1. Навести основні речовини забруднювачі міста.

2. Охарактеризувати структуру і динаміку міських популяцій.

3. Визначити шляхи і особливості формування фауни міста.

1.Основними шкідливими домішками пірогенного походження є слідуючи:

Оксид вуглецю отримується при неповному згоранні речовини з водню. В повітря він потрапляє в результаті спалювання твердих відходів, з вихлопними газами та викидами промислових підприємств. Щорічно в атмосферу потрапляє не менше 1250 млн. тон цього газу. Оксид водню є поєднанням, яке активно реагує з складовими частинами атмосфери та сприяє підвищенню температури на планеті, і створенню парникового ефекту. Він надходять в атмосферу головним чином у двох формах - у вигляді вуглекислого та чадного газів.

Вуглекислий газ (діоксид вуглецю) сам по собі не є токсичним і знаходить широке використання у побуті (газована вода, "сухий" лід, тощо). Він відіграє важливу екологічну роль, що проявляється головним чином через згадуваний вже парниковий ефект, і в кінцевому рахунку надмірне надходження вуглекислого газу в атмосферу позначається на загальному потеплінні клімату Землі. Щорічно на планеті викидається в повітря до 19-20 млрд. тон діоксиду вуглецю, основна маса якого утворюється при спалюванні різних видів палива та у процесі хімічного та цементного виробництва.

За 100 років середня температура поверхні Землі збільшилась на 0,5-0,6 градуса, як наслідок, рівень світового океану піднявся на 10-12 см.

Чадний газ (оксид вуглецю), на відміну від вуглекислого газу є токсичним, причому його екологічна небезпека посилюється відсутністю кольору і запаху. Токсичність чадного газу пояснюється тим, що він жадібно засвоюється гемоглобіном крові, і замість кисню переноситься від легень до різних тканин та органів, зумовлюючи кисневе голодування і загибель організму. В природних умовах концентрація оксиду вуглецю в повітрі не перевищує 0,1-0,2 чнм (частин на мільйон), а в населених пунктах (в залежності від характеру та інтенсивності промислового та транспортного навантаження) вона може сягати 1-140 чнм. В цілому на Землі в атмосферу, внаслідок, господарської діяльності людини щорічно надходить близько 300 млн. тон чадного газу.

Промислове забруднення завдає значних збитків народному господарству: економічні втрати від кислих дощів складають 4% від валового національного продукту. Щорічний загальний економічний збиток від забруднення атмосфери складає 16 млрд. доларів. Ще декілька фактів: міжремонтний період експлуатації дахів у забрудненому середовищі скорочується в 6-7 разів; дроти зв'язку в сільській місцевості служать 50-60 років; а в індустріальних районах -4-5 років. Якщо у Волинській області машини фарбують один раз на три роки, то в таких промислових центрах Донбасу, як Макіївка та Маріуполь, два рази на рік. Та чи не найбільшої шкоди зазнають ліси, парки, декоративні посадки. Випадки сильного пошкодження лісів спостерігали в Україні. Так, у 1964 р. В урочищі "Лісова дача" Лисичанського лісництва в результаті аварійного викиду аміаку на Сєвєродонецькому ВО "Азот" всохло 64 га пристигаючих соснових деревостанів. У 70-ті роки сильне пошкодження дубових деревотанів спостерігалось і в районі Стебницького калійного заводу (Львівська область). Така катастрофічна ситуація виникла і в районі Рівненського ВО "Азот", коли великий викид фітотоксикантів співпав з антициклонною погодною ситуацією, і в результаті тільки в одному Решуцькому лісництві було пошкоджено 459 га насаджень. Рівненське ВО "Азот" виплатило штраф у розмірі 1,25 млн. крб.

Техногенне забруднення навколишнього середовища призводить до суттєвих порушень хімізму не лише в аеротопі (повітрі, опадах), але й в адефотопі (ґрунті, підстилці). Така точка зору почала міцно утверджуватися після відкриття феномену кислих дощів. Термін "кислі дощі" був введений англійським хіміком А. Сміттом понад сто років тому, коли він виявив залежність між рівнем забруднення атмосферного повітря над Манчестером і кількістю опадів. За наявністю вуглекислого газу в атмосфері і утворення вуглекислоти при його сполученні з водяною парою незабруднені опади мають самі по собі кислу реакцію (їх рН = 5,5-5,6). Значне забруднення атмосфери кислими газами (сірчистий ангідрид, оксиди азоту, різні сполуки хлору і фтору) ще більше зсуває хімічний баланс у кислий бік. Гази-забруднювачі повітря, оксид сірки (IV) і оксид азоту (IV), сполучаючись з вологою, утворюють дрібні крапельки кислот (відповідно сірчаної і азотної), які дуже негативно впливають на рослини, тварин і людей, спричиняють появу смогу, корозії металів, будівельних матеріалів, архітектурних споруд і пам'ятників. Ситуація ще більш ускладнюється трансграничним переносом. За деякими даними, 20% кислих опадів у Європі викликані викидами промисловості Північної Америки. Загальна площа території, яка знаходиться під впливом кислих дощів у Північній Америці та Європі, -5-10 млн. км .

Важкі метали. Корисні копалини (нафта, вугілля, руди тощо) протягом мільйонів років акумулюють різні хімічні елементи, в тому числі і важкі метали, а розробка і переробка цих корисних копалин (енергетика, металургія та ін.) вивільнюють важкі метали, які зрештою нагромаджуються в повітрі, воді та ґрунті. Помітне місце у нарощуванні концентрації важких металів в навколишньому середовищі належить спалюванню різних видів палива (при цьому в атмосферу надходить 85% ванадію, 98% кобальту, 77 % нікелю тощо).

Особливо слід виділити основного "постачальника" свинцю в повітря -- автотранспорт: в етиловому бензині вміст свинцю, який з 1924 року використовується як антидетонатор, становить 0,5-0,8 г/л, у зв'язку з чим через вихлопні гази в атмосферу надходить до 90% загального обсягу свинцю. Надходження ртуті в атмосферу пов'язується з широким спектром різноманітних повсякденних робіт - розорювання земель, бурінням свердловин, гірничодобувною діяльністю, промисловими вибухами тощо, під час проведення яких збільшується проведення ртуті через поверхню ґрунту.

Загальну уяву про обсяги і співвідношення природних та антропогенних джерел забруднення атмосфери важкими металами можна скласти з аналізу.

Таблиця 2. Щорічне надходження деяких важких металів в атмосферу

Елемент (важкі метали)	Хімічний індекс	Природні джерела, тис. т	Антропогенні джерела, тис. т	Відношення штучних до природних
Свинець	РЬ	19,0	332,4	17,5
Кадмій	Cd	1,0	7,6	7,6
Цинк	Zn	46,0	131,9	2,9
Миш'як	As	7,8	18,8	2,4
Нікель	Ni	26,0	55,6	2,1
Мідь	Cu	19,0	35,4	1,9
Ванадій	V	66,0	86,0	1,3
Ртуть	Hq	6,0	3,6	0,6

2. Місто — тип поселення, зазвичай значного за чисельністю й густотою населення, жителі якого зайняті, як правило, поза сільським господарством. У багатьох країнах статус міста закріплюється законом, при цьому може висуватися критерій чисельності населення.

Міське середовище є складною багаторівневою системою, об'єднуючою зони організації різних соціальних процесів і життєдіяльності населення.

Популяція сукупність організмів, що займають обмежений ареал, мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду. Ріст популяції — співвідношення народжуваності і смертності.

Популяція – група організмів, яка займає певну частину території і складається з особин одного виду.

Вплив навколишнього середовища на здоров'я міської популяції

Загалом на здоров'я городян впливають багато факторів, особливо характерні риси міського способу життя - гіподинамія, підвищені нервові навантаження, транспортна втома і ряд інших, але найбільше – забруднення навколишнього середовища. Про це свідчать істотні відмінності в захворюваності населення в різних районах одного й того ж міста.

Поглиблене вивчення захворюваності окремих груп міського та сільського населення переконливо показало, що городяни частіше страждають неврозами, захворюваннями судин мозку, хворобами центральної нервової системи, органів дихання, ніж сільські жителі.

Особливість структури міста

Структура міста, оцінюється за його структурними елементами та мережами. Вони повинні бути адаптовані до експансивного розвитку і можливої зміни потреб мешканців міста, з перспективою у нарощуванні потенціалу міста шляхом доручення, доповнення або покращення міської структури та мешканців міста, що користуються всією інфраструктурою міста. Місцевість, демографічні зміни, споруди, транспортні потоки, мережі саме й визначають та формують історію розвитку міста і символізують місто, як структурний елемент людської спільноти — суспільства.

3. фауни міст

Місто є не тільки місцем проживання популяції людини, але і надає умови для існування різних інших видів тварин, рослин, грибів, найпростіших, прокаріот, є невід'ємними елементами середовища незаселеного городянина.

Частина цих видів (перша група) існують тільки в одомашненому (тварини) або окультуреному (рослини) стані і використовуються людиною для задоволення його життєвих потреб — в лікарських препаратах, матеріалах для будівництва і обробки жител, засобах пересування, спілкування. Значення останніх в житті міської людини набагато вище, а значення сільськогосподарських видів тварин і рослин в містах набагато менше ніж в житті сільського жителя.

Друга група — тварини і рослини, не одомашнені або неокультурені в повному розумінні цих слів, а що мешкають в неурбанізованому середовищі інших природно-кліматичних зон, відмінних від даної, в містах можуть жити тільки в житлах людини або в спеціальних спорудах (оранжереї, теплиці, тераріуми, акваріуми, вольєри і т.п.), де штучно створюються і підтримуються умови існування і розмноження організмів цих видів. До цієї групи відносяться екзотичні рослини і тварини, що становлять основу наукових (зоологічні парки, ботанічні сади, розплідники) і приватних колекцій — кімнатні і оранжерейні рослини, акваріумні риби, мешканці тераріумів, інсектаріїв, кімнатні і декоративні птахи і ссавці. Більш того, саме в містах — починаючи з Давнього Єгипту і Месопотамії, пройшовши через епоху античності, випробувавши "нове народження" в епоху Відродження і особливо в новий час — і зародилася традиція вирощування таких рослин і таких тваринних з метою задоволення виключно естетичних і комунікативних потреб людини (а пізніше — і потреб в "душевному комфорті"). В даний час ця тенденція не слабшає, і з кожним поколінням все більше і більше городян вводять в свої житла на правах постійних жителів і навіть свого роду "членів сімей" тварин і рослин з цієї групи видів, не враховуючи вже згаданих вище собак і кішок, перетворюючи міста на подібність Ноєва ковчегу. В житті сільських жителів декоративні екзотичні види відіграють незначну роль, оскільки, з одного боку, їх місце вже зайнято одомашненими тваринними і культурними рослинами, а з іншою — "середньостатистичний сільський житель" має більше, ніж городянин, можливостей різноманітних контактів утиліт і неутиліт з дикими видами тварин і дикорослими видами рослин в безпосередньому оточенні його поселень. Для більшості ж міських жителів саме вила рослин і тваринних перших двох груп є деколи єдиним (на жаль!) "вікном в природу" (В. Пісків).

Третя група видів — це також неодомашнені тварини і неокультурені рослини, які людина свідомо (навмисно) розселяє або вирощує в містах, але вже не в житлах, а в природно-антропогенних або антропогенних місцепроживаннях. В цій групі виділяє дві півгрупи: I) нові для регіону види (інпродуценти) і 2) аборигенні (автохтонні) види, що мешкають в нових або змінених умовах середовища. Інтродуковані види в нових умовах проходять процес акліматизації, після чого вони або натуралізуються, тобто можуть існувати, зберігаючи життєздатність без втручання людини, або для їх існування (розмноження) необхідна постійна підтримка з боку людини у вигляді системи агротехнічних (для рослин) або біотехнічних (для тварин) заходів. В останньому випадку рослини називаються інтродуцентами відкритого грунту (на відміну від тепличних або оранжерейних видів — інтродуцентів закритого ґрунту), а для позначення тварин особливого терміну не існує (можна говорити про них як акліматизованих, але не натуралізованих: наприклад, далекосхідні плямисті олені в парках Європи або лані в парках України або країнах Балтії. З видами з цієї групи городяни також стикаються в повсякденному житті — на міських вулицях, в парках, садибах — але в більшості випадків не знають їх назв.

Четверта група видів — це ненавмисне інтрадуценти, види-прибульці, поява яких в даному регіоні або місті не передбачалася людиною, але які розповсюдилися і натуралізувалися завдяки людині як агенту перенесення організмів або їх стадій, що покояться, і в результаті антропогенних перетворень ландшафтів, супутніх урбанізації [5].

П'ята група видів — синантропні, тобто види, що живуть в безпосередньому сусідстві з людиною: в житлах і інших спорудах, поблизу житла і тимчасових споруд і що розповсюджуються у міру розповсюдження ландшафту даного класу. Сюди входять: а) види, еволюція яких, принаймні, з неоліту, проходила у контакті з людськими популяціями (наприклад, польові бур'яни, деякі таргани, воші, миша будинкова, і б) види, лише в новий і новітній час екологічні ніші, параметри яких визначаються життєдіяльністю людини, його домашніх тваринних і окультурених рослин, які освоїли даний ареал, наприклад, горобець хатній, голуб сизий, стриж чорний, щур сірий. Проте більш молоді синантропні види не "поривають" повністю зв'язок з своїми початковими природними місцепроживаннями і використовують їх залежно від конкретних ситуацій разом з антропогенними.

Нарешті, шоста і, мабуть, найчисленніша група видів — це дикорослі рослини і дикі тварини, що живуть в містах в різних місцях — від слабо порушених і трансформованих природних до антропогенних. Тут ми знаходимо велику різноманітність видів — від тих, що збереглися у вигляді малих залишків ніколи існуючих життєздатних популяцій, а нині приречених на вимирання, до активно або пасивно проникаючих в міста і процвітаючих в них. Тобто всі ті види рослин, тваринних, грибів — "союзники", "небажані сусіди" або "шкідники", які, разом з видами з п'ятої, четвертої і частково третьої груп формують флору і фауну міст, це "життя серед життя" (А. Гапченко), що розвивається поряд з людиною, крім його волі і навіть всупереч його бажанню.