1. Безробіття: визначення, типи, моделі, вимірювання та наслідки для економіки. Закон а. Оукена.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. Безробітними, згідно з Законом України "Про зайнятість населення", вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних (Кб) від кількості працездатного населення (Пр) (такого, що живе на доходи від своєї праці).

Вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами: 1) пошуком роботи; 2) негнучкістю заробітної плати; 3) недостатнім сукупним попитом. Пошук відповідного робочого місця потребує певного часу і певних зусиль, що знижує коефіцієнт працевлаштування. Негнучкість заробітної плати - це ситуація, коли заробітна плата не реагує на зміни у співвідношенні попиту і пропозиції на ринку праці, внаслідок чого вони часто не урівноважені. Недостатній сукупний попит виникає в ході економічного циклу, коли національна економіка перебуває у фазі спаду. Він призводить до того, що процес продажу утруднюється і зростають запаси непроданих товарів. Фірми скорочують виробництво і звільняють частину працівників.

Слід розрізняти два основних типи безробіття: природне й вимушене. Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального та ін. Добровільне безробіття - робітники відмовляються працювати за пропоновану їм зарплату, або з тих чи інших причин не хочуть шукати роботу.

Структурне безробіття – пов’язане з необхідністю перекваліфікації працівників у зв’язку зі змінами структури попиту і пропозиції на ринку праці, що викликано змінами в економіці.

Циклічне безробіття – викликається циклічними спадами в економіки.

Технологічне безробіття - пов’язане з впровадженням нових і новітніх технологій, які передбачають меншу кількість зайнятих.

Сезонне безробіття – існує у галузях з сезонним характером (землеробство, туристичний бізнес).

Приховане безробіття – стосується тих хто не вважається безробітним, але працює неповний робочий день (тиждень, місяць, рік ).

Добровільне і структурне безробіття неминучі форми будь-якої економіки, а добровільне безробіття інколи є навіть бажане, тому таке безробіття вважають природним.

Природне безробіття – неминуче безробіття, яке викликається прискоренням НТП і міграцією робочої сили.

Циклічне, технологічне, сезонне та деякі інші форми безробіття утворюють надлишкове безробіття, яке є небажаним і обтяжливим для економіки

В економічній науці прийнято виділяти три основні моделі пояснення безробіття:

1) класична,

2) кейнсіанська;

3) монетаристская.

Класична теорія зайнятості, з якою пов'язують імена Д. Рікардо, Дж. Мілля, А. Маршалла та інших економістів в основному XIX століття. На думку класиків, причина безробіття в дуже високій зара-бітної плати, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості.

Кейнсіанська теорія зайнятості (Кейнс), кейнсіанці, показавши неминучість кризи саморегулюючої економіки, указували на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості. Перш за все, варто підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції.

Монетаристська теорія зайнятості (Мілтон Фрідмен) співзвучна ідеям класичної школи. На погляд монетаристів, держава своєю активністю в економічній сфері скувало ринкові сили, невиправдано обмежило конструктивні здатності ринку. Тому ліками від безробіття може бути звільнення ринку від невиправданого втручання (в області заробітної плати, цін і т. д.) та проведення тонкої державної політики щодо підвищення його гнучкості (створення гнучкої системи освіти, масове поширення інформації, стимулювання міжрегіональних переливів робочої сили і т . д.).

Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов'язані передусім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття економісти часто використовують закон Оукена. Згідно із цим законом, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати річної продукції більш як на 2%, а щорічний приріст ВВП в обсязі 2,7% утримує частку безробітних на постійному рівні.

Наслідки безробіття.

1. Відбувається знецінення, недовикористання ресурсу праці.

2. Погіршується якість життя частини громадян(безробітних і членів їх сімей).

3. Посилюється тиск на рівень з/п зайнятих.

4. Збільшуються затрати суспільства і окремих осіб на відновлення чи зміну професійного стану і рівня продуктивності праці.

5. Нація безповоротно втрачає частину так і не виробленої через безробіття сукупного попиту.

6. Зростає кількість людей, схильних до дій , які суперечать загальноприйнятим нормам і цінностям.