- •1(3). Міжнародні кореспондентські відносини і рахунки банків
- •2. Загальна характеристика строкових операцій
- •5.Загальна характеристика міжнародного акредитива. Фази і сторони-учасники документарного акредитива
- •6(30).Методи хеджування від валютного ризику
- •7.Організація міжнародних лізингових операцій. Переваги і недоліки лізингу.
- •8.Організація міжнародних факторингових операцій
- •9.Учасники гарантійних операцій та взаємовідносини між ними. Типи, форми і види банківських гарантій
- •11(24). Механізм здійснення платежів векселями
- •13.Ввезення валюти в Україну. Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення валютного законодавства України
- •14.Сутність поруки і банківських гарантій. Цілі і сфера застосування банківських гарантій.
- •18.Сутність та особливості міжнародних торговельних розрахунків
- •21. Ф’ючерсні операції
- •22.Формування кореспондентських відносин
- •23. Механізм платежів пластиковими картками(варіант2)
- •Види кредитних карток
- •25.Короткострокове кредитування в міжнародній торгівлі
- •26.Переваги і недоліки форфейтингу
- •27.Ризики в зовнішньоторговельних операціях
- •28.Порядок оформлення валютних рахунків. Операції на валютних рахунках підприємств
- •29. Способи здійснення міжнародних платежів
- •31.Структурна організація міжнародної банківської діяльності
- •34.Умови платежів за зовнішньоторговельними операціями підприємства
- •35.Організація міжнародних форфейтингових операцій
7.Організація міжнародних лізингових операцій. Переваги і недоліки лізингу.
Термін «лізинг» походить від англійського дієслова to lease, що означає «орендувати», «брати під оренду».
У загальному розумінні лізинг являє собою договір, що передбачає надання лізингодавцем лізингоотримувачеві належних йому устаткування, машин, комп'ютерної та оргтехніки, транспортних засобів, споруджень виробничого, торгівельного і складського призначення у виключне користування на певний термін за визначену винагороду — орендну плату, що включає відсоткову ставку, яка покриває вартість залучення засобів лізингодавцем на грошовому ринку з урахуванням необхідного прибутку банку та амортизації майна.
Згідно з Законом України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р., лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоодержувачеві майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). В Україні майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу:
♦ об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України «Про оренду державного майна», крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств;
♦ земельні ділянки та інші природні об'єкти.
Лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не в грошовій, а у виробничій формі, що зближує лізинг з інвестуванням.
Лізингові операції близькі до кредитних операцій із усіма правами, що випливають із цього, і нормами державного регулювання. Проте лізинг відрізняється від кредиту тим, що після закінчення терміну лізингу і виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо угодою не передбачений викуп суб'єкта лізингу за залишковою вартістю або передача у власність лізингоотримувачеві). При кредиті ж банк лишає за собою право власності на об'єкт як заставу позики.
Економічна сутність лізингу робить його застосування найефективнішим у галузях, що випускають продукцію високого ступеня готовності, збут якої багато в чому зазначається її конкурентоспроможністю і наявністю засобів у користувача цієї продукції.
На нашу думку, причиною значного поширення лізингу є ряд його переваг порівняно зі звичайною позичкою.
Лізинг припускає відразу 100% кредитування і не потребує негайного початку платежів. При використанні звичайного довгострокового кредиту для купівлі устаткування підприємство повинне близько 15—20% оплачувати авансом власними коштами. При лізингу контракт укладається на позву вартість майна. Орендні платежі починаються після постачання майна орендарю або пізніше.
Дрібним і середнім підприємствам простіше одержати контракт за лізингом, ніж позичку. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій., оскільки передбачається, що забезпеченням угоди є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.
Лізингова угода більш гнучка, ніж позичка, тому що надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Позичка завжди припускає обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю сторін бувають щомісячними, щоквартальними і т. д., а суми платежів можуть відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою або плаваючою. Іноді погашення здійснюється після одержання виторгу від реалізації товарів, зроблених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути компенсоване зустрічною послугою, що дозволяє підприємствам без різкого фінансового напруження поновлювати виробничі фонди. Орендна плата відноситься на витрати виробництва і знижує в лізингоотримувача оподаткований прибуток.
Ризик старіння устаткування цілком полягає на лізинго-давця. Орендар може постійно поновлювати свій парк устаткування.
5. Переваги обліку орендованого майна. Основними принципами Євролізу по обліку лізингових операцій є опублікування орендарем своїх фінансових зобов'язань, що випливають із лізингових угод, а також те, що облік та амортизація лізингового майна здійснюється за даними балансу підприємства. При цьому варто відобразити такі моменти: суму орендних платежів у даному фінансовому році, загальну суму орендних платежів за період контракту та їхньої поточної вартості на дату складання балансу. У багатьох країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталу. Оскільки майно за лізинговою угодою буде враховуватися поза балансом орендодавця, то орендар може розширити свої виробничі потужності, не змінюючи структури капіталу.
Платежі за лізингом здійснюють із суми прибутку від використовуваного устаткування, вони не підлягають оподатковуванню, тому що є орендною платою. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використання фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів за лізингом фіксується під час підписання договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.
При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни-орендодавця, що досягається зниженням виплат, а також додаткові послуги (головним чином у разі оперативного лізингу) орендодавця або його представників (наприклад, технічне обслуговування і ремонт орендованого устаткування, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, постачання запчастин та ін.).
Міжнародний валютний фонд не враховує суми лізингових угод і підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, установленої Фондом за окремими країнами.
Однак лізингу притаманні й недоліки:
орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема, через інфляцію);
якщо це фінансовий лізинг, то орендні платежі не припиняються до кінця контракту, незважаючи на моральне старіння обладнання через науково-технічний прогрес;
• складність організації;
вартість лізингу більше позички, але не слід забувати, що ризик застарілого обладнання покладається на лізингодавця. а тому він бере велику комісію для компенсації;
віднесення лізингових платежів на валові витрати лізингоо-держувача;
• оподатковування прибутку лізингодавця;
• якщо лізингодавцем є нерезидент України, він може потрапити під дію положення про 15 % репатріації прибутків.