Легенда в фольклоре
Устные народные рассказы о чудесном событии, которые воспринимаются как достоверные. Легенды очень близки к переводам, отличаются от них больше всего тем, что в основе их - библейские сюжеты. В отличие от сказок, легенды не имеют традиционных начальных и заключительных формул, устоявшегося чередования событий. Лишь иногда у них есть общее со сказками: начальные формулы - «это было давно», «когда-то давным-давно»; фантастический содержание, но такой, которая трактуется как чудо, создаваемое необычными людьми.
Примеры:
«Легенда про створення світу»
Старі люди розказують, що колись у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м'яч. Хтось його штовхнув і він розірвався; полетіли куски цього шару в різні сторони й утворилися земля, сонце, місяць, зорі. З одного куска утворилася земля, що ми на ній живемо. Завдяки китові, який підмостив свого хвоста, затрималася наша земля, а то була б полетіла в бездну. Цьому китові довго лежать обрида і починає ковилять хвостом, а земля починає ворушитись.
«Легенда про вогонь та воду»
Колись спорив вогонь з водою, хто сильніший? То, що підніме вогонь полум'я, то вода й заллє; де покажеться вогонь, то вода і лине на нього. Вогонь бачить, що не подужає, та й утік в камінь — там уже йому нічого вода не зробить. Нема в світі мудрішого й хитрішого, як вогонь: він все чисто переробить. Потоне чоловік, то хоть тіло витягнеш; а вже як згорить, то хіба попелецю згребеш в купку, та й то — вітер дуне, то й розлетиться.
«Легенда про створення гір і каміння на землі»
Якось-то лукавий заспорився з богом, що вип'є всю воду і поїсть увесь пісок на землі. Ото й почав пити воду та жерти пісок. Коли напився він води та нажерся піску, то його страшенно роздуло, і він почав блювати: летить та блює, летить та блює. Понаблював високі гори, болота. А коли його підпирало кілком під груди, тоді він падав на землю, качався по землі черевом, бився руками й ногами і ото там повибивав цілі долини і глибокі провалля. Так лукавий спаскудив чудову божу землю горами та проваллями. І оті скелі та гори, які понаблював сатана, росли б бог-зна доки, та вже святі Петро та Павло, як ходили вони по землі, закляли їх. Ото з тієї пори вони й перестали рости. Ото ж після того господь посвятив землю і почав одпочивать після своїх трудів.
Байки
История байки
Байка имеет давно сложившуюся структуру (еще от прозаических «притчей» легендарного древнегреческого баснописца Эзопа - 6 век до н.э.), традиционный круг образов, мотивов, сюжетов. Эзопов язык иногда называют подтекстом художественного произведения. Басня - это рассказы, действующими лицами которого, наряду с людьми (точнее - схематическими фигурами людей), выступают животные, растения, неодушевленные предметы, представляющие определенные идеи и человеческие характеры. Рассказ, как правило, сопровождается в начале или в конце произведения прямо сформулированным афористичным моралистическим выводом, что придает повествованию аллегорическое звучание. Комизм и сатира - неотъемлемые особенности басни. Известными авторами басен являются Эзоп, Барбиус, Федр, Авиано, Лафонтен, Иван Крылов. Кроме античных источников, байка испытала влияние индийской «Панчататры» («Пять книг», 3 век до н.э.).