- •1. Особливості та види аграрного технічного сервісу
- •2. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного технічного сервісу
- •3. Організація матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств
- •4. Організація технічного обслуговування та ремонту засобів виробництва
- •5. Організація роботи машинно-технологічних станцій
- •6. Економічна ефективність інвестицій та прогресивних технологій
- •Контрольні запитання по темі: “Економіка і організація аграрного технічного сервісу”
- •Рекомендована література
Лекція
Тема: Економіка і організація аграрного технічного сервісу
План
1. Особливості та види аграрного технічного сервісу.
2. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного технічного сервісу.
3. Організація матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств.
4. Організація технічного обслуговування та ремонту засобів виробництва.
5. Організація роботи машинно-технологічних станцій.
6. Економічна ефективність інвестицій та прогресивних технологій.
Контрольні питання
Список літератури
Тема: Економіка і організація аграрного технічного сервісу
1. Особливості та види аграрного технічного сервісу
Адаптація агросервісної служби України до ринкових виробничих відносин, реформування аграрного сектора економіки, виникнення нових видів формувань, різноманітність форм власності ставлять принципово нові вимоги до аграрного технічного сервісу.
Основне завдання останнього полягає у здійсненні наукової політики в галузі механізації аграрного виробництва, забезпеченні його матеріальними та технічними засобами й організації їх ефективного використання. Замість надмірного централізованого забезпечення засобами виробництва, застарілих методів надання технічних послуг створюються нові форми і методи, основані на вимогах ринкової економіки. До них можна віднести створення товарних бірж, машинно-технологічних станцій, регіональних підрозділів при ремонтних майстернях по фірмовому обслуговуванню технічних засобів, забезпечення товаровиробників засобами виробництва на основі лізингу та ін.
Багатоукладність форм ведення виробництва в сільському господарстві в ринкових умовах обумовлює і особливості аграрного технічного сервісу, а саме:
у зв'язку із сезонністю виробництва основних видів продукції рослинництва виникає необхідність у створенні необхідних товарних запасів (палива, добрив, отрутохімікатів та ін.), розосередженість виробництва на великій території вимагає створення розгалуженої мережі підприємств аграрного технічного сервісу з метою наближення їх до товаровиробників;
забезпечення надання термінових послуг з технічного сервісу у зв'язку з терміновістю чи безперервністю виробничого процесу (період збирання врожаю, виробничі процеси на фермах та ін.);
мобільність засобів по наданню послуг аграрного технічного сервісу, побудова виробничих відносин з товаровиробниками на договірній основі та ін.
Крім того, свою специфіку та особливості має надання технічних сервісних послуг в аграрному секторі в таких підрозділах Украгросервісу, як Укренергосервіс, Укрзооветслужба, Украгрохімслужба, підприємства й організації по будівництву об'єктів виробничого і соціального призначення, підприємства по зберіганню та переробці сільськогосподарської сировини та ін.
2. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного технічного сервісу
Становлення ринкових відносин при наявності різних форм власності в аграрному секторі економіки потребує нових підходів до планування і прогнозування аграрного технічного сервісу, які повинні забезпечити реальність планів, прогнозів на найближчу перспективу, задоволення прогнозованого попиту, отримання прибутку, який дозволяв би вести розширене відтворення та вирішувати соціальні питання.
План являє собою систему взаємопов'язаних, об'єднаних загальною метою завдань, що визначають строки, порядок і послідовність виконання господарських програм, окремих робіт, операцій тощо. До основних принципів планування належить: забезпечення найвищої ефективності виробництва, наукове обґрунтування, оптимальність, пропорційність, виділення найсуттєвіших головних ланок, безперервність, єдність складання, перевірки та організації виконання планів.
Принципи планування передбачають досягнення максимальних результатів при мінімальних затратах праці і коштів, тісну ув'язку при розробці поточних і перспективних планів, організацію їх виконання. Складання плану - творчий процес, а план становить програму дій.
У народному господарстві країни склалась система внутрішньогосподарського планування, яка включає перспективні, поточні та оперативні плани.
Перспективними називають плани, розраховані на тривалу перспективу, як правило, на три, п'ять і більше років, зокрема організаційно-господарського упорядкування господарства, соціального розвитку колективу, перспективний план економічного і соціального розвитку, стратегічний бізнес-план та ін. В них визначаються основні напрями, темпи розвитку господарства і розробляються заходи щодо виконання запланованих завдань.
Поточні або річні плани включають виробничо-фінансові у сільськогосподарських підприємствах та ремонтних майстернях, техпромфінплан на ремонтних заводах, які розробляються в тісній ув'язці з перспективними. В них конкретизуються показники перспективних планів. Одночасно з ними розробляються річні госпрозрахункові завдання підрозділам, підсобним та допоміжним виробництвом, бізнес-плани.
Оперативними є плани, розраховані на короткий термін (квартал, місяць, декаду, тиждень), наприклад, робочі плани на окремі періоди, плани-наради. В них конкретизуються завдання, передбачені в річному плані.
Основними методами планування в аграрному технічному сервісі є нормативний, балансовий, програмно-цільовий, варіантних розрахунків, нормативно-ресурсний, економіко-математичний, абстрактно-логічний та ін.
Нормативний метод передбачає використання науково обгрунтованих норм і нормативів при виконанні техніко-економічних розрахунків (норм виробітку, нормативів потреби в засобах виробництва, витрат палива, електроенергії тощо). Нормативи періодично переглядаються в зв'язку із зміною технології виробництва, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, вдосконаленням форм організації виробництва та ін.
Балансовий метод передбачає складання балансів, зіставлення ресурсів з потребами в них. При цьому враховується зв'язок всіх елементів господарства, виявляються резерви, здійснюється координація розвитку підрозділів.
Програмно-цільовий метод передбачає поєднання цілей плану.
Метод варіантних розрахунків полягає у розробці кількох варіантів вирішення задачі, вибору найефективнішого, виходячи з місцевих умов виробництва.
Нормативно-ресурсний метод використовується для оцінки можливостей господарства, наприклад, по виробництву, реалізації продукції, виходячи з ресурсного потенціалу підприємства, в тому числі трудових та матеріально-технічних ресурсів.
Економіко-математичні методи передбачають розробку економіко-математичних моделей задачі, забезпечують її вирішення, вибираючи найоптимальніший варіант. При цьому знижуються затрати праці, підвищується якість планування.
Абстрактно-логічний метод використовується тоді, коли важко (або неможливо) розрахунковим шляхом обгрунтувати різні показники. Він грунтується на аналізі, узагальненні (синтезі, аналогії, порівнянні) та широко використовується при прогнозуванні.
У виробничо-фінансовому плані (техпромфінплані), ремонтної майстерні передбачають основні показники розвитку підприємства (темпи зростання виробництва, продуктивність праці, масу прибутку та ін.); розробляють плани виробництва, реалізації продукції, підвищення ефективності виробництва, матеріально-технічного забезпечення, праці і заробітної плати, капітального будівництва, витрат, рівня рентабельності тощо. Всі розділи плану обґрунтовуються відповідними розрахунками і взаємоузгоджуються між собою. У ньому передбачають заходи щодо виконання виробничої програми по випуску валової і товарної продукції, підвищенню продуктивності праці, матеріально-технічному забезпеченню тощо.
Важливим розділом річного виробничо-фінансового плану ремонтної майстерні є планування собівартості продукції по калькуляційних статтях витрат:
сировина та матеріали;
запасні частини, вузли і агрегати, в тому числі відновлені;
паливо-технологічне забезпечення;
технологічна енергія; двигуни, вузли і агрегати, що ремонтуються на стороні;
основна заробітна плата основних робітників і нарахування на неї;
витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
загальновиробничі (цехові) витрати;
загальногосподарські витрати;
позавиробничі витрати.
До статті загальновиробничі витрати (цехові) відносять: заробітну плату цехового персоналу, амортизацію і витрати на утримання, капітальний і поточний ремонт будівель, споруд, знос інвентарю; витрати на дослідництво, раціоналізацію і винахідництво цехового персоналу; витрати по охороні праці й інші витрати цеху (майстерні), пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. Між видами продукції їх розподіляють пропорційно до основної заробітної плати основних робітників.
Загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням підприємством у цілому, а позавиробничі - зі збутом продукції, утриманням вищестоящих організацій та ін.
Одночасно з річним планом підприємства складають госпрозрахункові завдання виробничим підрозділам. Наприклад, якщо в складі акціонерного товариства ремонтно-транспортного підприємства є кооператив, мехзагон чи інше формування, що надає послуги товаровиробникам з обробітку грунту, догляду за посівами, збиранню врожаю тощо на договірній основі, то їм доводиться госпрозрахункове завдання, основними показниками якого є склад машинно-тракторного парку, закріпленого за підрозділом, плановий обсяг робіт по видах, ліміти прямих витрат, річний фонд оплати праці, знос засобів виробництва, витрати на капітальний і поточний ремонт, витрати на паливно-мастильні матеріали, план ремонту тракторів, комбайнів і технічного обслуговування, розрахунок витрат на їх проведення та ін., планові надходження коштів за виконаний обсягу робіт згідно з діючими тарифами і замовленими обсягами робіт тощо.
Одним з різновидів планів є бізнес-план, в якому визначається головна мета діяльності підприємства (господарства), першочергові завдання та шляхи їх реалізації. Він передбачає досягнення як поточних, так і перспективних цілей. Розробка бізнес-плану являє собою процес створення моделі підприємницької діяльності, слугує підставою для залучення капіталу інвесторів на її розвиток.
При розробці бізнес-плану детально вивчається стан ринку, в якому передбачається працювати, аналізуються наявні можливості, проводиться оцінка життєдіяльності підприємства в умовах конкуренції та ін.
Орієнтовна структура бізнес-плану включає: титульний аркуш, резюме, аналіз стану галузі, до якої належить підприємницька діяльність, суть запропонованого проекту, виробничий, організаційний та юридичний плани, план маркетингу, оцінка ризику та страхування, фінансовий план, стратегія фінансування, додатки.
На основі ретельного аналізу стану виробництва, його показників за ряд років при належному науково обгрунтованому інформаційному забезпеченні, дотриманні принципів планування на ПЕОМ розробляють оптимізовані виробничі програми організацій аграрного сервісу, що є основою для здійснення наукового прогнозування розвитку підприємств, у тому числі по наданню послуг з аграрного технічного сервісу.
В умовах реформування форм власності, становлення ринкової економіки, коли тісно переплітаються елементи директивного планування і ринкових відносин, для підвищення ефективності виробництва, надання послуг з агротехсервісу зростає значення належної організації виконання планів, яке передбачає суворе дотримання заходів по правильній розстановці робочої сили і засобів виробництва, високопродуктивному їх використанню. Для цього доводять планові завдання до виробничих підрозділів та окремих виконавців, здійснюють належне матеріально-технічне забезпечення, створюють інші, необхідні умови для виконання планів та здійснюють суворий, контроль за їх виконанням.