2. Соціальні гарантії педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Права осіб, які навчаються. Обов'язки осіб, які навчаються

Держава забезпечує педагогічним та наук-педагог працівникам:  належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслугов.; підвищ. Каліф. не рідше одного разу на 5 р; правовий, соціальний, професійний захист; надання пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла    компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;  призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства; встановлення підвищ. посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків; надання педагогіч. працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;  виплату допомоги на оздоров. у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки; 

Стаття 54. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах:

1. Особи, які навч. у вищ. Навчал. закладах, мають право на:

-вибір форми навчання;-безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;--трудову діяльність у позанавчальний час;--додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;--користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, оздоровчою базою вищого навч. закладу;--участь у науково-дослідних,, конференціях, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;--участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навч.-вихов. процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля;- обрання навчал. дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;--участь у формуванні індивідуального навчального плану.- ; безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів ВНЗ.

Обов'язки осіб: зобов'язані: додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку ВНЗ; виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.

3. Відродження Олімп.Ігор.

Передумови відродж.: 1.ідеї, 2. практичні спроби(провед ОІ),3. археологічні розкопки,4. розвит.національн. системи фіз. Вихов., 5. зародження та провед. Змагань з певних видів спорту,6. створ. Спортив. Об’єднань з плавання,л/а, боксу.

Перша ідея відродження належить Матео Лім’єрі ще в 15ст, його наукова праця «Протиріччя з церквою та владою». 1516р Аквілла організував показові олімп виступи.

1604р англічанин Роберт Довер у дні Св. Трійці в своїй садибі влаштував ОІ (боротьба, фехтування, хокей на траві, стрибки, метання молота і спису).в 17ст перша спроба провед.ОІ. Науковець Робенс опублікував велику наукову працю «Олімпіада в Англії»

Доктор Брукс провів в м. Венлок (Америка) олімп змагання. Переможці нагороджувалися срібним сервізом – кофейником від рук короля Греції.

В 1723р. Бернар запропонував і розпочав археологічні розкопки в олімпі. У 1832р після отримання незалежності від Турції в Греції провели спорт змагання – грец ОІ.

1858р військовослужбовець Цаппає створив фонд ОІ і побудував стадіон для ОІ в Афінах. 1859 р була проведена Панелійська Олімпіада (біг, стрибки, кінні скачки, лазання по канату, метання).

Купер пропонував провести в 1891р Англосаксонську Олімпіаду. Почали розвиватись певні системи ФВ: німецька, англійська, шведська, французька. Думка про відродження Олімпійських ігор наприкінці ХIХ ст. вже опанувала суспільством. Цю ідею змогла втілити в життя одна людина — французький просвітитель П’єр де Кубертен (1863 — 1937 рр.).

№ 5. 1.Передача інформації, управління і регуляція в біологічних системах.

Система- це єдине ціле, що складається з окремих частин, які тісно взаємопов'язані між собою.    Біологічна (жива) система - це структурне і функціональне  об'єднання  різних  елементів.  До  біологічних систем належать клітина (клітина може існувати самостійно як одноклітинний організм), організм, екосистема.

Біокібернетика, науковий напрям, пов'язаний з проникненням ідей, методів і технічних засобів кібернетики в біологію.

Основне теоретичне завдання біокібернетики — вивчення загальних закономірностей управління, а також зберігання, переробки і передачі інформації в живих системах.

Всякий організм — це система, здібна до саморозвитку і керування як внутрішніми взаємозв'язками між органами і функціями, так і співвіднош. з чинниками середовища.

Мета біокіберн. — вивчення організму з урахуванням основних взаємозв'язків починаючи з клітинного, тканинного, органного рівня і закінчуючи організмовим. Жива система характериз. не тільки обміном речовини і енергії, але і обміном інформації. Біокіберн. розглядає складні біологічні системи у взаємодії з середовищем саме з погляду теорії інформації. Одним з найважливіших методів біокіберн. є моделювання структури і закономірн. поведінки живої системи; воно включає конструювання штучних систем, відтворюючих певні сторони діяльності організмів, їх внутрішні зв'язки і відносини. Біокіберн. розглядає живий організм як багатоцільову «ієрархічну» систему керування, що здійснює свою інтеграційну діяльність на основі функціонального об'єднання окремих підсистем, кожна з яких вирішує «приватну» локальну задачу. Саморегуляція, характерна для всіх рівнів керування живої системи, забезпечується автономними механізмами, поки не виникають такі збурення, які вимагають втручання центральних механізмів керування.

Стосовно будь-яких систем, управління можна уявити як виявлення (шляхом передавання по каналах прямого зв'язку командної інформації) впливу управляючої підсистеми на керовану. Звідси по каналах зворотного зв'язку в управляючу підсистему надходить освідомча інформація. Крім того, ці підсистеми мають також інформаційні зв'язки з навколишнім середовищем. Управляюча та керована підсистеми, канали прямого та зворотного зв'язку, а також навколишнє середовище створюють систему управління.

5. 2. .фінансування в навч. Закладах, державн, приват власності.

Фінансування загальноосвітнього навчального закладу(ЗНЗ) здійснюється його засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до встановленого законодавством порядку.

Фінансово-господарська діяльність ЗНЗ здійснюється на основі його кошторису.

Джерелами формування кошторису ЗНЗ є:

• кошти відповідного бюджету (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів) у розмірі, передбаченому нормативами фінансув. загальної середньої освіти для забезпечення навчал. процесу в обсязі Державного стандарту загальної середньої освіти; - кошти фізичних, юридичних осіб (для приватних ЗНЗ); - кошти, отримані за надання платних послуг; - доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання; - кредити банків; - благодійні внески юридичних і фізичних осіб.

У ЗНЗ державної чи комунальної форми власності створюється фонд загального обов'язкового навчання, який формується з урахуванням матеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів бюджету в розмірі не менше 3% витрат на його поточне утримання, а також за рахунок коштів, залучених з інших джерел.

Кошти фонду загального обов'язкового навчання зберігаються на рахунку цього навчал. закладу в установі банку і витрачаються відповідно до кошторису, що затверджується директором.

Облік і використання коштів фонду загального обов'язкового навч. здійснюється цим навчальним закладом відповідно до законодавства. Витрачання коштів фонду здійсн. згідно з наказом директора, який видається на підставі рішення ради цього закладу.

3. П’єр де Кубертен. Його роль у відродженні Олімпійських ігор сучасності.

П’єр де Фреді барон де Кубертен – народився 1 січня 1863р. у сім’ї живописця. Дуже багато подорожував, займався музикою, веслуванням.У 1888р видає 2 статті: «Виховання в Англії», «Англійське виховання у Франції».

1 липня 1888р пропонує комітету освіти Франції впровадити заняття ФК в загальноосвітню школу. Завдяки йому франц. Школи почали впроваджувати в цьому році фіз.. вих.. 16 червня 1894р він опублікував запрошення на міжнародний конгрес з ФВ. В Сорбонському університеті у великій залі в присутності 2000 глядачів зібралося 79 представників від 49 міжнарод спорт організацій 12 країн (Франція, Греція, Італія, США, Іспанія, Росія, Аргентина, Угорщина, Н.Зеландія, Бельгія, Богемія, Швеція). Конгрес отримав назву «Конгрес відроджен.ОІ».Працював у 2-х секціях:1 секція – статус любителя

2секція – Відродження ОІ і ця секція вирішувала 5 проблем: (терміни; які види спорту, назва ОІ; контингент і вік; впровадження положення поняття любителя; проведення ОІ).

23 червня 1894р.було прийнято рішення про Відродження ОІ. Була прийнята Хартія з 6 пунктами:

1. Відродження ОІ провод-ся на між народ основі з врахуванням старих традицій і носити інтернаціональний характер

2. До участі в ОІ слід запрошувати організації всіх країн, напередодні ОІ повинні бути проведені відбіркові змагання

3. Види спорту: біг, стрибки, метання диску, важка атлетика, лижний спорт, плавання, академ гребля, фехтування, боротьба, бокс, кінний спорт, спортивна стрільба, гімнастика, велоспорт

4. В ОІ мали право на участь любителі, за виключенням – фехтування

5. МОК має право не допускати спортсменів окремих країн, які проти ідей олімпізму.

6. Для легкої атлетики треба ввести головні змагання «5-бор’я» - пентатлон.

На конгресі був затверджений список членів МОК з 15 осіб – соратники, однодумці Кубертена.

У 1896р Кубертен після Олімпіади в Афінах обирається президентом МОК. Під його керівництвом проведено 7 Олімпіад. Ним розроблена символіка, прапор, девіз, поетичний твір «Ода спорту».Ним написано 25 томів: «Психологія спорту», «Франц. Освіта», «Чому я відновив ОІ», «Всесвітня історія»…. За його участю проведено 8 конгресів.

1916р як істинний патріот йде воювати(1Св.в), передає документи Мок товаришу де Блоне.

1918р переселяється в м. Лазанію, заснов штаб-квартиру МОК.

1924р після ОІ пише заяву про відставку і з цього часу по 2 вересня 1937 р остається почесним президентом.

1928р звертається до учасників Олімпіади в Амстердамі з прощальним листом.

З 1928р жінки вперше приймали участь в ОІ в 4-х видах.

Помер 2.09. 1937р. під час прогулянки. Тіло поховано в Лазанії, серце забальзамоване в музеї , знаходь-ся в святилищі Олімпії при вході.

№ 6. 1. Заг. Закономірності обміну речовин.

Обмін речовин і енергії – або метаболізм – це сукупність хімічних і фізичних перетворень речовин і енергії, які проходять в живому організмі і забезпечують його життєдіяльність. Обмін речовин і енергії складає єдине ціле і підпорядковується універсальному закону збереженням матерії і енергії.

Метаболізм забезпечує сталість постійно втрачаючи організмом речовин (вода, мінеральні сполуки), забезпечує організм енергією, необхідною для руху, секреції, виявлення ряду речовин і інших проявів життя.

Окремі клітини та організми належать до відкритих систем. Це означає, що їхнє існування можливе лише завдяки надходженню в них із зовнішнього середовища поживних речових,їхніх перетворень та виведення назовні продуктів життєдіяльності. Сукупність цих процесів має назву обмін речовин, або метаболізм.

В організмах одночасно відбувається процес двох типів. До першого типу належить надходження з навкол. середовища, засвоєння і накопичення речовин, які використав. для синтезу сполук, необхідних для окремих клітин та усього організму. Сукупність реакцій синтезу, які забезпеч. розвиток клітин та організмів, поновлення їхнього хімічного складу, називають пластичним обміном. На здійснення цих процесів організм витрачає певну кількість енергії, необхідної для утворення хімічних зв’язків тощо. До другого типу належать процеси розкладу речовин. Вони супроводжуються виділенням енергії, необхідної зокрема для забезпечення пластичного обміну. Сукупність реакцій розкладу складних сполук в організмі, що супроводжуються виділенням енергії, називають енергетичним обміном.

Процеси розкладу сполук не завжди врівноважені процесами їхнього синтезу. Так, під час росту клітини чи організму процеси синтезу переважають над процесами розкладу. Завдяки цьому забезпеч. накопичення необхідних сполук і ріст організмів. Під час інтенсивної фізичної роботи, у разі нестачі поживних речовин або старіння, навпаки процеси розкладу переважають над процесами синтезу. Якщо втрати біомаси та енергії не будуть компенсовані харчуванням, то організм поступово виснажуватиметься, що врешті-решт призведе до загибелі.

Отже, енергетичний та пластичний обмін є складовими єдиного процесу обміну речовин і перетворення енергії в живих організмах – метаболізму. Завдяки процесам обміну речовин і перетворення енергії забезпечується підтриманням гомеостазу – необхідна умова нормального функціонування будь-якої біологічної системи від клітинного до біогеоценотичного рівнів організації.

2. Педагогічна інноватика(пед. інов) належить до системи загального наукового і педагогічного знання. Вона виникла і розвивається на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти і є однією з фундаментальних дисциплін, яка суттєво прискорює процеси оновлення освіти.

Проблеми інновацій досліджують сербський педагог К. Ангеловськи та англ.. й америк. педагоги X. Барнет, Д. Гамільтон, Н. Грос, У. Кінгстон, М. Майлз, та ін. Інтерес до інновацій світової педагогічної громадськості виявляється у створенні інформаційних служб (Центр дослідження інновацій в освіті під егідою ЮНЕСКО), започаткув. програм впровадження пед. інов, проведенні міжнародних конференцій, діяльності організацій, що узагальнюють педагогічні нововведення в різних країнах світу, інформують про них педагогічну громадськість на сторінках спеціальних часописів. Зокрема, Міжнародне бюро з питань освіти (Франція, Париж) публікує такі періодичні видання, як «пед. інов», «Інформація та інновація в освіті» та ін.

Розвиток пед. інов в Україні пов'язаний із масовим громадсько-педагогічним рухом, спричиненим суперечностями між суспільними потребами щодо розвитку і функціон. навч-виховн закладів і реальним буттям навч-вихов справи.

пед. інов полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Наукові інтереси пед. інов пов'язані з вивчен інновац. процесів у системі освіти і вихов. Саме такими є процеси створення, освоєння і застосування пед. інов.

Інноваційні освітні процеси — зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, впровадження, поширення новацій і зміни освітнього середовища, в якому здійснюється їх життєвий цикл.

Як і в інших сферах суспільного буття, в системі освіти інноваційні процеси є не просто впровадженням нового. Вони реалізуються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм діяльності, яким властиві новизна, високий потенціал підвищення ефективності діяльності загалом або у певних їх сферах, здатність забезпечити довготривалий корисний ефект, узгодженість з іншими нововведеннями.

Завдяки цим особливостям інноваційні процеси принципово відрізняються від процесів стабільних.

Залежно від масштабу перетворень педагогічні новвоведення:

— часткові (локальні, одиничні) нововведення, не пов'язані між собою;

— модульні нововведення (комплекс пов'язаних між собою часткових нововведень, що належать, наприклад, до однієї групи предметів, однієї вікової групи дітей тощо);

— системні нововведення (охоплюють весь навчально-виховний заклад). Вони передбачають перебудову всього закладу під певну ідею, концепцію або створення нового освітнього закладу на базі попереднього (н-д, дитячий садок — школа, адаптивний дитячий садок, школа-лабораторія тощо).

3. Президенти МОК, їх вклад у розвиток становлення сучасних ОІ

1. Димитріос Вікелас – (15.09.1835-1908)

Установчий конгрес з проблем відродж. ОІ розпочався в Парижі 16 червня 1894 року. Це був наслідок співробітництва Кубертена й Вікеласа, котрий ще за рік до цього відвідав- Дельфи та ознайомився з гімном на честь Аполлона (уперше виконувався на зібранні Товариства дослідників Греції). Уже 18 червня 1894 року розпочали роботу дві комісії конгресу, головою однієї з яких - стосовно проблем олімпізму – було обрано Д. Вікеласа.

На тому ж конгресі 1894 року в Парижі Вікелас був обраний до першого складу МОК, ставши його членом для Греції. Д.Вікелас на пропозицію П’єра деКубертена був обраний 1 презид. Міжнародного олімпійського комітету.

Як перший президент МОК Д. Вікелас зробив великий внесок у підготовку Ігор І Олімпіади та їх організацію. Разом із генеральним секретарем МОК П’єром де Кубертеном Вікелас доклав чимало зусиль для того, щоб подолати спротив тих сил у Греції (зокрема й уряду країни), які з політичних, економічних та інших причин негативно поставилися до ідеї проведення Ігор у Греції.

Багато зробив Д. Вікелас і для того, аби Ігри І Олімпіади в Афінах відбулися успішно. Отож він мав підстави сказати: «Відродж. ОІ знаменує перемогу еллінізму.

По завершенні Ігор І Олімпіади Д.Вікелас склав повноваж. Презид. МОК ,хоча й залишався його діяльним членом.

Вікелас запропонував запровадити в школах фізичні вправи та спорт у рамках національної прогарми виховання під гаслом «піклування про здорове тіло і дух». Останнє десятиріччя свого життя Д. Вікелас присвятив літературній діяльності. Помер 20 липня 1908 року в Афінах, не доживши двох місяців до 73 років.

2.Пьер де Кубертен(1896-1925) франц. громадс. діяч, ініціатор відродження букви і духу давньогрецьких Олімпійських змагань, залишався почесним президентом до смерті.

Організовані за ініціативою Кубертена змагання отримали назву ОІ сучасності.

Кубертен багато роздумував над ідеєю проведення міжнародних змагань в цілях популяризації спорту, розробив проект відродж. ОІ ( 25 листопада 1892 року виступив в Сорбоні, всесвітньо відомому Паризькому університеті, з доповіддю «Відродження олімпізму»), створив нову спортивну дисципліну — сучасне п'ятиборство; Під його керівництвом проведено 7 Олімпіад. Ним розроблена символіка, прапор, девіз, поетичний твір «Ода спорту».Ним написано 25 томів: «Психологія спорту», «Франц. Освіта», «Чому я відновив ОІ», «Всесвітня історія»…. За його участю проведено 8 конгресів.

.3. Анри Байе Латур (1925-1942)

Проти участі радянських спортсменів.розділ поняття любительського та професійного спорту; вивів з програми теніс, бейсбол, регбі; розділ повноважень МОК та МФС, добивався повної автономності і незалежності МОК, підтримував участь жінок в ОІ, почалося утвердження жіночих дисциплін, створення оптимальних постійних олімпійських показових програм, нагороди стали єдиними для всіх ігр та видів спорту.

4.Юханнес Зігфрід Едстрем (1870 – 1964)

керує в один з найскладніших періодів його історії. Захоплювався спортом, надаючи перевагу л/а(спринтер);1901–1903 - очолював Шведську л/а федерацію, на початку ХХ ст. керівників національного спортивного руху в Швеції. Вдалося зберегти олімпійський рух від розколу у важкі воєнні роки й відродити діяльність МОК після закінчення 2 світової війни.---вдалося досягти компромісу з Міжнародною федерацією лижного спорту (ФІС) стосовно допуску до участі в зимових Олімпійських іграх інструкторів лижного спорту.---за час його правління команда СРСР приймала участь в ОІ.---возвеличченя ролі молоді.

5. Ейвері Брендедж

президент Олімпійського комітету США ; виступав проти протистояння прихильників і противників проведення в Німеччині 1936 р. IV зимових Олімпійських ігор та Ігор ХІ Олімпіади , обстоював у МОК статус спортсмена-аматора

Боротьба з націоналізмом (проти підняття прапору і виконання гімну), виступає проти підраххунку балів у загальнокомандному заліку. Фанатично боровся за любительський спорт. Категорично проти втручання політиків в спорт.

6. Майкл Морріс Кілланін (1979 – 1980)

був віце-президентом МОК. концепція аматорства, і комерціалізацією спорту; період надзвичайно потужної активізації наукових досліджень у галузі олімпізму, створена МОК тристороння комісія по-новому інтерпретувала відносини між МОК, міжнар. Спорт. Федерат. та націон. Олімп. Комітет. Значно активізувалася позиція прихильників участі держави в розвитку спорту та національного олімпійського руху. Їх підтримував і Кілланін активний діалог МОК із ЮНЕСКО, що 1976 р. створила постійний комітет із фізичного виховання та спорту, вірив у могутній вплив ідеалів олімпізму на майбутнє сучасного світу. Почали прийм. участь професіонали.

7. Хуа́н Анто́ніо Самара́нч-і-Торелло́ (17.07.1920— 21.04. 2010,), — іспанс. Спортив. функціонер, політич. і громадс. Діяч. 7 Президент МОК (1980—2001 рр.), обраний за внесок у міжнародний олімпійський рух довічним почесним президентом МОК.

- зумів об’єднати народи і провести ОІ в Сеулі після 12 річної перерви;--налагодив зв’язки з НАТО, ЮНЕСКО,--створ. Міжн. Спортив. Суд (1983р)

8. Жак Рогге – 2001 - …

Проблеми допінгу, насильства, корупція, обмежена кількість учасників, розширення зимових видів спорту. Створ. Медичну асоціацію ВАВА

Білет №7

7. 1. Будь-яка м'язова діяльність людини потребує певних витрат енергії АТФ, відновл. якої в організмі здійснюєт. різними шляхами, що залежать від характеру і тривалості виконув. роботи. фіз.. вправи можна розділити на 4 типи: максимальної 15–20 с, субмаксимальної від 20 с до 2–3 хв, великої до ЗО хв.і помірної до 4–5 годин потужності.

При викон. вправ максим. Потужн. (біг на 100–200 м) кисневий запит може складати 7–14 л, а кисневий борг -6–12 л, що складає 90–95 % кисневого запиту. Це свідчить про те, що організм спортсм, виконуючи подібні навантаж, засвоює за час роботи кількість кисню, яка дорівнює 5–10 % загал. його потреби. При викон вправ субмаксимал потужн (біг на 400, 800 м і т. п.) енергетичне забезпеч. відбуваєт. в основному за рахунок гліколізу. Кисневий борг у цьому разі найбільший і складає біля 90 % кисневого запиту, який за такої роботи може досягати від 20 до 40 л. У м'язах у резул. високої інтенсивн. гліколізу у великій кількості накопичується молочна кислота, збільш. вміст продуктів обміну білків, значно знижується рівень глюкози і глікогену. Вправи великої потужності (біг 3000, 5000 мит. п.) забезпеч. енергією в основному за рахунок реакцій аеробного процесу, але ще при достатньо високому рівні розвитку гліколізу. Частка анаеробних процесів у енергозабезпеченні роботи швидко знижується в міру її тривалості. Найбільш інтенсивні вправи помірної потужності (біг на наддовгі дистанції) відбуваються практично повністю в аеробних умовах. При цьому встановлюється відповідність між потребою організму в кисні і його надходженням.

7.2. Педагогіка співробітництва- сформов. У середині 80-х роках ХХ.ст. новаторський напрям у педагогіці, представники якого започаткували й використ. інновац. системи і методи навчан. та виховання.

Педагогічна технологія — сукупність, спеціальний набір форм, методів, способів, прийомів учіння й виховних засобів, системно використовуваних в освітньому процесі, на основі декларованих педагогічних для психолого-педагогічних установок. Методика – це описання конкретних прийомів, способів, техніки педагогічної діяльності в окремих освітніх процесах.

Педагогічний система – цілісний процес, що органічно поєднує навчання, виховання та розвиток вихованців. Спільне – спрямоване на навчання, виховання та всебічний розвиток вихованця. Відмінне – обсягом впливу на вихованця.

7.3. (5 ОІ,1 позачергові і шоста не провод. в Берліні).Характериз.:Відносно невелика популярність ; додаток до всесвітніх промислових виставок (1900, 1904); невелика кількість країн які приймали участь; характеризується офіційним недопуском жінок; 1913 р. розроблено кодекс честі; намагання проводити за регіональними правилами змагань; створені перші федерації (1908 плавання, 1912 л/а, боротьба, 1914 – боротьба); прийом вітчизняних спортсмненів до міжнародної олімпійської сімї; участь російських спортсменів в 5 Іграх Олімпіад; розроблено символіку; впровадженно змагання в галузі мистецтва, високий прояв втручань; Одна олімпіада не проводилася 1916, 1906 – позачергова.Прийнят Кодекс Честі спортом.(1913р). 2.період(1920-1948р) (6 ОІ і 2 непровод.(12 і 13) в Гельсінкі іЛондон) відторгнення країн які брали участь у війні (німеччина, Австрія, 1920,1924); вперше впроваджено символіку і клятву (1920); вперше запалено олімпійський вогонь (1928, Бауель); перше олімпійське селище (1932); офіційний допуск жінок (1928); намагання провести ігри за регіонами, за становими ознаками (Латур); створені федерації баскетбол, бокс, кульова стрільба. 3. 1952-1988р.(2 олімпіади бойкотували. 22 в Москві,і23 в Лос-Анджелесі) не втручання політики в спорт, проблема любительства і професіоналізму, започаткування міжнародного турніру дружби; розповсюдження олімпійського руху в країнах Африки, Азії і Латинської Америки; постійно розширювалася олімпійська програма, Цей період співпав з діяльністю трьох президентів: Єйвері Брендеджа – 1952 – 1972рр., Майкла Мориса Килланина – 1972 – 1980рр., Хуана Антоніо Самаранча – з 1980р. 4. Ігри XXV і наступних Олімпіад починаючи з 1992 року.

( 5 олімпіад, 3 олімп.за участю команди України, як незалежної держави) закінчення втручання політики в спорт; комерціоналізація спорту; посилився престиж за проведення ОІ, посилилась боротьба за вибір міста; виникає проблема допінгу; про себе заявили НОК України ( Віктор Петренко – 1 чемпіон)

Білет №8