4. Напрями реформування та модернізація системи державної підтримки розвитку житлово-комунального господарства

Стан житлово-комунального господарства в Україні є вкрай незадо­вільним. Як показав досвід, житлово-комунальне господарство неспро­можне ефективно працювати в ринкових умовах і надавати послуги на­лежного рівня. Так, підлягає ремонту кожен третій житловий будинок, а 40 тис. будинків (4 % житлового фонду) є аварійними і мають граничний ступінь зносу. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство. Аварійними є майже третина водопровідно-каналізаційних мереж. Онови­ти потрібно більше ніж 80 % рухомого складу міського електротранспорту.

Житлово-комунальне господарство - галузь з найнижчим рівнем

сучасного оснащення.

Найсуттєвішими недоліками господарського механізму житлово-ко­мунального господарства, які зумовлюють необхідність проведення докорінних реформ, є:

• відсутність конкурентного середовища;

• незадовільний технічний стан основних фондів житлово-кому­нального господарства;

• великі втрати ресурсів у мережах внаслідок їх незадовільного

технічного стану;

• значна регіональна диференціація тарифів;

• неповне відшкодування вартості послуг житлово-комунальних підприємств установленими тарифами;

• дотація збиткових підприємств, що формує споживацькі тен­денції;

• монопольне становище більшості підприємств, що не створює стимулів для здешевлення собівартості послуг, зменшення ви­трат енергетичних ресурсів і непродуктивних видатків;

• низька продуктивність праці та велика кількість працюючих у житлово-комунальному господарстві;

• відсутність кваліфікованих менеджерів, здатних ефективно управляти комунальними підприємствами;

• низька якість послуг і зменшення обсягів їх надання, що веде до зменшення доходів житлово-комунального господарства;

• заборгованість населення за надані послуги, велика кількість комунальних пільговиків;

• обмеженість фінансових ресурсів об'єктів комунальної влас­ності, хронічна нестача коштів не лише для їх розвитку, але й для поточного утримання.

Все це зумовлює необхідність проведення комплексного реформу­вання сфери житлово-комунального господарства.

Мета реформування житлово-комунального господарства

створення ефективного ринкового механізму функціонування житлово-ко­мунального господарства з метою підвищення рівня обслуговування спо­живачів шляхом поступового запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на базі реальної вартості цих по­слуг з одночасним реформуванням галузі

Напрями реформування:

• поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного серед­овища;

• удосконалення системи управління житлово-комунальним гос­подарством через його реструктуризацію та запровадження договірних відносин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їх правового захисту;

• реформування системи фінансування житлово-комунального господарства.

Завдання комунальної реформи:

• ринкова трансформація комунальної сфери на основі привати­зації, використання концесійних механізмів та фінансової під­тримки комунальної реформи з одночасною децентралізацією управління комунальною галуззю;

• встановлення прийнятних для бізнесу і для населення тари­фів, які були б економічно обґрунтованими, відшкодовували витрати підприємств, забезпечували розвиток та оновлення в житлово-комунальній сфері та враховували платоспромож­ність населення;

• забезпечення фінансової самодостатності територіальних громад щодо виконання власних повноважень у цій сфері;

• запровадження механізмів громадського контролю, зокрема за прозорістю встановлення тарифів і цін, у тому числі й на при­родний газ і електроенергію, та тарифів на житлово-комунальні послуги;

♦ надання адресної допомоги тим, хто її потребує.

Механізм реалізації реформи:

• впорядкування наданих пільг з оплати послуг та джерел їх фі­нансування;

• впровадження ресурсозберігаючих технологій з метою здешев­лення вартості житлово-комунальних послуг та відповідного зниження тарифів;

• сприяння залученню інвестицій для розвитку організацій з об­слуговування і ремонту об'єктів житлово-комунального гос­подарства;

• реструктуризація заборгованості бюджетів усіх рівнів підпри­ємствами житлово-комунального господарства з дотацій, пільг та субсидій за попередні роки;

• розвиток лізингу у сфері житлово-комунального господарства;

• запровадження диференційованої плати за утримання житла та надання послуг з урахуванням інженерного обладнання бу­динків.

Основні напрями вдосконалення системи державної підтримки розвитку й реформування житлово-комунального господарства повинні включати наступне (табл. 9.1).

Напрями вдосконалення системи державної підтримки роз-витку й реформування житлово-комунального господарства

1.	Удосконалювання системи оподатковування підприємств галузі
2.	Оптимізація нормативно-правових основ регулювання функціонування
3.	Створення житлово-комунального господарства на регіональному рівні конкурентного середовища, поділ функцій з управління й утримування житлового фонду, роздержавлення ЖЕКів
4.	Передача в управління, оренду об'єктів комунальної власності, залу­чення у сферу обслуговування приватних структур й інвестицій
5.	Удосконалення тарифної політики, впровадження механізму регулю­вання тарифів через установлення їхнього граничного рівня, а також їхнє формування на основі галузевих нормативів
6.	Забезпечення відповідальності за підвищення рівня та якості послуг, а також - об'єднання власників багатоквартирних будинків, будинкових комітетів
7.	Розвиток фінансово-кредитної системи комунального господарства, удосконалення інформаційної підтримки реформування галузі
8.	Зміцнення й розвиток системи підготовки кадрів для житлово-кому­нального господарства
9.	Удосконалення діяльності органів управління житлово-комунальним господарством

Поліпшення змісту й підвищення якості регіональної програми розвитку й реформування житлово-комунального господарства може бути досягнуте на основі алгоритму планування, який відрізняється від існуючого й базованого на принципі єдності й взаємозумовленості трьох основних напрямків розвитку й реформування житлово-кому­нального господарства:

• регулювання зовнішнього середовища житлово-комунального господарства;

• прямого ресурсного забезпечення конкретних підприємств га­лузі;

розвитку інфраструктури підтримки галузі. Для забезпечення ефективної організаційної бази реалізації про­грами реформування житлово-комунального

господарства необхідно: - створити міжвідомчу координаційну раду з реформування жит­лово-комунального господарства, що включає представників

органів державного управління, представників наукової гро­мадськості й громадських організацій; - розробити й затвердити рекомендації з підготовки типової програми реформування житлово-комунального господарства адміністративного району (великої міської ради), сільської (се­лищної) ради, населеного пункту. Одним із пріоритетних завдань розвитку й реформування житло­во-комунального господарства є залучення приватних інвестицій у галузь. Загальновизнано, що найбільш ефективними формами за­лучення приватного капіталу в економіку є приватизація підприємств державної й комунальної власності й передача їх у концесію. Сьогодні в Україні в сфері водо-, теплопостачання й водовідведення ці форми не використовуються з наступної причини: діяльність і надання зазна­чених комунальних послуг є нерентабельними внаслідок недосконалої тарифної політики, яку реалізують відповідно до повноважень органи місцевого самоврядування. Чинне законодавство забороняє привати­зацію підприємств цієї сфери, відсутня ініціатива органів місцевого самоврядування щодо використання механізмів концесії.

Виходячи з необхідності залучення значних коштів для технічного переоснащення об'єктів ЖКГ, пропонується механізм залучення при­ватних інвесторів на ринки послуг житлово-комунального господарства (табл. 2):