- •1(3). Міжнародні кореспондентські відносини і рахунки банків
- •2. Загальна характеристика строкових операцій
- •5.Загальна характеристика міжнародного акредитива. Фази і сторони-учасники документарного акредитива
- •6(30).Методи хеджування від валютного ризику
- •7.Організація міжнародних лізингових операцій. Переваги і недоліки лізингу.
- •8.Організація міжнародних факторингових операцій
- •9.Учасники гарантійних операцій та взаємовідносини між ними. Типи, форми і види банківських гарантій
- •11(24). Механізм здійснення платежів векселями
- •13.Ввезення валюти в Україну. Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення валютного законодавства України
- •14.Сутність поруки і банківських гарантій. Цілі і сфера застосування банківських гарантій.
- •18.Сутність та особливості міжнародних торговельних розрахунків
- •21. Ф’ючерсні операції
- •22.Формування кореспондентських відносин
- •23. Механізм платежів пластиковими картками(варіант2)
- •Види кредитних карток
- •25.Короткострокове кредитування в міжнародній торгівлі
- •26.Переваги і недоліки форфейтингу
- •27.Ризики в зовнішньоторговельних операціях
- •28.Порядок оформлення валютних рахунків. Операції на валютних рахунках підприємств
- •29. Способи здійснення міжнародних платежів
- •31.Структурна організація міжнародної банківської діяльності
- •34.Умови платежів за зовнішньоторговельними операціями підприємства
- •35.Організація міжнародних форфейтингових операцій
29. Способи здійснення міжнародних платежів
Перекази за кордон можуть бути здійснені різними способами: письмово, поштою, телеграфом, телетайпом, через міжбанківські системи комунікацій тощо. Для письмових переказів є рекомендовані Міжнародною торговою палатою особливі типові формуляри, складені багатьма мовами. За змістом вони нагадують перекази всередині країни, оскільки тут також повинні бути зазначені замовник, бенефіціар з його даними про рахунок, грошова сума і причина платежу. Цей звичайний зміст переказу доповнюється даними банка-кореспондента, який отримав доручення. Для того, щоб сума рахунка не могла бути змінена заднім числом з метою зловживання, вона забезпечується знаками обмеження.
Вибір валюти платежу залежить від погодження партнерів за контрактом торгової угоди. Якщо платіж проводиться в національній валюті, тоді кредитна установа, яка отримала доручення, записує суму в кредит рахунка «А-кореспондента», який ведеться в останнього. Якщо була досягнута домовленість про іноземну валюту, тоді «А-кореспондента» просять дебетувати рахунок іноземної кредитної установи, яка отримала доручення. Якщо немає зв'язку через рахунок, тоді на бланку переказу помічається, як саме слід придбати грошову суму.
Клієнта, який дає доручення, дебетують на суму переказу плюс тарифна плата. При платежах в іноземній валюті сума перераховується за курсом продавця, якщо клієнт не має рахунка в іноземній валюті. Приватний рахунок в іноземній валюті тільки тоді являє інтерес для клієнта, якщо йому регулярно доводиться здійснювати платежі в іноземній валюті у відповідних розмірах, а також якщо він їх отримує.
31.Структурна організація міжнародної банківської діяльності
Міжнародна, або зовнішньоекономічна, банківська діяльність, названа бенкінгом (англ. banking— банківська справа), містить такі елементи: іноземні організаційні одиниці банку; міжнародні кореспондентські відносини; банківські валютні перекази; принципи міжнародних банківських кредитів; інші міжнародні банківські послуги. Тобто бенкінг — це міжнародний банківський бізнес.
Банк здійснює свою зовнішньоекономічну діяльність через організацію міжнародного департаменту, закордонної філії, дочірнього банку і через кореспондентські відносини з закордонними банками. При цьому міжнародний департамент банку повинен порівняти принадність іноземних зв'язків із їхнім прийнятними витратами.
Міжнародна діяльність банку поєднується з його вітчизняною діяльністю в єдиному фінансовому звіті, в єдиних нормах ліквідності й за достатнього капіталу для банку. Міжнародний банківський бізнес оцінюється через поточний критерій ризику і витрат і через вплив його на рівень банківського капіталу і нормативів.
Міжнародний департамент є своєрідним мініатюрним банком. Він здійснює такі операції на міжнародному фінансовому ринку: відкриває депозити; вкладає свої гроші на депозити в інших кредитних установах; оплачує чеки проти рахунків на своїх книгах і виписує чеки проти власних фондів за кордоном; отримує і виплачує перекази; здійснює трансферт коштів; інкасує вхідні та вихідні доручення; кредитує місцевих та іноземних позичальників; підтримує кореспондентські банківські відносини та ін. Операції здійснюються через кореспондентські відносини з іноземними банками-кореспондентами, через філії та дочірні банки.
Закордонні філії пропонують повний набір банківських послуг. Депозити в них не підлягають мінімальному резервуванню в центральному банку країни, де знаходиться материнський банк. Філії самостійно наймають робітників, виконують вимоги із звітності тощо. Для налагодження ділових контактів банк може заснувати представництво за кордоном, штат якого складається з представника, асистента і секретаря. Представники не здійснюють банківських операцій, а направляють клієнтів у філію або в головний офіс банку.
Відкриття представництва часто передує відкриттю філії. У деяких країнах відкриття філій іноземних банків заборонено, тому в них відкривають представництво банку.
Закордонний дочірній банк — іноземна компанія, підконтрольна вітчизняному або спільному банку.