- •2.Суть язичництва та його вплив на сферу культурного життя давніх слов’ян
- •Писемність, освіта, література Київської держави.
- •4.Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
- •Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі.
- •6.Видатні діячі культури Київської Русі.
- •7.Що таке мозаїки та фрески? Розкажіть, що Ви знаєте про мозаїки та фрески Софійського собору в Києві.
- •8.Види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.
- •9.Розвиток літописання та літератури в Київській Русі
- •10.Видатні архітектурні споруди Київської Русі.
- •11.Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі.
- •12.Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації у Українських землях у xіv-XVI ст.
- •13.Роль, яку відігравали православні братства в Україні.
- •14.Назвіть видатних вчених та культурних діячів України XV-XVI ст.
- •15.Роль міста, церкви та княжих дворів у розвитку культури.
- •16.Розвиток освіти в польско-литовску добу.
- •17.Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості.
- •18.Виникнення української козацької держави та її роль урозвитку національної культури.
- •19.Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
- •20.Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури хvіі ст.
- •21.Що таке козацький літопис, які літописи ви знаєте? Їх роль у культурному розвитку XVII ст.
- •22.Роль православної церкви в козацькому житті.
- •23.Козацький живопис
- •24.Навчальні заклади хvііі ст.
- •25.Суть та риси українського барокко
- •26.Козацькі літописи г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.
- •27.Роль "Енеїди" і.П. Котляревського в українській літературі.
- •28.Квітка-Основ'яненко та його гумористичні оповідання.
- •29.Художники – портретисти хvііі ст.
- •30.Українських композитори хvііі ст.
- •31.Значення "Історії Русів"для спрямування української культури XIX ст.
- •32.Роль «Руської трійці» у піднесенні національно-культурної ідеї XIX ст.
- •33.Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.
- •34.Громади і їх роль у суспільному та культурному житті.
- •35.Історія створення гімну "Ще не вмерла Україна".
- •36.Творчість м.В. Гоголя та її роль для розвитку української культури.
- •37.Роль т.Г. Шевченка в розвитку в української літератури, мови та українського малярства.
- •38.Композитор м. Лисенко та його твори.
- •39.Роль п.І. Чайковського у музичному житті України.
- •40.Розкрийте значення терміну "українізація".
- •41.Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»
- •42.Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.
- •43.Твори українських радянських письменників.
- •44.Основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.
- •45.Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.
- •46.Особливості розвитку сучасної української освіти.
- •47.Назвіть галузі науки, в яких українські вчені мають світовий пріоритет.
- •48.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку української літератури.
- •49.Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?
- •50.Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.
13.Роль, яку відігравали православні братства в Україні.
Величезна роль у розвитку культури в Україні належала братствам. Братства існували при церквах від давніх часів, але спершу мали тільки релігійний характер. Коли поширилася цехова організація, братства запозичили дещо з цехового устрою. У цей період особливо важливими стають економічні завдання братств.
В XVI ст. братства поширили свою діяльність на широке політичне і культурне поле, вони утримували школи, друкарні, лікарні й шпиталі, засновували бібліотеки, поширювали церковну літературу. Спочатку до братств входили міщани, пізніше шляхта і духовенство.
Історія створення братств сягає давніх часів. Ще в Іпатіївському літописі за 1134-1159 рр. є згадка про "братчини", але до XV ст. вони не набули великого поширення. Діяльність братств активізувалась у XV ст. Це зумовлювалося пожвавленням релігійного життя, реформаторськими рухами в Європі, особливо гуситськими, економічним збагаченням мешканців міст, яким Магдебурзьке право дало можливість створювати цехові організації. Останні спочатку були суто світськими, а невдовзі набули яскраво вираженого релігійного забарвлення, їх головна мета полягала в обороні своєї батьківської віри. Найстарші з братств - Львівсько-Успенське (1439 р.) та Віленсько-Кушнірське (1458 р.).
Стан православної церкви на той час був не найкращим. Духовенство, особливо нижчих ланок, було малоосвіченим, а його вплив на прихожан — мізерним. Вища церковна влада більше дбала про свої статки. Приблизно таку ж картину можна було спостерігати і в католицькій церкві, але завдяки реформаційним рухам, що з 1568 р. істотно впливають на католицтво в Польщі, вона швидко впорядковувалася; почали відкривати школи, до яких охоче йшла вчитися і православна молодь. Братства заохочували самоосвіту серед своїх членів, всіляко допомагаючи в цьому. Вони були всестановими, приймаючи до братств усіх, хто бажав і міг щось зробити для розбудови української держави, її освіти та культури. Поширення шкіл пробуджувало національну свідомість, відроджувало українські традиції, сотні вихованців шкіл ставали вчителями, поширювали знання, формували у своїх учнів почуття власної гідності та непримиренності до покатоличення і спольщення свого народу.
При братствах працювали друкарні, зокрема Львівська, Віденська, Київська, Могилівська та ін. Вони залишили помітний слід у культурі свого народу: випускали різноманітну літературу, а що найголовніше — підручники. Братства існували в містах Києві, Львові, Луцьку, Острозі, Рогатині, Дубно та ін. Це були релігійно-національні об'єднання, які очолили боротьбу проти політики національного і релігійного тиску, що здійснювала Польща в Україні. Мета братства: "православні християни, що живуть серед чужовірців, серед ляхів, уніятів і проклятих єретиків, хочуть від них відлучитись і не мати нічого спільного з ними, а самі собою любов'ю єднаються, імена свої разом вписують і браттями називаються ."
14.Назвіть видатних вчених та культурних діячів України XV-XVI ст.
Справжніми шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., пронизаними ідеями Відродження, є три іконостаси: П´ятницької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатині. У створенні обох львівських іконостасів, ймовірно, брали участь видатні українські майстри Лаврентій Пухало і Федор Сенькович. Художники були активними членами братств. Л. Пухало мав дружні стосунки з першодрукарем Іваном Федоровим. До завершення Успенського іконостасу пізніше приєднався талановитий маляр, учень Ф. Сеньковича Микола Петрахнович. Зачинателями гуманістичної культури в Україні і визначними гуманістами XV-XVI ст. вважаються Юрій Дрогобич, Павло Русин та Станіслав Оріховський.Юрій Дрогобич, або Ю.Котермак з Дрогобича (1450-1494), вчився в Краківському та Болонському університетах. Після здобуття ступеня доктора філософії та медицини у Болоньї викладав там у 1478 - 1482 pp. астрономію та математику, а в 1481-1482 pp. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини і астрономії. Праці його відомі в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині.
Павло Русин із Кросна (1470-1517) вчився в Краківському та Грейс-фельдському (Німеччина) університетах. У 1506 р. переїхав до Кракова, де працюючи магістром університету, викладав курс античної літератури. Русин - перший поет-гуманіст в українській літературі, водночас засновник гуманістичної латинської поезії в Польщі.
Станіслав Оріховський {Роксолан; 1513-1566) народився в с Оріховці поблизу Перемишля. Вчився в Краківському, Віденському, Віттен-бергському, Падуанському, Болонському університетах. Повернувшись на Батьківщину 1543 p., брав активну участь у суспільному житті, в промовах та публіцистичних творах піднімав питання про згуртування європейських народів проти турецької експансії. Оріховський - найвизначніша постать у східнослов´янській культурі доби Відродження. В Західній Європі його називали "русинським Ціцероном, "сучасним Демосфеном". Його твори з питань історії, філософії були відомі в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині. Оріховський належав до еліти європейських гуманістів та діячів Реформації, спілкувався з Мартіном Лютером, дружив із Дюрером, Кранахом, Ульріхом фон Гуттеном, італійським гуманістом П. Рамузіо; великий вплив на нього справила творчість Е. Роттердамського. Оріховського можна віднести до перших полемістів, які виступали проти папства, догматів католицизму. В дусі Реформації він відстоював примат королівської та світської влади, яка повинна працювати на благо суспільства, громадянина, освіти і виховання народу. Поряд з вже традиційними юридично-діловим і літописним стилями, перекладною літературою, ораторсько-проповідницькою прозою бурхливо розвивається полемічний стиль (Г. Смотрицький, І. Вишенський, С. Зизаній), зароджується науковий (у лікарських посібниках, граматиках, словниках), виникає українське віршування (Г. Смотрицький, Д. Наливайко та ін.). Глибоко позначилася на духовній культурі специфічна ситуація в релігійній сфері, що склалася в українських землях XV—XVI ст.