- •1. Полісемантичність (багатозначність) поняття «культура».
- •2 Сучасні наукові підходи до розуміння феномену культури
- •4 Предмет історії української культури.
- •5. Етнічна культура як основа формування національної ідентичності
- •6. Визначення антропосоціогенезу та культурогенезу
- •7. Генезис та етапи культурної еволюції.
- •8. Динаміка культури. Поняття соціокультурної динаміки
- •10. Первісна культура – археологічні пам’ятки в українському просторі.
4 Предмет історії української культури.
історія української вивчає конкретні унікальні творіння культурного генія в їх динаміці. Зі свого боку, історія культури як окрема наука, що досліджує конкретні феномени культури, є базисом культурології як найзагальнішої науки про культуру.
Історія української культури вивчає матеріальні та духовні цінності українського етносу на різних етапах його розвитку, які були втілені в різноманітних мистецьких, наукових, правових, політичних, суспільних, філософських, етичих надбаннях, справили визначальних вплив на світосприйняття, спосіб життя, суспільну та політичну діяльності, виробництво та міжкультурну діяльність українців.
Предметом іторії української культури є цілісний процес створення пам*ятків духовної та матеріальної культури, що включає вивчення самих цих пам*ятків як культурних явищ, історичних умов їх створення та вплив на подальший розвиток культури.
Історія культури вивчає та аналізує пам8ятки духовної культури , зафіксовані усною формою: казки. Міфи, легенди, пісні, думи. Прислів8я, приказки, де фіксуються історичні події, мудрість народу, узагальнюються явиа і зберігаються для прийдешніх поколінь.
Предмет історії української культури охоплює конкретні способи та результати діяльності українців у духовній та матеріальній сфері. Історія української культури – одна із суміжних історичних наук, що вивчає культурні явища життя українців в загальному контексті розвитку історичного процесу.
5. Етнічна культура як основа формування національної ідентичності
Формування етнічної культури нерозривно пов'язане з формуванням самого народу (етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, не можна не зупинитися на проблемах етногенезу українців. Нагадаємо основні точки зору:
1) теорія “споконвічності” - українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30-40 тис. до 2-3 млн. років;
2) теорія автохтонності (М.Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;
3) теорія “єдиної колиски” (яка була загальноприйнятою в СРСР у 30-80-і рр. ХХ ст.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;
4) теорія “незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів”, тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом.
6. Визначення антропосоціогенезу та культурогенезу
Антропосоціогенез — історичний процес перетворення людини як антропоса, біологічної істоти, в члена суспільства, носія його основних, в першу чергу виробничих, етичних і естетичних стосунків.
Культурогенез — процес появи і становлення культури будь-якого народу і народності загалом і появи культури як такої в первісному суспільстві.
7. Генезис та етапи культурної еволюції.
Які ж основні етапи культурної еволюції людства? Загальноприйнятим у культурології є поділ людської історії на три великих етапи: дикість, варварство, цивілізацію, запропоновані ще в кінці ХУШ ст. шотландським філософом Анрі Фергюссоном. У XIX ст. американський етнограф Л. Морган, а потім Ф. Енгельс пов'язували виділення кожної з цих епох з певним рівнем матеріальної культури, з конкретними формами розвитку господарства. Епосі дикості відповідають такі господарства, що "привласнюють" (збирання, полювання і рибальство), епосі варварства — ті, що виробляють (раннє землеробство і скотарство), епосі цивілізації — розвинена аграрна культура, промислова і науково-технічна культури.
Для того, щоб краще зрозуміти сутність культурної еволюції як процесу формування поведінки людини, звернемось до її генезису.
У тваринному світі є також позагенетичний спосіб передавання досвіду від однієї особини до іншої. Наприклад, досліди з вищими мавпами свідчать про те, що їх молена навчити використовувати знаряддя праці і навіть користуватись примітивною мовою глухонімих. Мавпа, яка знає мову глухонімих, може навчити її інших особин. Це дало підставу деяким авторам говорити про існування у тварин елементарної культури чи пракультури.