2. Загальна характеристика строкових операцій

Операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати біль­ше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди, відносять до строкових операцій. Строкові операції можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку — біржі (ф'ючерси, ф'ючерсні операції) та поза ними (форварди, фор­вардні операції).

Умовно строкові операції можна поділити на конверсійні, страхові та спекулятивні. Але варто наголосити, що майже в ко­жній строковій операції присутній елемент спекуляції.

Валютною спекуляцією є діяльність на фінансовому ринку, розрахована на отримання прибутку від зміни валютних курсів. Ця діяльність передбачає свідоме прийняття валютного ризику.

Серед строкових валютних операцій спекулятивного характе­ру виділяють гру на зниження курсу та гру на підвищення курсу валюти. Якщо очікується падіння курсу валюти, то ті, хто грає на зниження, продають її за існуючим у даний момент форвардним курсом, для того щоб через певний термін поставити покупцям цю валюту, яку вони, в разі сприятливого для них розвитку кур­су, зможуть дешево купити на ринку, отримавши прибуток у ви­гляді курсової різниці.

Якщо очікується підвищення курсу, гравці на підвищення скуповують валюту на термін, у надії при його настанні отримати її від продавця за курсом, зафіксованим у момент угоди, і прода­ти цю валюту за вищим курсом.

Багато спільного з валютною спекуляцією мають операції «лідз-енд-легз» (leads-and-lags). «Лідз-енд-легзл» — це маніпулю­вання термінами здійснення міжнародних розрахунків в очіку­ванні зміни валютного курсу, відсоткових ставок, оподаткування, введення або відміни валютних обмежень, погіршання плато­спроможності боржника.

До спекулятивних операцій можна віднести також операції валютного арбітражу. Валютний арбітраж є операцією, що по­єднує купівлю (продаж) валюти з подальшим здійсненням контр- оиерації з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках (просторовий валютний арбітраж) або іа рахунок курсових коливань, протягом певного періоду (часовий валютний арбітраж).

Основний принцип валютного арбітражу — купити валюту дешевше, а продати її дорожче. На сучасному етапі з результаті розвитку електронних засобів зв'язку, швидкого обміну інфор­мацією та розширення обсягу валютних операцій курсові різниці між різними фінансовими ринками виникають рідше. Тому прос­торовий валютний арбітраж поступився місцем часовому.

4.Загальна характеристика міжнародного інкасо. Фази та сторони-учасники документарного інкасо

Найважливіша мета експортера зберегти товаророзпорядчі документи до того часу, доки імпортер не заплатить за товар або не дасть певні гарантії оплати в майбутньому. Інкасо, здійснюване m ініціативою банку (пряме іноземне інкасо), дозволить, залежно від своєї структури, задовольнити цю мету. Однак ступінь захищеності, який допускається експортером, залежить від умов інкасо.

Інкасо може бути визначене як отримання передачі та представлення для платежу векселя (чи іншого фінансового документа) інкасуючим банком для клієнта та наступне направлення грошових коштів на рахунок цього клієнта.

Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою:

одержання акцепту (або платежу);

надання комерційних документів напроти акцепту (або на- проти платежу).

Послідовність дій при проведенні операцій з інкасо проти документів, у вигляді спрощеної конструкції наведена на рис. 4.1:

Рік 4.1. Схема здійснення платежів за допомогою інкасо проти документів

1.Укладення договору між покупцем і продавцем.

2.Відправка товару.

3.Направлення документів (інкасового доручення).

4.Відправка документів вітчизняним банком у іноземний банк.

5.Вручення документів покупцю напроти платежу і т. д.

6.Платіж вітчизняному банку іноземним банком.

7.Виплата продавця (експортеру) вітчизняним банком.

Згідно з інкасо, експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітенту) відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і, відповідно до особливих інструкцій, отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після закінчення строку терміно­вої тратти, яку виписано на його ім'я та ним акцептованої.

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується в основному пересиланням і наданням документів напроти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання вико­нати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків по інкасо.

За документарного інкасо банк бере на себе зобов'язання що­до отримання суми для продавця (довірителя) проти передачі до­кументів.

Документарне інкасо призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, не страхувавши ризик акредитивом. Порів­няно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо безпечніше, оскільки воно перешкоджає покупцеві отримати у власність товари, не оплативши їх, чи не акцептувавши вексель. У такому випадку банки не беруть на себе зобов'язань щодо здійснення платежу. Але документарне інкасо звільняє продавця від адміністративних робіт та дозволяє йому мати вигоду, пов'язану з використанням міжбанківської мережі. Завдяки мен­шій формальній суворості ця послуга пов'язана з меншими ви­тратами і гнучкіша порівняно з акредитивом. Враховуючи, що продавець при документарному інкасо на момент відвантаження товару ще не може бути впевненим, що покупець здійснить пла­тіж, документарне інкасо вигідне, якщо:

• продавець, спираючись на добрі ділові відносини, може роз­раховувати на платоспроможність покупця та готовність до пла­тежу;

• політичні, економічні та правові умови країни-імпортера є стабільними;

• країна-одержувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль) або вона надала необхідний дозвіл.

Якщо оплата здійснюється у формі документарного інкасо, то, як правило, в цьому беруть участь чотири сторони: трасант (екс­портер), банк-ремітент, інкасуючий банк, трасат (імпортер).

Трасант (експортер) — клієнт, який доручає інкасо за сво­єю траттою та комерційними документами банку в своїй краї­ні. Трасанта також називають принципалом, тобто одержува­чем коштів.

Банк-ремітент— банк, обраний експортером для переси­лання документів у країну імпортера з метою здійснення інкасо через інкасуючий банк.

Інкасуючий банк, на відміну від банку-ремітента, — будь- який банк, який займається оброблення інкасо. Він надає імпор­терові тратту та комерційні документи проти отримання платежу чи акцепту. Здебільшого інкасуючий банк призначається експор­тером на засадах пріоритетної угоди з імпортером і є банком ім­портера. Як альтернативу банк-ремітент обирає своє відділення, аффілійовану компанію або кореспондента в місті (країні) імпор­тера.

Трасат (імпортер) — сторона, якій надають документи від­повідно до інструкції. Банк-ремітент готує інструкції на підставі доручень, отриманих від експортера, які описують строки та умови, за яких інкасуючий банк повинен видати документи імпо­ртеру. Вони ґрунтуються на попередній домовленості між імпор­тером та експортером.

Від першого контакту між продавцем та покупцем до повної реалізації угоди доводиться здійснити немало операцій, які уза­гальнено складають три фази:

1.) Узгодження умов інкасо

Експортер визначає в своїй пропозиції умови платежу або встановлює їх з покупцем в угоді про купівлю-продаж.

2.) Видача інкасового доручення та надання документів

Після одержання замовлення або після укладання угоди про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар безпосередньо на адресу покупця або на адресу інкасуючого банку. Одночасно він складає всі необхідні документи (раху- нок-фактура, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару та ін.) і надсилає їх разом з інкасовим дорученням своєму банку (банку-ремітенту). Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банку.

3.) Подання документів платнику

Інкасуючий банк інформує покупця про надходження докуме­нтів, умови їх отримання, приймає від покупця платіж або його акцепт та передає йому документи. Сума, сплачена по інкасо, пе­реводиться інкасуючим банком банку-ремітенту, який потім кре­дитує суму експортеру.