8. Товари для спорту та туризму: класифікація, групова характеристика асортименту, вимоги до якості.

До них відносяться: інвентар і устаткування для гімнастики, важкої та легкої атлетики, спортивних ігор, ковзанярського, лижного і водного спорту. Усі ці товари потрібні для фізичного розвитку людини.

Інвентар для гімнастики групують за видами гімнастичних вправ: стройові, порядкові, загальнорозвиваючі, вільні, на снарядах, стрибки й акробатичні.

Для вправ - гімнастичні стінки, ослони, набивні м'ячі (медицинбол), ціпки, шпильки, обручі, жердини і канати для лазіння, гімнастичні сходи і канати для перетягування.

Для вільних вправ - м'ячі, скакалки, стрічки, вимпели, шарфи та ін.

Для вправ на снарядах - поперечини, бруси, кільця, кінь, колода.

Для важкої атлетики - штанги атлетичні, гирі, гантелі, еспандери, напульсники, бандаж і пояс для штангістів.

Для боксу - боксерські рукавиці (бойові., тренувальні і снарядні), захисні речі і снаряди (груші, м'ячі, мішки і лапи).

Для боротьби - борцовські мати, опудала і мішки.

Для фехтування: зброя - рапіра, шабля, шпага; захисні пристосування фехтувальника: маски, нагрудники, налокітники, рукавиці.

Для легкої атлетики - для метання і штовхання (диски, списи, молоти, гранати, ядра).

Для стрибків і бігу (стійки і планки, тичини, естафетні палички, стартові верстати, пістолет і лопаточка).

Для спортивних ігор (футбол, волейбол, баскетбол, гандбол, регбі і водне поло) - відповідні м'ячі, сітки, захисні речі.

Для гри в бадмінтон і теніс - ракетки, м'ячі, сітки.

Для гри в хокей - клюшки, м'ячі чи шайби, хокейні сітки для воріт і захисні засоби для хокеїстів.

Для гри в шахи: комплект фігур - 32 шт., дошка і годинник; шашки - російські (для гри на дошках з 64 квадратами) і міжнародні (стокліткові).

Для гри в більярд - стіл, 16 куль, 6 київ і трикутник.

Для ковзанярського і лижного спорту - лижі (лісові, туристичні, спортивно-бігові, гоночні і стрибкові), лижні кріп­лення, лижні ціпки і лижні мазі.

Для водного спорту і підводного плавання - лижі, дихальні трубки, ласти, гідрокостюми, окуляри для плавання, рушниці для підводного полювання.

Для пішохідного туризму й альпінізму - рюкзаки, спальні мішки, похідні намети, мотузки, пояси для страхування, альпіністські окуляри, надувні матраци і подушки, компаси, фляги, посуд, льодоруби, кішки і молотки.

Якість: мають бути безпечним в користуванні відповідати вимогам стандартів.

9. Електро-побутові холодильні прилади: класифікація, групова характеристика асортименту, вимоги до якості. Побутові холодильники для готельного господарства.

Холодильники та морозильники являють собою обладнання, яке здатне в режимі безперервної роботи підтримувати низьку температуру на активному охолоджувальному елементі шляхом абсорбції теплоти випаровування зріджених газів (наприклад, аміаку), летких рідин або у випадку деяких суднових холодильників – води.

Згідно з текстовим описом товарних підпозицій (УКТЗЕД) холодильне та морозильне обладнання класифікуються таким чином:

1. Комбіновані холодильники та морозильники з роздільними

зовнішніми дверима.

2. Побутові холодильники, які поділяються на:

2.1. Компресійні холодильники, до складу яких входять такі

основні частини, як компресор, конденсатор та випарник. Такі холодильники можуть бути моделями у формі стола, призначені для вмонтування в меблі або інших конструкціях тощо. Побутові компресійні холодильники, які мають вмонтовану морозильну камеру та обладнані одними нероздільними

зовнішніми дверима, відносяться також до цієї товарної підпозиції.

2.2. Холодильники електричні абсорбційні, в яких компресор

замінений "генератором", де насичений водний розчин аміаку

нагрівається, а потім після виведення збирається під тиском в

конденсаторі.

2.3. Холодильники, які відрізняються від компресійних та

абсорбційних електричних.

3. Морозильники типу "скриня" місткістю не більш як 800 л.

4. Морозильники типу "шафа" місткістю не більш як 900 л.

5. Холодильні вітрини та прилавки (з холодильним агрегатом

або випарювачем).

6. Холодильні або морозильні шафи, камери та інше холодильне

та морозильне обладнання, що не включено до вищезазначених

пунктів.

Побутові холодильні прилади компресійного та абсорбційного типів поділяють:

• за призначенням – на холодильники, морозильники (М), холодильники-морозильники (МХ);

• за способом отримання холоду – на компресійні (К), аб­сорбційні (А);

• за способом установлення – на підлогові типу "шафа" (Ш), підлогові типу "стіл" (Ст), підлогові типу "скриня" (Ск);

• за кількістю камер – на одно-, дво- (Д), три- (Т) та більше;

• за рівнем питомого енергоспоживання – на класи А – G.

За здатністю працювати в умовах максимальних температур навколишнього середовища холодильні прилади поділяють на кла­си:

SN – розширеного помірного виконання;

N – помірного;

ST – субтропічного;

Т — тропічного.

Вимоги до якості: Робота холодильних приладів не повинна супроводжуватись надмірним шумом або вібрацією. У технічних умовах на конкрет­ний прилад вказуються значення скоригованого рівня звукової потужності та середнє квадратичне значення віброшвидкості. Рівень радіо- та телезавад, які створюються працюючим холодильним при­ладом, мусить відповідати ГОСТ 23511.

Після досягнення сталого режиму роботи холодильного прила­ду не повинна осідати волога на його зовнішніх поверхнях. У проти­лежному випадку це означає, що корпус приладу не має необхідного теплоізоляційного захисту, що обумовлює конденсацію вологи.

Матеріали, які використовуються для внутрішніх елементів холодильної шафи, не повинні передавати запах або присмак про­дуктам харчування, а також забруднювати дотичні з ними продук­ти та вносити отруйні речовини.

Покриття всіх поверхонь повинні бути достатньо міцними, рівними, легко митися, мати стійке до світла фарбування і бути стійкими до дії вологи та харчових кислот.

У холодильних приладах повинні бути передбачені засоби для збирання талої води з випарників. Конструкція дренажної системи має забезпечувати її нормальну роботу, бути легкодоступною для очищення від забруднення та одночасно перешкоджати проникнен­ню повітря у відділення.

Вимоги до надійності вітчизняних приладів, їх ремонтопридатності встановлюються у технічних умовах на конкретні моделі.