1. Вчитель вводить звук спочатку у фразі, потім ілюструє його у слові і лише після цього вимовляє його ізольовано.

2. У разі потреби вчитель дає відповідні пояснення.

3. Учень спочатку пошепки за вчителем вимовляє окремі звуки у словах, і нарешті ─ у фразах.

Вирішальним фактором у формуванні вимовних навичок є фонетичні вправи. Виконувати їх учні можуть синхронно на основі звукозапису, у паузах за диктором. Хорове повторення нових звуків загалом передує індивідуальному, у хоровому виконанні вправ слабші учні почувають себе впевненіше. Корекція, “доопрацювання” артикуляції окремих звуків завершується в індивідуальному порядку. В школі закладають також основи інтонаційного і ритмічного оформлення мовлення. В організації роботи над фонетичним аспектом мови суттєвим є питання, коли навчати вимови, зокрема, на якому етапі уроку і на якому етапі курсу навчання треба зосередити роботу над нею. Звичайно, категоричної і однозначної відповіді тут бути не може. Йдеться про те, що роботі над вимовою необхідно приділяти увагу постійно на всіх етапах уроку і на всіх етапах курсу навчання. Цей висновок ґрунтується на таких засадах:

1. Навички вимови формуються не відразу, а лише в результаті довготривалого тренування.

2. Набуті, але недостатньо закріплені навички виявляють тенденцію до “сповзання” в бік уподібнення до вимови рідної мови.

3. Допущені у вимові помилки повинні бути виправлені, бо інакше вони можуть перерости в негативні навички.

З огляду на це робота над вимовою повинна бути стабільною, тривалою і наполегливою, навіть якщо вчителю вже здається, що мети досягнуто. І все ж, коли говорити про етапи уроку і етапи навчання в цілому, то в системі правильно налагодженої роботи над вимовою деякі з них мають більше, а деякі менше значення. Очевидно, що на уроці повинен бути якийсь етап, коли вимова звуків виявляється в центрі уваги. Це здебільшого початок уроку (3-5 хв.), коли вчитель проводить окремі звуки або коректують їх вимову, в разі потреби вдаються до відповідних пояснень. На всіх інших етапах уроку робота над вимовою зумовлюється характером опрацьовуваного матеріалу.

У курсі навчання в цілому робота над вимовою теж на різних етапах розподіляється по-різному. На початковому етапі, коли закладаються основи фонетичних навичок, навчання вимови є предметом посиленої уваги. Це пояснюється двома причинами. По-перше, учні припускають багато помилок, що виникають внаслідок інтерференції звукової системи рідної мови. По-друге, лише на початковому етапі учні виявляють інтерес до роботи над вимовою. У старших класах їх це вже здебільшого не цікавить. Тому коригувати вимову на цьому етапі дуже важко. У старших класах передбачається підтримання на заданому рівні сформованих навичок, їх подальше закріплення і удосконалення. Ця робота планується з урахуванням:

• типових помилок, що учні припускали на попередніх уроках;

• зв’язку фонетичних явищ з новим матеріалом, який опрацьовується.

13) Формування граматичних навичок

Згідно з принципом комунікативності у навчанні іноземних мов і практич­ної мети — навчання іншомовного спілкування — засвоєння мовного матеріалу (граматичного, лексичного, фонетичного, орфографічного) відбувається комплексно. Проте це не означає відсутності спеціальної цілеспрямованої роботи над засвоєнням граматичних форм і структур, вокабуляра, звуків т.д..Виникає необхідність у фрагментах уроків, на яких домінує той чи інший аспект мови — граматика, лексика, фонетика, орфографія.

В середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучу­ваної іноземної мови. а спеціально відібраний граматичний мінімум, який склада­ється з активного граматичного мінімуму та пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має оволодіти тими грама­тичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення. Щоб сприймати і розуміти думки інших людей, необхідно володіти як активним, так і пасивним граматичним мінімумом (див. схему 5).

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.

Граматичні навички мовлення, як і всі інші навички мовлення, повинні характеризуватися такими ознаками як автоматизованість, гнучкість та стійкість і формуватися поетапно (див.розділ 3.2.).

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру, яка відбиває певні зв'язки між її компонентами. Розрізняють п'ять рівнів мовленнєвих одиниць:

1. рівень словоформи (слово в його граматичній формі); 2рівень вільного словосполучення; 3рівень фрази/речення 4 рівень понадфразової єдності (відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);5 рівень цілого тексту

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому на 5му навички мають уже функціонувати,

Як можна зобразити структуру мовленнєвих одиниць різних рівнів у навчальному процесі? Це можна зробити різними способами: за допомогою вербальних правил (описових і правил-інструкцій); моделей-схем і, нарешті, мовленнєвих зразків. Описові правила мають констатуючий характер і формулюються у такий спосіб: ... формується за допомогою ...; вживається в таких випадках .... Правила-інструкції мають динамічний характер і є інструкціями до дії. Наведемо приклади.

Французька мова.

Щоб запитати, чи відбудеться дія у найближчому майбутньому, поставте на перше місце такі форми допоміжного дієслова: vas—для 2-ої особи однини, va — для 3-ої особи однини, allons — для 1 -ої особи множини, allez — для 2-ої особи множини, vont — для 3-ої особи множини, на друге — підмет, на третє — неозначену форму смислового дієслова, а потім інші члени речення.

У багатьох випадках ефективнішим за вербальне правило є модель-схема.

На етапі ознайомлення завдяки використанню кількох ситуацій мовлення і різноманітного лексичного наповнення нової ГС починає формуватися така якість граматичної навички як гнучкість. На етапі автоматизації вона продов­жує формуватися, але основна мета цього етапу — сформувати найсуттєвішу якість навички — автоматизованість. Вона формується на двох рівнях етапу автоматизації — на рівні фрази та на рівні понадфразової єдності, де, крім автоматизованості, має бути сформована ще й стійкість навички.

Змістом етапу автоматизації є умовно-комунікативні рецептивно- репродуктивні (на рівні фрази) та продуктивні (на рівні понадфразової єдності) типи вправ, які ми розглянули раніше (див. розділ 3.3.).

Розглянемо види вправ, що використовуються для автоматизації дій учнів з активним граматичним матеріалом.

Вправи, що виконуються на рівні фрази:

імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, завер­шення ЗМ, відповіді на різні типи запитань, самостійне вживання засвоєної ECL ~"~~Наведемо приклади умовно-комунікативних вправ для автоматизації дій учнів з новою ГС активного мінімуму.

Вправи, що виконуються на рівні понадфразової єдності:

об'єднання ЗМ (одноструктурних та різноструктурних) у понадфразову єдність; об'єднання ЗМ у діалогічні єдності (запитання - відповідь, твердження - твердження тощо).

Етапи оволодіння матеріалом: 1) учні опановують новим граматичним матеріалом (структурами і морфологічними формами) на основі раніше вивченої, тематично пов’язаної лексики. 2) головна увага надається новій лексиці з теми на основі засвоєних раніше структур 3) створюються умови для творчого і правильного перекомбінування раніше засвоєного і досліджуваного лексичного і граматичного матеріалу в усному і писемному мовленні.

Види МД: 1) граматична навичка говоріння 2) морфологічні н. 3) синтаксичні н. 4) рецептивні граматичні н. (рецептивно-активні і рецептивно-пасивні). Основні етапи роботи над граматичним матеріалом: 1) Етап презентації граматичних явищ 2) Формування граматичних навичок 3) Включення навичок у різні види мовлення. 4) Розвиток мовленнєвих умінь. Етап формування мовленнєвих граматичних навичок можна вважати найважливішим, оскільки з ним пов'язана автоматизація граматичних дій, без якої неможливе формування навички.