важливе місце займає показник питомої металоємності. При однакових показниках роботи різних машин одного призначення, безумовно, перевагу слід віддати менш металоємній.
Металоємність процесу при застосуванні машин в агрегаті розраховують за формулою:
Мє = [ Мм х n + Мm х (Тоn/Тmp) + Мзч х (Тоn/Тзч) : Qм,
де Мє - питома металоємність процесу, кг/га;
Мм - маса машини, кг;
n - кількість машин в агрегаті, шт.;
Мm - маса трактора, кг;
Тmp - річне завантаження трактора, год;
Тоn - завантаження трактора на даній операції, год;
Мзч - маса зчіпки, кг;
Тзч - річне завантаження зчіпки, год;
Qм - річний виробіток машини, га.
Ступінь зниження питомої металоємності процесу розраховують за формулою:
СзнМє = (Мє.с – Мє.н) / Мє.с х 100,
де Мє.с – питома металоємність процесу із застосуванням базової машини, кг/га;
Мє.н — питома металоємність процесу із застосуванням нової машини, кг/га.
Питому енергоємність процесу визначають за формулою:
Ен = N / Пг,
де Ен - питома енергоємність процесу, кВт год/га;
N - ефективна потужність двигуна, кВт;
Пг — годинна продуктивність агрегату, га/год.
Важливо всіляко підвищувати ефективність інвестицій. Встановлено, що має місце зниження фондомісткості продукції від вдосконалення структури основних фондів, підвищення частки їх активної частини - машин, устаткування, транспортних засобів, у структурі якої повинне витримуватися також певне співвідношення, наприклад, між силовими і робочими машинами. Практика та розрахунки свідчать, що це співвідношення У вартісному виразі повинне становити 1:3, тобто силові машини мають бути забезпечені відповідним шлейфом робочих машин. Підвищення ефективності тракторного парку можна досягти за рахунок кращого використання часу зміни, підвищення коефіцієнта змінності, якості робіт, оптимального складу машинно-тракторного парку, підвищення рівня кваліфікації механізаторських кадрів, їх матеріальної заінтересованості в результатах праці, прискорення темпів оновлення техніки.
Важливими резервами підвищення ефективності використання інвестицій є прискорення введення їх у дію, освоєння проектних потужностей, підвищення коефіцієнта змінності використання устаткування, збільшення випуску продукції та ін.